13. Сучасні розгалудження науки про літературу.

Розглянемо ПМ школи, напрями і кончепти.

1.Постструктуралізм (М.Фуко). Проблема «смерті» автора. Автор як функція, текст – вільна циркуляція значень. Автора усмертнює власний текст, в ньому зникає авт.індивідуальність. Тексти розєднані, парадоксальні, суперечливі, гра слів, порушення і зсуви у т.зору, персонажах, фіз.часі, відсутність значущих одиниць у тексті.

2.Деконструктивізм (Ж.Дерріда). децентрування структури, бо вона-нескінчення гра, руйнування знаковості, функція-центр буття. Текст можна скл.\розкл\перепис\констр\деконст. Аналіз літературного твору понягає у його деконструкції, у виявленні внутрішньої суперечності тексту, віднайденні в ньому прихованих і непомічених смислів, що залишились від дискурсивних практик минулого і закріплених у мові у вигляді мисленнєвих стереотипів, мовних кліше.

3.Дослідження Поля де Манна теорії літ-ри як міждисциплінарної галузі серед гуманітарних наук. Розвикув поняття «літературність». Досліджував принцип суб’єктивної інтерпретації літературного твору.

4.Феміністична критика Ю.Кристева (дослідження образу Діви Марії (мати чи первинний нарциссизм, образ влади)). Е. Шовалтер (визначення жіночності, ж.письма, ж.тексту, ж.мови).

5.предст. герменевтичного структуралізму 80–90-х років (С. Фіш, Н. Холланд): кожен читач має власну версію текстуального значення, адже індивідуальне сприймання спирається на індивідуальний, інтелектуальний і емоційний досвід, а це роздрібнює значення твору на безліч «індивідуальних сприймань» і приводить до суб'єктивізму.

14. Філософські основи європейського модернізму та їхнє відображення в літературознавстві.

Розроблені філософські концепції особливо Ф.Ніцше, А.Бергсона, К.Г.Юнга, З.Фройда, Г. Гадамера, Р. Інгардена та ін.. значно вплинули на хід літературознавсто Модер-му і ПМ. Значний внесок зробив Ф.Ніцше розвинувши концепції аполонівського та діонісійського першопочатків у мистецтві як виражальників світів сну і сп’яніння. Він розробив концепцію надлюдини, яка керується власною моральністю і живе виражаючи власну волю до влади, могутності (це – бунт проти міщанських цінностей). Крім того, він заявив, що Бог помер, і людина зобов’язана сама відповідати за власне життя. Це мало величезний вплив на літературу та філософію модер-му: тв.-ть М.Пруста, Дж. Джойса, П.Сартра та ін. Ідеї інтуїтивізму належать А. Бергсону . він розмірковує про душу людини та свободу, моральність, релігію, творчу еволюцію. В праці «Вступ до метафізики» подає два варіанти пізнання дійсності: обходження речей і входження в неих завдяки інтуїції для виявлення властивого, але не вираженого. А. Бергсон доводив, що лю­дина може осягнути природу явищ, «життєвий порив», якщо звернеться не до розуму, а до інтуїції. К.Г. Юнг розробив концепцію колективного несвідомого, що має універсальний первісний характер, виявив архетипи, властиві всьому людству (матері-землі, старого чоловіка, дерева, аніми (ідеальної жінки)). З. Фройд попрацював над теорією психоаналізу, спричинивши появу численних психоаналітичних студій, що досліджували письмо на наявність в ньому вираженого несвідомого., комплексу Едіпа та Електи, Еросу і Танатосу; Г. Гадамер займався розробкою теоретичної основи герменевтики та ідеями про дуалізм суб’єктивно-об’єктивного пізнання світу. Він вважав, що поетичне та філософське мовлення не можуть бути фальшивим, бо немає зовнішнього стандарту за якими їх слід оцінювати. . Він визначає мову як носія розуміння історичних культурних утворень, бо вона яка повторює мотиви і стимули гри. Р. Інгарден досліджував феномен «живого світу», який є звільненням від б-я психологічних настанов та ідеологій. Виділив 4 форми буття: аболютне., іделічне, реальне, інтенційне (належать всі мист.твори). Отже, множинність філософських надбань спричинило множинність та плюралізм літературних інтерпретації твору.