- •1. Програма курсу «управління ризиком»
- •1.1. Ризик-менеджмент як система управління ризиком
- •Тема 1. Вступ. Поняття ризику. Види й класифікація ризиків
- •Тема 2. Сутність й зміст ризик-менеджменту
- •Тема 3. Організація ризик-менеджменту
- •Тема 4. Стратегія управління ризиком
- •Тема 5. Прийоми ризик-менеджменту
- •1.2. Система кількісних оцінок, що використовуються для управління ризиком
- •Тема 6. Ризик в абсолютному вираженні
- •Тема 7. Ризик у відносному вираженні
- •Тема 8. Спеціальні методи оцінювання ризику
- •Тема 9. Оцінювання ступеня ризику за допомогою нерівності Чебишева
- •Тема 10. Допустимий, критичний і катастрофічний ризики
- •1.3. Диверсифікація як спосіб зниження ризику. Теорія портфеля
- •Тема 11. Оптимальний портфель цінних паперів
- •Тема 12. Портфель з двох акцій
- •Тема 13. Формування оптимального портфеля з багатьох цінних паперів
- •Тема 14. Сучасний ризик-менеджмент з використанням методології Value at Risk (var)
- •1.4. Застосування теорії корисності в ризик-менеджменті
- •Тема 15. Поняття корисності в задачах прийняття рішень
- •2. Методи аналізу ризику
- •2.1. Оцінювання ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства
- •2.2. Евристичні методи
- •2.3. Метод аналізу доцільності витрат
- •2.4. Комплексне оцінювання ризиків
- •2.5. Оцінювання ефективності нововведень
- •2.6. Оцінювання систематичного ризику
- •2.7. Оцінювання ризику на основі аналізу точки беззбитковості
- •2.8. Оцінювання ризику за допомогою дерева рішень
- •2.9. Оцінювання ризику за допомогою методу аналогій
- •2.10. Оцінювання ризику на основі встановлених нормативів
- •2.11. Інші методи оцінювання ризику
- •3. Система кількісних оцінок ризику
- •3.1. Ризик в абсолютному вираженні
- •3.2. Ризик у відносному вираженні
- •4. Приклад розв’язку індивідуального контрольного завдання задача №1. Міра й ступінь ризику
- •Розв’язок:
- •Задача №2. Оцінка ризику планових показників
- •Розв’язок:
- •Задача №3. Оцінювання систематичного ризику
- •Розв’язок:
- •Задача №4. Оцінювання ризику за допомогою дерева рішень
- •Розв’язок:
- •Задача №5. Оцінка ризику за допомогою нерівності Чебишева
- •Розв’язок:
- •Задача №6. Оцінювання ризику при інвестуванні різних видів цінних паперів
- •Розв’язок:
- •Задача №7. Оптимальний портфель цінних паперів
- •Розв’язок:
- •Задача №8. Використання теорії корисності в ризик-менеджменті
- •Розв’язок:
- •Задача №9. Використання функції корисності в задачах прийняття рішень
- •Розв’язок:
- •Список рекомендоваНої літератуРи Основна
- •Додаткова
3.2. Ризик у відносному вираженні
Кількісна міра ризику в абсолютному вираженні не завжди дає можливість оцінювати ризик деяких видів діяльності – особливо це стосується фінансових ризиків.
Приведемо приклад: емігрант із Росії включився в гру на фондовій біржі після того, як одержав роботу й мав стабільний прибуток. Заощадивши власні $10 тис., він позичив ще $40 тис. під 10% річних і вклав всі $50 тис. в акції однієї з компаній, розраховуючи на річне зростання курсу в 20%. Але фактичний курс почав з ряду причин падати й, коли він протягом року знизився на 40%, емігрант вирішив позбутися від ненадійних акцій.
В результаті йому були заподіяні збитки об'ємом
тис.,
які привели його до банкрутства.
Його знайомий американець вклав власні $50 тис. в акції тої ж компанії, а потім їх продав. На перший погляд оцінка ризику обох інвесторів однакова: вони купили ті самі акції на ту саму суму. Кожний, продавши їх, повернув собі
тис.
Однак американець після продажу своїх акцій повернув свої ж $30 тис., збитки його рівняються $20 тис. Це не набагато менше, ніж в емігранта, але головним є те, що американець уник банкрутства. Щоб розрахуватися з боргом в
тис.,
емігрантові ще десь треба взяти
тис.
