3. Меланома - стадії розвитку, класифікація

Меланома (меланосаркома, злоякісна меланома) — одна з найбільш злоякісних пухлин людини, складає 1,2% всіх злоякіс­них пухлин і 4% пухлин шкіри. [Рис. 48] Найчастіше локалізуєть­ся в шкірі кінцівок, тулуба, обличчя, виникає на фоні невусів або «сіє поуо» з популяції зовні нормальних меланоцитів.Частіше зустрічається у жінок 30—50 років, встановлено взає­мозв'язок між меланомою шкіри та інсоляцією (ультрафіолетова радіація), може розвиватись на фоні плями Гетчинсона або дисп-ластичних невусів.В розвитку меланома розрізняють ранню стадію — фаза горизотального росту і пізню стадію — фазу вертикального росту. В ранній стадії пухлина знаходить всередині епідерміса базальна мембрана якого збережена, в дермі зустрічається лімфоїдна інфільтрація (це стадія «іп хіпі»). В пізній стадії пухлина розрос­тається в дерму та підшкірну клітковину, з'являються гематогенні та лімфогенні метастази.

4. Морфологія меланом різного типу

Клініко-морфологічно виділяють 4 варіанти меланоми: типу злоякісного лентіго, поверхнево-розповсюджена меланома, ноду-лярна меланома та акральна лентигінозна меланома.

Лентиго-меланома. Меланома типа злоякісного лентиго у більшості випадків локалізується в області голови, шиї, зовніш­ньої поверхні кінцівок, тобто місцях доступних сонячній інсоляції, зустрічається у віці біля 70 років. Фаза радіального росту є досить тривалою. Вона характеризується появою вогниша неправильноїформи, що нагадує веснянку коричневого кольору, з ділянками голубуватого або сіруватого кольору (тривалість фази до 20 і більше років). Інвазії пухлинних клітин в дерму в цей період не спостер­ігається, за винятком окремих клітин або невеликих скупчень їх, шо можуть проникати у сосочковий шар дерми. Тому в цій стадії розрізняють дві підстадії: передінвазивну та стадію інвазії в сосоч­ковий шар дерми, тобто мова йде про меланому типу злоякісного лентиго. Фаза вертикального росту може розтягуватись на декіль­ка років. При інвазії пухлинних клітин в дерму вони набувають веретеноподібної форми. При інвазії в дермі з'являються клітинні інфільтрати з лімфо'шних елементів, гістіоцитів та макрофагів. Меланома цього типу характеризується низьким ступенем злоякі­сності.

Поверхнево-розповсюджена меланома зустрічається у будь-яко­му віці, пік захворюваності падає на п'яте десятиріччя життя одна­ково часто у осіб обох статей. У чоловіків зустрічається у два рази частіше на шкірі голови та шиї, спини, тулуба, живота, у жінок — у три рази частіше на шкірі в області стегна та гомілок. Найбільш часта локалізація — шкіра спини, де меланома розвивається впро­довж декількох років. Має вигляд плями коричневого кольору з рожево-сіруватою або чорного кольору крапчатістю. Це найбільш частий вид меланоми. На стадії радіального росту росте у всіх на­прямках — до рогового шару і в глибину дерми, але в межах по­товщеного у 2—4 рази епідермісу з ознаками гіперкератозу. В складі його знаходяться великі за розмірами меланоцити (до 15 мкм) з світлою цитоплазмою і гіперхромними атиповими ядрами, які роз­ташовуються поодиноко або у вигляді окремих груп, нагадують клітини Педжета. У фазі радіального росту клітини відносно мо-номорфні, ця форма росту (іп віїи) може існувати до 10 років. У другій фазі — вертикального росту — пухлинні клітини проника­ють у ретикулярний шар шкіри, а пізніше і в підшкірну жирову клітковину. Клітини дещо менші за розмірами, в порівнянні з по­передньою стадією. Інвазія їх у дерму, як правило, не супровод­жується лимфоїпною клітинною інфільтрацією.

Вузлова форма меланоми характеризується наявністю вузла або синьо-чорного кольору бляшки, що виступає над поверхнею шкіри, має нечіткі контури або нагадує поліп на ніжці. У два рази частіше зустрічаються у осіб чоловічої статі старше 50 років. Переважна локалізація — спина, голова, шия, хоча меланоми даного типу можуть спостерігатись на будь-якій ділянці шкіри. Цей тип мела­номи має тільки одну фазу — вертикального росту. Спостерігаєть­ся інвазія в дерму та підшкірну клітковину. Клітини мають форму веретеноподібних, епітеліоідноподібних або нагадують невусні. Кількість мітозів варіабельна.В цитоплазмі клітин зустрічаютьсягранули меланіна чорно-бурого кольору, ядра неправильної фор­ми з грубодисперсним хроматином І великими за розмірами ядер­цями. Пухлина рано дає гематогенні та лімфогені метастази.

Акральна лентигінозна меланома — найчастіше локалізується в ділянці долонь та підошв, на слизових оболонках в порожнині рота, носа, ануса. Частіше виникає у негрів. Характерним є інтрае-підермальна проліферація з великих за розмірами, неправильної форми меланоцитів зі значною кількістю меланіна в цитоплазмі. Має місце їх інвазія в дерму, сосочковий шар якої розширюється в ньому з'являються лімфоїдно-клітинні інфільтрати.

