Основні завдання практичної психології

Більшість представників психологічних спеціальностей працюють як психолога-практики, розв`язуючи ті чи інші завдання з профілактики та корекції психологічних проблем конкретних людей. У силу особливостей своєї професії практичний психолог завжди вступає у стосунки з іншими людьми (дана професія входить у групу професій («людина — людина»). Ці «інші» можуть бути клієнтами, замовниками, користувачами, колегами. Звертання за психологічною допомогою продиктовано не тільки індивідуальними особливостями життя конкретних людей, але і їх поінформованість про можливості одержання такої допомоги.

Уявлення про те, що може і повинен робити психолог, формують певні очікування від зустрічі з ним. Соціальна поінформованість про практичну психологію в нашій країні в останні роки почала змінюватися. Коли ж психологічна служба допомоги населенню тільки створювалася (1990-і рр.ХХ ст.), таке уявлення було дуже неточним та недиференційованим - психолога плутали з психіатрами, приписували їм екстрасенсорні здібності тощо). Останнім часом у зв'язку зі значним збільшенням кількості спеціалістів-психологів, тлумаченнями у засобах масмедіа їхніх реальних можливостей загальна психологічна культура українців підвищилася. Це виявляється у збільшенні кількості звернень до практичних психологів і в коректності психологічних запитів.

Практична психологія за останні роки стала виділятися в окрему галузь. І специфічним предметом є принципи, методи і форми психологічної допомоги, психологічної підтримки, психологічного сприяння і психологічного супроводу розвитку людини. Однієї з основних задач практичної психології, на думку Г.С. Абрамової, є завдання обґрунтування психологічного впливу на людину з метою розвитку її можливостей.

Перелік завдань, які вирішує практичний психолог, багато в чому визначається специфікою його місця роботи. Якщо психолог працює в організації, основна діяльність якої не зв'язана з психологічною проблематикою (наприклад, рекламне чи агентство спортивно-оздоровчий комплекс), то стратегічні задачі йому, як правило, визначає керівник організації (добір персоналу, складання рекомендацій з оформлення кімнати психологічного розвантаження), а ось тактичні й оперативні завдання такий психолог ставить і вирішує самостійно. У цих випадках психологи часто мають труднощі у взаємодії з некомпетентними керівниками таких організацій. Не володіючи іншими знаннями, керівники помиляються у визначенні меж професійних можливостей практичного психолога, некоректно формулюють йому професійні завдання, не у змозі адекватно оцінити якість їх виконання. Інакше виглядає перелік завдань психолога, що працює у спеціалізованому психологічному центрі (наприклад, у службі «Телефон довіри» чи у психологічній консультації). Основна функція таких організацій є надання психологічної допомоги. Їхні співробітники беруть безпосередню участь у постановці та вирішенні стратегічних задач. Керують ними фахівці-психологи, що можуть грамотно сформулювати мету, передбачуваний результат і вимоги до оцінки його якості.

На етапі постановки завдань ще більша відповідальність покладається на психолога, що безпосередньо працює з клієнтом, який довіряє психологу-консультанту та надає йому право впливати на його внутрішній світ, визначати завдання і способи такого впливу. Особистісна заангажованість клієнта, проблемність його життєвої ситуації, високий рівень складних переживань (саме це змушує його звернутися за допомогою до психолога), а також неволодіння критеріями оцінки професіоналізму психолога (як правило, це лише суб'єктивне відчуття «стало краще» чи «не стало краще») підвищує відповідальність практичного психолога за вибір стратегії і тактики надання психологічної допомоги.

Основними термінами, що описують характер впливу, що здійснюється психологом, на іншу людину, є: «психологічна допомога», «психологічне сприяння», «психологічна підтримка», «психологічний супровід».

Поняття «психологічна допомога» є найбільш розповсюдженим. Воно містить у собі усі функції (профілактичну, корекційно-розвивальну, терапевтичну), яку психолог реалізує щодо клієнта, який звертається за допомогою. У таких випадках, як правило, клієнти усвідомлюють труднощі життєвої ситуації, що виникають, самостійно не можуть справитися з нею і вдаються за допомогою фахівця-психолога. Клієнт стає активним учасником процесу взаємодії з психологом, ділить з ним відповідальність за хід і результат надання психологічної допомоги. Залежно від індивідуальних особливостей клієнта і рівня складності його проблеми психологічна допомога може носити різний за тривалістю і глибиною характер, за результатами діагностики здійснюватися у формі психологічного консультування чи психотерапії. Але в будь-якому випадку психологічна допомога поширюється переважно на того, хто за нею звернувся.

Дещо інакше виглядає процес «психологічного сприяння». Це не прямий вплив на клієнта, а передбачає організацію умов, у яких він може почувати себе комфортніше. Наприклад, у випадку роботи шкільного психолога з учнем у план психологічного сприяння входить взаємодія з батьками та педагогами є їхня діагностика і консультування. Цей підхід є більш системним та дозволяє враховувати і впливати на соціальний контекст розвитку особистості, допомагає їй конструктивно перетворювати стосунки з реально значущими людьми.

Термін «психологічна підтримка» характеризує варіант діяльності практичного психолога, коли від нього не вимагаєте високої активності та ініціативності. У цьому випадку не ставиться завдання перетворення середовища, а професійна діяльність психолога полягає у підтримці існуючого рівня стосунків у групі (навчальної чи професійної) та готовності психолога в разі потреби надати психологічну допомогу.

Поняття «психологічний супровід», що з'явився в останні роки, характеризує гуманістичний варіант стосунків психолога і клієнта, віру в можливості останнього до самоперетворень та його потенціал особистісного росту. Такий підхід вимагає від психолога більш глибокого вивчення індивідуальних особливостей людини, його розуміння, орієнтація не так на формальні показники нормативного розвитку, а посилення уваги на психологічну своєрідність конкретної людини. За психологічного супроводу на перший план виходять такі якості особистості психолога, як тактовність, терплячість, коректність, уміння довіряти і підтримувати.

Виділяючи завдання практичної психології, слід виділяти різні їх рівні:

1) науково-дослідні завдання, що пов'язані з розв’язанням проблем вивчення закономірностей розвитку і формування особистості з метою розробки методологічних основ діяльності практичного психолога, способів, засобів і методів професійного застосування психологічних знань в умовах різних соціальних систем;

2) прикладні завдання практичної психології диктуються необхідністю психологічного забезпечення оптимального функціонування установ і організацій, праці персоналу та окремих індивідів, що передбачає складання спеціальних навчальних програм, створення підручників та навчальних посібників з практичної психології, розробку психологічних рекомендацій та методичних матеріалів, програм підготовки та перепідготовки кадрів, психологічне обгрунтовування діяльності служб практичної психології, створення проектів нормативних документів такої діяльності;

3) практичні завдання визначаються конкретними проблемами безпосередньо за місцем професійної діяльності психолога: в установах і організаціях різного профілю, у спеціалізованих психологічних кабінетах і центрах – у формі надання психологічної допомоги конкретним людям.