Висновок: ризик банкрутства визначається не тільки коливанням курсу цінних паперів, але й наявним капіталом. Співвідношення максимально можливого об'єму збитків і об'єму власних фінансових ресурсів інвестора є мірою ризику, що веде до банкрутства.
З іншого боку, з ростом частини особистих засобів інвестора при покупці цінних паперів ризик його розорення знижується, але досягається це ціною зниження рентабельності власного капіталу.
З метою знаходження компромісу й обліку величини власних засобів уводять безрозмірні показники, які так чи інакше називаються коефіцієнтами ризику й при цьому щораз потрібно конкретизувати, який саме із цих коефіцієнтів мається на увазі.
У відносному вираженні ризик визначається як величина можливих збитків, віднесена до деякої базової величини, за яку найбільше зручно прийняти або майно підприємця, або загальні витрати ресурсів на даний вид діяльності, або очікуваний дохід (прибуток) від даного підприємництва.
1. У відносному вираженні ризик вимірюють за допомогою безрозмірної величини - коефіцієнта ризику, який представляється у вигляді:
, (12)
де – коефіцієнт ризику;
– максимально можлива сума збитку;
– об'єм власних фінансових ресурсів з обліком точно відомих надходжень коштів.
Для розглянутого приклада:
коефіцієнт ризику американця: ;
коефіцієнт ризику емігранта: .
Отже, у наведеній фінансовій операції ступінь ризику в емігранта в 6 разів перевищує ступінь ризику американця.
Для коефіцієнта ризику різними авторами пропонуються різні градації, що дозволяють орієнтуватися в його значеннях. Неоднозначність шкал пояснюється їх умовністю: вони можуть бути різними для кожного виду діяльності й для різних економічних ситуацій. Приклади таких градацій наведені в таблицях 3, 4.
Таблиця 3. Шкала 1 для коефіцієнта ризику
Величина |
Градація ризику |
0,0-0,1 |
Мінімальний |
0,1-0,3 |
Малий |
0,3-0,4 |
Середній |
0,4-0,6 |
Високий |
0,6-0,8 |
Максимальний |
0,8-1,0 |
Критичний |
Таблиця 4. Шкала 2 для коефіцієнта ризику
Величина |
Градація ризику |
Менше 0,25 |
Прийнятний |
0,25-0,5 |
Припустимий |
0,5-0,75 |
Критичний |
Більше 0,75 |
Катастрофічний |
2. У відносному вираженні ризик вимірюють також і за допомогою іншого коефіцієнта ризику, представленого наступною безрозмірною величиною:
, (13)
де – імовірність збитків.
Обчислені за формулами (12) або (13) коефіцієнти ризику оцінюються умовами:
, (14)
де – граничні припустимі величини ризику, обумовлені можливостями інвестора.
3. У фінансовому менеджменті застосовують і зворотні величини
(15)
та
, (16)
які називаються коефіцієнтами покриття ризиків.
У силу їх економічного й математичного змісту ці величини повинні обмежуватися знизу:
. (17)
У формулах (12)–(13) і відповідно (15)–(16) за міру ризику взята відносна величина відношення можливих збитків до певної базової величини – об'єму власних ресурсів. За базову величину можуть бути прийняті також майновий стан інвестора, загальні витрати на певний вид діяльності, очікуваний дохід і т. п.
4. У відносному вираженні ризик також вимірюють за допомогою коефіцієнта варіації :
. (18)
5. Під коефіцієнтом ризику планових показників розуміють відношення очікуваних від’ємних і додатних відхилень показників від запланованого рівня:
, (19)
де – відхилення в ліву сторону;
– відхилення в праву сторону.
Цей коефіцієнт часто використовується при розробці бізнес-планів. Оцінюючи ризик діяльності на основі цього коефіцієнта, можна також орієнтуватися на розроблену шкалу (таблиця 5).
Таблиця 5. Шкала для коефіцієнта ризику
Величина |
Градація ризику (поводження в умовах ризику) |
Менше 0,2 |
Песимістичне |
0,2-0,4 |
Обережне |
0,4-0,6 |
Середньоризиковане |
0,6-0,8 |
Ризиковане |
0,8-1,0 |
Високого ступеня ризику |
Більше 1,0 |
Азартне |