17. Основні ідеї Бергсона: значення інтуїції для художньої творчості та пізнання.

Фр.філософ-інтуїтивіст, один із визначних представників «філософії життя». Його філософія зосереджується на 3 аспектах: 1) душі і свободи; 2) світу і творчої еволюції; 3) моральности та релігії. Його концепція: духовність душі виражається у її безсмертності. Натомість людське пізнання стосується світу діяльності, який є світом простору. Цьому світу прислуговує інтенсивність, величина і детермінація. Тільки інтуїція здатна схопити те, що просторове, і переступити сферу просторовости. За Бергсоном існує 3 безпосередньо дані свідомості – якість, тивання і свобода. Саме не підставі поняття тривання він сформулював і відповідно проінтерпретував теорію творчої еволюції.

Висуває ідею існування 2х видів пізнання – смислово-інтелектуального та інтуїтивного. (зі «Вступу до метафізики») Абсолютне може бути дане тільки в інтуїції. Інтуїція – такий вид інтелектуального відчування, за допомогою якого проникаємо в нутро предмета ,щоб виявити те, що для нього властиве, але що не піддається вираженню. Існує одна дійсність, яку ми всі розуміємо із середини , розуміємо інтуїтивно, а не аналітично. Це наша особа у часовому перебігу, наше «я», що триває.

Основні принципи:

• Існує зовнішня, але безпосередньо дана нашому духові дійсність;

• Ця дійсність=рухомість. Не існує готових речей, а тільки речі, які виникають, не існує жодних тривалих станів, а тільки змінні стани;

• Наш дух у пошуках точок опори має у звичайному життєвому обігу головну функцію уявлювання собі станів речей. Наш інтелект, коли йде за своєю природною схильністю, витворює сталі спостереження з одного боку, і тривалі поняття з іншого;

• Мисленно можна виокремити сталі поняття з рухомої дійсності, але неможливо сталістю понять зреконструювати рухомість дійсності. Але догматизм (творець системності), пробує це зробити;

• Тут можемо засумніватися. Усі доктрини, які позбавляють наш інтелект здатності збагнути абсолютне. І з того, що не можемо відтворити дійсність застиглими і готовими поняттями зовсім не випливає, що ми не можемо пізнати її якимось іншим способом;

• Наш інтелект може піти протилежним шляхом – сприймати її змінний напрям, розуміти її за допомогою інтуїції. Філософствування полягає у тому, що відбувається зміна звичного напряму мислення;

• Інтуїція мусить віднайти спосіб вираження та застосування, який відповідає призвичаєності нашого мислення, і який подає нам у строго визначених поняттях ті точко опори, яких ми потребуємо. Релятивним є символічне пізнання за допомогою тих понять, які уже існують, але аж ніяк не інтуїтивне пізнання, яке вникає у рухомість і робить своєю власність саме життя речей. Та інтуїція осягає абсолютне. Справжня інтуїтивна філософія могла б здійснити бажане поєднання метафізики та науки, і внести більше науки в метафізику навпаки.

17 (2). Основні ідеї а. Бергсона: значення інтуїції для художньої творчості та пізнання.

Філософи погоджуються, що існує два докорінно відмінні способи пізнання речі: обходження її навколо та входження в неї. Перший спосіб залежить від позиції, яку річ займає та від символів, якими вона виражається; підтримує релятивність. Другий спосіб не виходить із жодної «точки бачення» і не опираєтсья на жодний символ. Досягає абсолютності. Символи та точки бачення ставлять нас поза постаттю/об’єктом, вони дають нам тільки те, що в неї є спільне з іншими і що не є суто її/об’єкту/предмету. Сутність не побачити зовні, адже внутрішнє не виразити символами. Опис, історія та аналіз залишають нас у релятивності. Лише наше перевтілення веде до абсолютного. Абсолютне може бути даним лише в інтуїції, коли все інше залежить від аналізу. Інтуїція – такий вид інтелектуального відчування, за допомогою якого проникаємо в нутро даного предмета, щоб виявити те, що для нього властиве, але не піддається вираженню. Тоді як аналізувати – значить виражати річ чимось таким, чим вона не є. Аналіз лише розмножує точки бачення, отже – тягнеться у безмежність. А інтуїція, якщо вона можлива, є одним простим актом. Наше «я», що триває – є пам'ять. Інтуїтивна пам'ять. Щоб дійти до інтуїції, метафізика має вийти ПОЗА поняття. Наша помилка: хочемо дослідити нерухоме. Інтуїція ж осідає у рухомій дійсності – інтелектуальне співжиття. Інтуїція вникає у рухомість і робить своєю власністю саме життя речей.