2.10. Оцінювання ризику на основі встановлених нормативів
Для деяких видів діяльності, з огляду на їх важливість і ризикованість для громадян або економіки країни, держава встановлює певні нормативи. Слід зазначити, що такі нормативи можуть бути встановлені й в інших масштабах діяльності, наприклад, для галузі.
Як приклад, розглянемо політику Національного банку України щодо комерційних банків, регульовану інструкцією «Про порядок регуляції й аналіз діяльності комерційних банків». Установлені нормативи ризику, які розраховуються певним чином. Так, максимальний розмір ризику на одного позичальника розраховується за формулою:
, (11)
де Зс – сукупна заборгованість за позикою, міжбанківськими кредитами і врахованим векселям одного з позичальників і 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих цьому позичальникові;
– капітал банку.
Нормативне значення цього показника не повинне перевищувати 25%.
Аналогічно встановлюються розрахункові формули й граничні значення для інших показників: максимального значення «більших» кредитних ризиків, максимального значення сукупного розміру кредитів, гарантій і запоруки, наданих інсайдером, максимальне значення нормативу інвестування й ряд інших.
2.11. Інші методи оцінювання ризику
У тому випадку, коли природа ризику визначається результатом дії багатьох випадкових і невипадкових факторів, об'єктивне оцінювання ризику є досить складним. Наприклад, надзвичайно важко оцінити черги в великих системах, якої б природи вони не були: черги в магазинах, касах або черги виробів на обробку. У цьому випадку використовуються різні математичні методи: теорія масового обслуговування, метод Монте-Карло, імітаційне моделювання й ін., які, як правило, дозволяють оцінити ризик в абсолютному вираженні.
3. Система кількісних оцінок ризику
В основі ризик-менеджменту лежать цілеспрямований пошук і організація роботи по зниженню ступеня ризику, мистецтво одержання й збільшення доходу (виграшу, прибутку) у невизначеній господарській ситуації.
Як система управління, ризик-менеджмент включає:
процес вироблення мети ризику й ризикових вкладень капіталу;
визначення ймовірності настання події;
виявлення ступеня й величини ризику;
аналіз навколишнього оточення;
вибір стратегії управління ризиком;
вибір необхідних для даної стратегії прийомів управління ризиком і способів його зниження (тобто прийомів ризик-менеджменту);
здійснення цілеспрямованого впливу на ризик.
Стратегія ризик-менеджменту дозволяє управляти ризиком у невизначеній господарській ситуації, ґрунтуючись на його прогнозуванні, розробляти прийоми зниження ризику. У стратегії ризик-менеджменту застосовуються наступні правила, на основі яких приймаються ризикові рішення:
1. Максимум виграшу.
2. Оптимальна ймовірність результату.
3. Оптимальне коливання результату.
4. Оптимальне співвідношення виграшу й величини ризику.
Сутність правила максимуму виграшу полягає в тім, що з можливих варіантів ризикових вкладень капіталу вибирається варіант, що дає найбільшу ефективність результату (виграш, дохід, прибуток).
Сутність правила оптимальної імовірності результату полягає в тому, що з можливих рішень вибирається те, при якому ймовірність результату є прийнятною для інвестора, тобто задовольняє фінансового менеджера.
На практиці застосування правила оптимальної імовірності результату звичайно сполучається із правилом оптимального коливання результату. Коливання показників виражається їх дисперсією, середнім квадратичним відхиленням і коефіцієнтом варіації. Сутність правила оптимального коливання результату полягає в тім, що з можливих рішень вибирається те, при якому ймовірності виграшу й програшу для того самого ризикового вкладення капіталу мають невеликий розкид, тобто найменшу величину дисперсії, середнього квадратичного відхилення, коефіцієнта варіації.
Сутність правила оптимального співвідношення виграшу й величини ризику полягає в тім, що менеджер оцінює очікувані величини виграшу й ризику (програшу, збитку) і вирішує вкласти капітал у той захід, що дозволяє одержати очікуваний виграш і одночасно уникнути великого ризику.
Під вартістю ризику варто розуміти фактичні збитки підприємця, витрати на зниження величини цих збитків або витрати по відшкодуванню таких збитків і їх наслідків. Для підприємця важливо знати дійсну вартість ризику, якому піддається його діяльність.
При якісно-кількісному оцінюванні ризику менеджер повинен провести:
Аналіз і діагностику ризикової ситуації (визначення головних задач, основних протиріч, домінуючих тенденцій).
Визначення управлінських цілей, методів і засобів їх вирішення.
Визначення факторів, які впливають на прийняття рішень.
Розробку альтернативних способів дії.
Оцінювання кожної альтернативи, вибір найбільш відповідної вимогам ризикової ситуації.
Розробку конкретної програми для переведення ризикованої ситуації в більш сприятливу.
Ступінь припустимого ризику визначається з урахуванням таких параметрів, як об'єми основних фондів, власного капіталу й виробництва, а також рівня рентабельності, фінансового стану підприємства, ліквідності й т.п.
Чим більшим капіталом (зокрема, власним) володіє підприємство, чим більш широка номенклатура його продукції, тим менше воно чутливе до ризику й тим сміливіше менеджер може приймати рішення в ризиковій ситуації.
При кількісному оцінюванні ризику потрібно розрізняти розміри реальної вартості, пов'язаної з ризиком, і об'єм очікуваних прибутків або збитків. Якщо перший показник відомий на момент ухвалення рішення, то другий оцінюють із тим або іншим ступенем невизначеності.
Кількісне оцінювання ризику проводять на підставі ймовірнісних розрахунків. При прийнятті рішень потрібно враховувати ймовірність суперпозиції декількох обставин (сприятливих або несприятливих) і визначати абсолютну величину об'єму прибутку або збитків, які виникнуть при цьому додатково.
Кількісні значення ризику обчислюють як у відносних, так і в абсолютних величинах, які виражають міру невизначеності під час реалізації ухваленого рішення.
Ступінь ризику під час прийняття економічних рішень може оцінюватися очікуваними збитками, які викликані цим рішенням, і ймовірністю, з якої ці збитки можливі. Якщо малоймовірно, що будуть несприятливі наслідки, то ризик малий. Малий він і в тому випадку, коли ймовірність збитків велика, а самі по собі збитки малі. Якщо вартість помилки більша, наприклад, життя людей, то їх імовірність треба зробити дуже малою.
Серед кількісних методів оцінювання ризику в менеджменті виділяють оцінювання ризику в абсолютному й відносному вираженні.