25. Творчість Менандра

У сюжеті менандрівської комедії багато умовного: реалізм не в ньому, а в змалюванні дійових осіб, у передачі відтінків їх психології. Комедія «Відлюдник» Менандра спрямована ня примирення різких протиріч між людьми різного майнового стану. Проте не можна заперечувати гуманності поета, якою пройнята вся його п'єса. Відлюдність Кнемона має, власне, глибоке соціальне коріння, хоча і продовжує певну літературну традицію; що йде від мізантропа Тімона в Арістофана, Фрініха, Антіфана та інших представників «середньої» комедії. Це своєрідний «учуднений» вираз обурення паразитарною верхівкою. Герої Менандра неодноразово торкаються проблеми соціальної нерівності. Його комедія ніколи не торкалася ні політичних, ні якохось значних історичних подій. Проте Менандр досить чітко проводив у своїх творах ідеї, співзвучні тогочасним прогресивним поглядам. У знедоленому й приниженому рабові він завжди намагається показати людину, яка ні в чому не поступалася перед вільним громадянином, а часто багато в чому і перевершувала його. Традиційно зневажена громадською думкою гетера перетворюється в Менандра на втілення шляхетності та доброти. По-новому автор почав підходити й до проблем шлюбу, створення сім'ї, виховання, що наближало його до Еврипіда. Можливо, в цьому й була причина не дуже великої популярності Менандра. Відповідно до нових віянь його персонажі висловлюють досить вільні думки, в епікурівському дусі піддаючи сумнівам справедливість божественного промислу. Проте він досить чітко проводив у своїх творах ідеї, співзвучні з того часними прогресивними поглядами.. Він наївно відстоює утопічну думку про можливість поліпшити життя людей шляхом добровільної відмови багатих від частки своїх прибутків на користь бідних. Загалом комедія «Відлюдник» відходить від традиційної схеми, коли в пролозі якийсь персонаж розповідав про дальший розвиток інтриги і , таким чином, коротко знайомив глядачів з усім сюжетом. У цій п’єсі бог Пан лише констатує становище, що склалося, тому подальші події невідомі. Це дає можливість авторові вільно ними варіювати і створювати несподівані комічні ефекти. Традиційно герой комедії для вирішення своєї проблеми звертається до раба чи до когось, хто може допомогти. Тоді дія п'єси зосереджується саме на цьому «відповідальному» персонажеві. Сострат також звертається до досвідченого інтригана раба Гети, до Горгія, але вони нічим йому не допомагають, отже, трафаретний прийом тут не спрацьовує. Слід сказати, що взагалі Менандр намагався уникати торованих стежок.Новим елементом у комедії була й розв'язка: конфлікт несподівано вирішувався самим Кнемоном, що «переродився» після нещасного випадку. Менандр чудово володів мистецтвом інтриги, прийомами обману глядачів, які чекали традиційних ходів автора, майстерно підтримував постійне напруження. Комедія має одверто гротескне, з елементами буфонади, закінчення.

26 Розкрийте розвій особистої теми у творчості Архілоха

Основним змістом поезій Архілоха є його особисті переживання. У його ліриці виявляється конфлікт між особою та суспільством, але конфлікт ще не приводить до відособлення. Поет зупиняється на проблемі мінливості існування, в якому все залежить від «долі і випадку», але разом з тим визнає творче значення людських зусиль. Зрадливості долі, з її «ритмом», в якому чергуються горе й радості, людина повинна протиставити «стійкість». Лірику Архілоха можна вважати філософською: поет доходить висновку, що хоча багато чого у житті людини залежить від богів, все ж таки люди можуть бути стійкими, сильними, мужньо зносити всі негаразди і біди, гідно їх зустрічати. Поет воював у Фракії, захищав грецьку колонію на острові Фаос, був воїном-найманцем – про свою небезпечну професію писав у віршах («Хліб мій на списі замішаний..»). Безперервні бої виховують в ньому філософське ставлення до життя, його філософія відповідала новій суспільній моралі, що відкидала всі традиції. Коли поет стикається зі зрадництвом , щиро висловлює ненависть до зрадника. Знайоме йому почуття страху – на морі він побачив страшну бурю , і жах його «душу раптом огорнув» До нас дійшло близько 20 фрагментів інтимної лірики Архілоха, у якій ніжність і озлоблення зійшлися поруч. Він болісно переживав своє нещасливе кохання до дівчини Необули. З надзвичайною щирістю він описує вроду нареченої, мріє про те, щоб хоча б доторкнутись до неї, розповідає про любовні муки. Проте після повернення з чергового походу він з якихось причин дістав відмову від її батька. Відразу тон його віршів змінюється , тут з’являються уїдливо-разючі ямби, у яких він розвінчує колишю кохану, пише, що шкіра її зморшками вкрилась. Обрушу він звинувачення і на її батька, пише, що той порушив велику присягу «забув і сіль, і трапезу». Поет хоч і проповідує помірність і стриманість у горі й нещасті, але особисті неприємності викликають у нього нестримне шалене озлоблення,що виливається в його вірші. Архілох надзвичайно емоційний. Є уривки , в яких він звеличує дружбу( один вірш присвячений пам’яті зятя, котрого поет дуже любив і шанував).