21.Схарактеризуйте основні образи і проблеми комедії Арістофана «Лісістрата»

Зазвичай, жіночі образи в комедіях Арістофана мають невелике значення. Але в його творчості існує 3 комедії, де жінки граюсь суттєву роль і саме «Лісістрата» є однією з них. В основі її сюжету покладено страйк афінських і спартанських жінок, а також представниць інших полюсів, об’єднаних ініціативою заможної афінянки Лісістрати. Вони захоплюють Акрополь,де зберігалися всі багатства афінян,без яких неможливо вести війну, і відмовляться жити з своїми чоловіками доти, доки ті не встановлять вічний мир. Зрозуміло, що подібна делікатна тема розриву інтимних відносин чоловіків і жінок викликає низку відвертих сцен, але наявність їх зрештою скоріше слід віднести до традиційних обрядів, з яких виникла сама комедія.  Для кращого розуміння тексту необхідно заглибитись в суть комедії, а саме в її проблематику та образи. Розкриваючи образи, перше що спадає на думку це образ самого жіноцтва, найяскравішою представницею якого є сама Лісістрата. Лісістрата – розумна та вольова. Навіть саме її ім’я є символічним для змісту комедії, а точніше - «руйнівниця війни», або «та що зупиняє війська». Таке ім'я героїні є доказом того, як жінки своїми жіночими засобами добилися того, чого не могли чоловіки, - поклали край великої війни. Але для досягнення такої величної мети необхідно зібрати неувляєму кількість жінок,збираються котрі надзвичайно повільно через безліч домашніх справ: у кого прання, у кого куховарство, у кого діти... Але саме той факт, що Лісістраті це вдається характеризує її як жінку надзвичайного таланту переконувати та невимовних здатностей оратора,яким би міг позаздрити кожен полководець,щоб змусити піти за ним. Але це ще не все - їй також вдається змусити жіноцтво усвідомити те ,що за гранями їх обмеженого світу є війна, від якої страждає кожен. Арістофан, далекий від захисту емансипації, розуміє героїню, коли вона висловлює турботу про життя синів, яких у неї відбирають на війну та хвилювання про долю неодружених дівчат. Тому помимо відмови від любощів, жінки захоплюють Акрополь і золотий запас,що знаходиться там, і без якого продовження війни,за браком коштів, виявляється неможливим. Всі спроби мужчин змінити ухвалу жінок виявляються даремними. Жінки показують себе з нової, нікому невідомої до цього, сторони – войовниць та захисниць власної сім’ї.  На противагу образу жіноцтва, можна винести образ чоловіків. За задумкою Арістофана, гротескно-комедійне мало полягати в світі,де все зображено навиворіт, тобто де жінки і розумніші і сильніші за чоловіків, адже не зважаючи на всі проблеми що виникали,жінки не відступали ні перед якими труднощами. Навіть коли жіноча природа починає брати своє – коли то одна,то інша намагається правдами й неправдами втекти до своїх чоловіків,Лісістрата все ж таки спромоглася утримати їх у таборі. І яскравим прикладом жіночої стійкості подається в відвертій сцені, коли до Мірріни приходить чоловік,який вже ледве не божеволіє. Подібним чином ведуть себе і всі чоловіки по Греції, які вже мольбою готові повернутися до сім’ї, і саме тому скоро чоловікам нічого не лишаться, як погодитися з прекрасною статтю.

Як вже було згадано попередньо,Арістофан зображує світ навиворіт. Подібне можне охарактеризувати розчаруванням самого митця в уряді, що безупинно продовжує війну. Представником уряду у комедії є афінський Радник. Його образ уособлює в собі песимістичне відношення тогочасного уряду до ідеї, що жінки можуть вирішувати якісь питання і обурюються коли розуміють,що вони здатні робити щось інше,ніж займатися домашніми справами. Особливо важливим є його діалог з Лісістратою. Радник, обурений незалежністю і свавіллям жінок, заявляє, що це не їхня справа втручатися в управління державою. На що Лісістрата відповідає, що жінці зручніше розплутати цей заплутаний вузол державних справ і пропонує використати при цьому досвід промивання вовни: всіх негідних вона радить повисмикувати геть, повичісувати дочиста гребенем, «повитрушувать гнид із тепленьких посад та гуртом їх під ніготь узяти», а потім вже намотати великий клубок миру. Цією відповіддю Лісістрата лише доводить,що жінки можуть приймати активну участь в політичному та соціальному житті. Власне,вустами героїні говорить сам поет, коли виражає своє бажання миру і коли викриває справжні причини війни – жадобу можновладців до збагачення.  Ознайомившись з текстом, можна винести декілька проблем. По-перше, головною проблемою, що постає в комедії «Лісістрата» є питяння війти та миру, на якому взагалі-то і базується весь зміст. Тема війни і миру розроблена у формі буфоно-еротичного анекдота. Жінки-афінянки, дружини й матері, об'єднуються у своєрідному страйку, щоб зажадати від чоловіків довгожданого миру. Зусилля їх увінчуються цілковитим Успіхом. Комедія відтворює не те, що було в дійсності, а те, що повинно було б бути. Вона пропагує ідею миру, не рахуючись із тим, що серед глядачів, напевно, було немало таких, які належали до військової партії. Але вона паралізує їх можливий протест своєю формою, своїм стилем, мовою, в якій всі речі названі своїми іменами. Вона обеззброює їх своїм сміхом. Та все ж крізь цей сміх проникають серйозні ноти. Глядач уже не сміється, коли Лісістрата каже: «Чи на те ми народжуємо синів, щоб їх убивали на війні?» З глибини далекого минулого це питання відгукується скорботною луною і в серцях матерів пізнішого часу. Арістофан не має і не може знайти виходу з тяжкого становища, в якому опинилась його батьківщина. Та письменник-патріот не міг не переживати хворобливо спостерігаючи картину розбрату. Він сміється над нею, але під комічною маскою ховається обличчя, засмучене глибокою журбою Також в комедії однією з основних проблематик є сімя,а точніше - чоловік та жінка. Незважаючи на всю гумористичну змальованість сімейних відносин, проступає велика філософська ідея, що з волі природи існую чоловік та жінка, які одне без одного просто не можуть існувати. Війна – є великий гріх, злочин проти цього одвічного діяння Природи, бо вона розлучає чоловіка та жінку. Як приклад, можна використати монолог з «Піру» Платона, де йдеться про людину, що Зевс розрізав надвоє, і дві частини її – сучасні чоловік та жінка – все своє життя прагнуть возз’єднатися.

Комедія зображає тяжке положення жінок котрі в результаті війни на дуже довгий час залишалися без своїх чоловіків і які вимушені заради війни віддавати власних синів. Проте під покровом еротичної гри криються надзвичайно важливі політичні думки Арістофана, який різко засуджує користолюбних урядовців і захищає право народу на самостійне вирішення своєї долі. Всі ці серйозні теми, митець доносить до людей висміюючи, можливо навіть, що змусити людей зглянутися на становище та переосмислити все. Для самого ж Арістофана це міг би бути засіб закрити очі на болючі теми – як приклад з української літератури «щоб не плакать я сміялась».