17. Розкрийте зародження психологізму в трагедіях Евріпіда

Герої Евріпіда ніколи не беруть участі в громадському чи політичному житті, воно їх зовсім не цікавить.  Особливістю героїв Евріпіда було те, що майже всі вони втілювали найхарактерніші ознаки часу, він намагався зробити їх якомога реальними. Евріпід іде на надзвичайно сміливий крок: він замінює розкішний одяг трагічного актора на одежу, що відповідала становищу героя в даний момент. Традиційним елементом трагедії з моменту її появи був незмінний хор, він надавав більш глибокого настрою трагедії. Змінився в Евріпіда і характер самої трагедії як жанру. З моменту виникнення вона мала свої неписані правила: збереження єдності дії тобто дотримання однієї сюжетної лінії і , таким чином, відсутність інтриги, а з нею - елементів жарту й сміху, драматичне закінчення.  Трагедії Евріпіда досить динамічні. Актори відтиснили хор, який перестав грати роль головної діючої особи. Хорові партії у Евріпіда представлені ліричними інтермедіями. Відсутність зв’язку хорових партій з дією дозволило Евріпіду ділитися з глядачами своїми почуттями та думками. Евріпід пильно приглядається до всього, що оточує його, і особливо до людей.  У всіх трагедіях Евріпіда розробляється нова тема – родинно-побутова. Він не ставить на важливе місце соціально-політичні проблеми, але якщо вони і виникають, то вирішуються швидко і не займають занадто багато часу. Самотність жінки, помста, кохання, дружба, повернення втраченої дитини – це основні проблеми трагедій Евріпіда.  Всі вони вимагали значно глибшого проникнення автора в психологічний світ людини. Він вводить в свої трагедії конфлікт одного героя, у душі героя борються різні почуття…це психологічний конфлікт.

Цей психологічний конфлікт і дає змогу авторові показати певний стан людини в момент якоїсь душевної кризи, напруження, в якому опиняється герой.  Більшість психологічних конфліктів, що зображує Евріпід торкаються глибок інтимних почуттів людини. Ці вічні проблеми існуватимуть завжди.  Евріпід не тільки міняє зовнішній вигляд трагедії, але й привносить нову тематику. Уперше ним піднімається любовна тематика. «Іполит» - 434 рік до н.е. Боги тут злочинці, роблять безглузді вчинки. Ця трагедія мала успіх, але її довелося двічі переписати. Сюжет відомий й у Біблії - варіант сюжету про підступну дружину. В Евріпіда Федра (друга дружина Тесея) любить свого пасинка, але публіку шокує те, що вона сама йому в цьому зізнається. Потім Евріпід це змінив. «Іполит» виграв у агоні. Улюблений афоризм Евріпіда «Нічого надміру». Порушення його героями веде до їхньої загибелі. Іполит - син Тесея від першого шлюбу з амазонкою. Трагедія відкривається прологом, де Афродіта говорить, що скривджено Іполита, тому що той увесь час проводить із Артемідою. Афродіта насилає на Федру пристрасть до Іполита. Пристрасть і холодність - Афродіта й Артеміда. Федра й Іполит, Афродіта й Артеміда ніколи не з'являються на сцені одночасно. Федра при смерті, причина - любов, годувальниця вирішує розповісти всі Іполиту. Його попереджають, що почуття не повинні бути надміру. Федра боїться, що Тесей уб'є її дітей. Вона вирішує вбити себе, а в руці залишає записку, де обвинувачує Іполита в домаганнях. Тесей виганяє й проклинає Іполита. Той гине. Потім з'являється Артеміда, що говорить, що Іполит не винуватий у цій трагедії. Багато варіацій. Взаємовиключні початки не зустрічаються на сцені.

В усіх випадках,коли героя охоплює якесь почуття, то воно стає визначальним, примушує заглиблюватись у внутрішню боротьбу, герої сильно страждають. Евріпіда називають «найтрагічнішим з трагічних поетів», адже переживання його героїв настільки сильні, що примушують їх йти на крайні методи і вчинки. Герої не беруть участь в громадському чи політичному житті, воно їх зовсім не цікавить. Пристрасті героїв Евріпіда дуже яскраво описані, вони є багатогранними та індивідуальними.