45. Історизм поняття літератури.

Історизм завжди тісно торкався літератури, адже є одним з дуже важливих аспектів останньої. Історичність притаманна літературі, літературному дискурсу, і, взагалі, будь-який текст знах.у контексті істор.періоду. Ми розрізняємо два типи історизму: історизм і новий історизм (за Грінблаттом+Фуко). Старий історизм базувався на ієрархічному розрізненні тексту та його нелітературного обрамлення, а новий історизм грунтується на паралельному прочитанні літературних і нелітературних текстів, які найчаст.належать до одного істор.періоду. Новий історизм бажає вивчати усі «текстуальні сліди минулого». Гол.метод нового істор. – обрамлення літ.твору нелітературним, який нагадує «свідчення очевидців», «архівний матеріал». Такий неліт.текст є «співтекстом», разом вони «трактуються як відображення одного історичного «моменту» і відповідно інтерпретуються» = герметичність методу. Архівний матеріал=історія-як-текст=історизм, бо ми всі знаємо відому тезу про те, що «не можна відновити справжні думки або почуття, наміри, etc.» Саме тому на відміну від простого історизму новий істор.використовує техніку повільного читання не тільки для літ.,а й неліт.тексту. Як результат, внаслідок використання нового істор.відбув.ще одна деформація минулого, бо він не зверт.уваги на будь-які інші дослідження цього ж тексту; це «спосіб зробити історію привабливою для неісториків». Тобто новий історизм зіставл.літ і неліт тексти, прочитуючі перші крізь призму других; відбувається «деавтоматизація»тексту, бо він розгляд. як новий текст. Прибічники нового історизму «зосереджуються на питаннях держ.влади та процедурах її здійснення, на патріархальних структурах і їхньому утвердженні чи на процесі колонізації з генезою відповідних йому «упереджень». Також вони (як і постструкт.) вважають, що кожен аспект реальності є текстуалізованим, і використовують концепцію соц.структур Фуко як визначених домінантними «дискурсивними практиками»».

46 Поняття література та літературність

Поняттям «література» користуються у двох значеннях. У вузькому розумінні цього слова літературою називається один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва — мистецтво слова, тобто такий вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний вираз. Відомий галицький філолог В. Дом-бровський визначав свого часу літературу як «мистецтво, в якім ідея виражається у звукових словесних образах, що, створені творчою фантазією поета під впливом почуття і настрою, пробуджують в силу сугестії (тобто навіювання) нашу уяву до репродукційної (тобто уявно відтворю-вальної) діяльності, а рівночасно впливають на всю нашу духовну істоту» В широкому розумінні літературою називають будь-які витвори людської думки, що втілені в писемному слові й мають суспільне значення. Таке розуміння, у свою чергу, генетично сходить до буквального, тобто первісного значення самого слова «література». Це слово латинського походження і означає «літера»: «слово література починає з визначення, за яким спочатку до літератури входить усе, що тільки зображено буквами»

литературы есть ряд универсальных свойств, неизменных во всех национальных культурах и на всем протяжении человеческой истории, хотя каждое из таких свойств связано с определёнными проблемами и оговорками.

К литературе относятся авторские тексты (в том числе и анонимные, то есть такие, у которых автор по тем или иным причинам неизвестен, и коллективные, то есть написанные группой лиц — иногда довольно многочисленной, если речь идёт, к примеру, об энциклопедии, но все-таки определённой). С предыдущим свойством связано и другое: к литературе относятся письменные тексты и не относятся устные. Устное творчество исторически предшествует письменному и прежде, в отличие от письменного, не поддавалось фиксации. К литературе относятся тексты, материалом которых являются исключительно слова человеческого языка, и не относятся тексты синтетические и синкретические, то есть такие, в которых словесный компонент не может быть оторван от музыкального, визуального или какого-либо иного. Песня или опера сами по себе не являются частью литературы.

Литературность можно определить как систему принципов жанровой организации словесных текстов в процессе их создания и функционирования.

Поль де Ман делает вывод об имманентной относительности и ошибочности любого литературного и критического текста и на этом основании отстаивает принцип субъективности интерпретации литературного произведения, субъективности, отнюдь не устраняемой требованием понимать язык анализируемого произведения на основе его собственных, т. е. независимых от интерпретатора понятий. Ошибочность как таковая не только принципиально заложена, по де Ману, в критическом методе, но и возводится в степень его достоинства: "Слепота критика — необходимый коррелят риторической природы литературного языка". Поль де Ман висуває літературність як противагу естетичності, оскільки літературність руйнує так званий кратилівський «світський міт» (відповідність імені його сутності) щодо естетичних об’єктів, в яких присутня єдність звука і значення. Так, зв'язок між звуком і річчю не є феноменальним. Вороже ставлення до теорії літератури (її експозиція ідеологічних містифікацій). Література – надійне джерело інформації ні про що інше, як про власну мову (П. де Ман). А мова, у свою чергу, «створює речі поза нашим контролем». Однак, часто хибно припускають, що літературність – це інше слово чи інша форма естетичної відповіді. Вживання термінів із сильною естетичною конотацією (стиль, поезія тощо) у поєднанні зі словом «літературність» сприяє непорозумінню. Література містить в собі, радше, заперечення, аніж проголошення естетичних категорій. Одним із наслідків цього є те, що оскільки ми звикли читати літературу за аналогією до пластичного мистецтва та музики, то тепер ми повинні визнати необхідність не-перцепційного, лінгвістичного моменту в малюванні та музиці, і навчитись, радше, читати картини, аніж уявляти значення. Література – фікція не тому, що певним способом відхиляється від визнання «дійсності», а тому, що не є a priori певним, що функції мови представляються принципами, які є такими або подібними до принципів феноменального світу. Саме тому література – надійне джерело інфи про щось.