24.Розкрийте образ Сократа за комедією Арістофана «Хмари» й за текстами Платона

Одним з найдавніших мислителів Еллади, що залишили після себе глибокий слід, був афінянин Сократ. Кожна людина, твердив він, повинна пізнавати добро та істину. Особливістю його вчення було уміння нерозривно поєднувати в одну гармонійну систему філософію і мораль. Він з надзвичайною сміливістю висміював людські пороки, з іронією скидав з п’єдесталів традиційних кумирів,чим викликав до себе зростаючу ненависть численних ворогів. Образ Сократа зустрічається в творі Арістофана «Хмари» та в текстах Платона, але ж все таки, який з образів Сократа - образ софіста, шахрая, бурлаки, богохульника і розбещувача юнацтва в комедії Аристофана або ж образ народного мудреця, непримиренного ворога софістів і софістичних мудрувань у творах Платона - відповідає "історичному прототипові"? Для детального ознайомлення необхідно розглянути зображення образу Сократа в творчості обох поетів. «Хмари» Арістофана – це сатирична розповідь про поширення софістичних філософських напрямів. Об’єктом своєї сатири поет робить нову систему виховання та освіти юнацтва , втіленням якої стає видатний афінський мислитель-мораліст Сократ. Арістофан звинувачує його і софістів у тому, що вони заперечують традиційних богів вигадують своїх, «нових» богів. Висміює він і спосіб, за допомогою якого Сократ вчить своїх учнів. Як приклад, одразу ж згадується епізод з п’єси, коли всі учні сидять в думальні в застиглих позах, бо занурені самі в себе,а Сократ-вчитель же гойдається у великій корзині, так як перебування між землею та небом нібито сприяє його глибшому, вільнішому мисленню. Незважаючи на те,що лідером софістів у своїй комедії Арістофан зробив Сократа, насправді знаменитий мудрець не був софістом. Він не цікавився астрономією, метеорологією і іншими науками про природу, не займався граматикою, не брав із учнів грошей і, мабуть, ніколи нічого систематично не викладав. Зовнішність персонажа комедії "Хмари" Арістофан зробив дещо схожою на справжнього Сократа та його стиль життя: босий, обірваний, іноді замислений, а іноді настирливо чіпляючийся до людей з різними питаннями. Сам філософ Сократ не проповідував невір'я в богів, не вчив бити батька і матір, однак він вчив шукати істину, побиваючи переконання противника, вчив сперечатися. І Сократ, і софісти використовували один і той же метод діалектики, тобто спору. Мудрець Сократ користувався цим методом, прагнучи до істини, а софісти маніпулювали діалектикою ради сумнівної честі - бути здатним красномовно говорити або бажання навчитися викручуватися з різних ситуацій,наприклад,ухилятися від податків. Насправді, важко сказати, чому Арістофан зробив Сократа софістом. Можливо, тому, що існує деяка схожість в стилях використованих і Сократом,і совістами, але як вже було наведено раніше, шляхи використання їх були різними. Також, можливо сам той факт, що Сократ не вірив в Олімпійських богів, безпосередньо робив його схожим на софістів, які так би мовити, заперечували «старих» богів і вигадували «нових» богів і своїм ученням лише розбещував молодь. Арістофан відчував занепокоєння з приводу того, що метод діалектики використовуваний софістами виховував людей здатних пустити пил в очі на суді,на народних зборах і повертать громадську думку в вигідну для себе сторону. Поет проповідував небезпеку того,що софісти виховували шахраїв, розпусників, що займаються безглуздими речами.