Таким чином, клітинний склад меланом при всіх її типах є різно­манітним. Можна виділити наступні види клітин, що зустрічають­ся найчастіше: веретеноподібні, що нерідко містять меланін; епі-теліоїдноподібні клітини; невусоподібні клітини; велетенські од-ноядерні та багатоядерні клітини. Зустрічаються також меланоми з балоноподібних клітин. Прогноз меланоми визначається наступ­ними факторами: стадією розвитку пухлини, рівнем інвазії пух­линних клітин, товщиною пухлини.

64Номенклатура опухолей из эпителия. Морфологические особенности опухолей из эпителия без специфической локализации. Доброкачественные и злокачественные опухоли из покровного эпителия.

1. Морфологічні особливості пухлин з епітелію без специфічної локалізації: доброякісних (папілома, аденома) і злоякісних (рак).

Пухлини цього типу розвиваються з плоского або залізистого епітелію, який не виконує ніякої специфічної функції.

Папілома - епітеліальна пухлина з плоского або перехідного епітелію. Тканинной атипізм виявляється в нерівномірному розвитку епітелію і строми з надмірним утворенням дрібних кровоносних судин.

Аденома - пухлина залізистих органів і слизистих оболонок, що вистилають призматичним епітелієм. Аденоми мають органоїдну будову, складаються з кліток призматичного або кубічного епітелію, який формує залізисті утворення іноді з сосочковимі виростамі. Якщо переважає строма, говорять про фіброаденому. Епітелій зберігає комплексність і полярність, розташований на власній мембрані. Види аденом: 1. ацинарна (росте з альвеолярної паренхіми); 2. тубулярна (росте з проток залоз); 3. трабекулярна (має балочну будову); 4. сосочкова (у вигляді сосочкових утворень); 5. аденоматозний поліп. Злоякісні, незрілі пухлини з епітелію - рак.

Рак зазвичай має вид вузла м'якої або щільної консистенції з нечіткими межами. З поверхні розрізу пухлини відділяється каламутна рідина - раковий сік. Мікроскопічно визначається різко виражена тканинною і клітинний атипізм.

2. Гістологічні варіанти раки:

Мікроскопічні форми раки: 1. "рак на місці"; 2. плоскоклітинний рак з ороговінням і без ороговіння; 3. аденокарцинома; 4. слизовий (колоїдний); 5. солідний; 6. дрібноклітинний; 7. фіброзний (скирр); 8. медуллярний (аденогенний).

1. "Рак на місці" - початкова форма раки без інвазивного росту, але з вираженим атипізмом. Це лише початковий етап зростання раку. Потім він стає інфільтруючим.

2. Плоскоклітинний рак складається з тяжей атипових кліток епітелію, які проростають в підлеглу тканину. Клітини пухлини можуть зберігати здібність до ороговіння і тоді виникають "ракові перлини".

3. Аденокарцинома (залізистий рак) розвивається з призматичного епітелію слизових оболонок і епітелію залоз. По гістологічній будові нагадує аденому, але на відміну від неї має місце різко виражена тканинна і клітинна активність. Клітини пухлини формують залізисті утворення, які проростають в оточуючу

тканину, руйнуючи її.

4. Слизовий (колоїдній рак). Пухлина має вид колоїдної маси. Складається з атипових клітин.

5. Солідний рак росте у вигляді трабекул, розділених прошарками сполучної тканини. Росте швидко і дає метастази.

6. Дрібноклітинний рак - форма недиференційованого раку, який складається з мономорфних лімфоцитоподібних клітин, які не утворюють яких-небудь структур. Строми мало. Зростання швидке. Метастази ранні.

7. Фіброзний рак (скирр) - форма недиференційованого раку, який складається з атипових гіперхромних клітин, розташованих серед шарів і тяжей строми, яка переважає над паренхімою. Пухлина відрізняється великою злоякісністю. Часто бувають ранні метастази.

8. Медуллярний - недиференційований рак. Головна якість – перевага паренхіми над стромою. Пухлина м'яка. Складається з атипових клітин, має велику кількість метастазів, швидко росте, дає ранні і численні метастази.

65Доброкачественные и злокачественные опухоли печени. Доброкачественные опухоли желудка и кишечника из энтерохромафинных клеток Кульчицкого. Органоспецифические опухоли щитовидной железы, почек, кожи: доброкачественные и злокачественные

Печінка. Доброякісна органоспецифічна пухлина з гепатоцитов - аденома з печінкових клітин (гепатоаденома, гепатома). Злоякісний печінково-клітинний (гепатоцеллюлярний) рак. Пухлина складається з атипових гепатоцитов, які утворюють безладно розташовані трабекули неправильної форми. Строма виражена слабо.

Нирки. Доброякісні органоспецифічні пухлини - різні аденоми, злоякісна - почінково-клітинний рак.

Шкіра. Доброякісні пухлини: сирінгоаденома (з епітелію проток потових залоз); гідроаденома (з епітелію секреторних відділів потових залоз); тріхоепітеліома (з волосяних фолікулів). Злоякісні пухлини: базально-клітинний рак, рак потових залоз, рак сальних залоз, рак волосяних фолікулів.

66Доброкачественные и злокачественные опухоли матки, виды, морфология Матка. Органоспецифічними епітеліальними пухлинами матки є де-струїрующий (злоякісний) занесення міхура і хоріонепітеліома (хорион-карцинома). Занесення міхура виявляється вростанням ворсин хоріона у вени матки і малого тазу. Хоріонепітеліома розвивається з епітелію ворсин хоріона і складається з світлих клітин Лангханса і клітин синцитія. Строми в пухлині немає. Функцію кровоносних судин виконують порожнини, утворені клітинами пухлини. Дає гематогенні метастази.