2.1. Оцінювання ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства

Це один із самих доступних методів оцінювання ризику різних угод як для підприємця – власника фірми, так і для його партнерів. Фінансове становище фірми – це комплексне поняття, що характеризується системою абсолютних і відносних показників, що відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз цих показників дозволяє оцінити фінансову стійкість фірми, що, у свою чергу, є критерієм господарського ризику фірми. Залежність між фінансовою стійкістю й ризиком прямо пропорційна. Крім того, як тільки підприємство стає фінансово нестійким, виникає ризик банкрутства.

2.2. Евристичні методи

Якщо для оцінювання ризику немає достатніх статистичних даних або є сумнів у їх вірогідності, можна застосовувати методи, що використовують досвід і інтуїцію фахівців. Такі методи називаються евристичними методами (або методами експертних оцінок) і реалізуються шляхом обробки думок професіоналів. Експертні оцінки можуть здійснюватися як за бальною системою, так і в конкретних кількісних показниках. Особливістю евристичних методів є відсутність суворих математичних доказів оптимуму отриманих рішень. Загальною спрямованістю евристичних процедур є використання людини як «вимірювального приладу» для одержання кількісних оцінок досліджуваних процесів. Незважаючи на уразливість із погляду об'єктивності, ці методи досить поширені, що пояснюється значним поширенням явища відсутності достовірної інформації. Однією із сфер застосування евристичних методів є кількісне оцінювання економічного ризику.

Існує кілька різновидів евристичних методів. Широко відомий, наприклад, метод Делфі. Він характеризується анонімністю й керованим зворотним зв'язком. Мета анонімності – уникнути групового обговорення й тиску думки авторитетних осіб. Після першої обробки результатів експертизи узагальнений результат повідомляється кожному експертові, і експертиза повторюється знову. Надалі застосовуються методи обробки експертних оцінок, аналогічні роботі зі статистичним матеріалом.

До експертних методів належать також і широко відомі методики, застосовувані в міжнародній практиці:

• методика швейцарської банківської корпорації;

• методика BERI.

2.3. Метод аналізу доцільності витрат

Сутність цього методу базується на тому факті, що витрати за кожним напрямком діяльності, а також за окремими її елементами мають різний ступінь ризику. Наприклад, ступінь ризику по витратах, пов'язаних з покупкою сировини, буде вище, ніж по витратах на зарплату.

Визначення ступеня ризику шляхом аналізу доцільності витрат орієнтоване на ідентифікацію потенційних зон ризику. Для цього стан по кожному з елементів витрат розділяється на області ризику, що представляють собою зону загальних втрат, на границях яких конкретні втрати не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику:

1. область абсолютної стійкості;

2. область нормальної стійкості;

3. область нестійкого стану;

4. область критичного стану;

5. область кризового стану.

У першій області ступінь ризику по елементу витрат відповідає нульовому ризику. Ця область характеризується відсутністю будь-яких втрат з гарантованим одержанням планового прибутку, розмір якого теоретично не обмежений.

Елемент витрат у другій області характеризується мінімальним ступенем ризику. Для цієї області максимальні втрати не повинні перевищувати планові чистого прибутку (тобто прибутку, що залишається після оподатковування всіх інших виплат, здійснюваних із прибутку). Таким чином, мінімальний ступінь ризику забезпечує фірмі покриття всіх її витрат і одержання тієї частини прибутку, що дає можливість оплатити податки.

Третя область характеризується підвищеним ризиком, при цьому рівень втрат не перевищує розміру розрахункового прибутку (тобто тієї його частини, що залишається після всіх виплат у бюджет, сплати відсотків за кредит, штрафів і неустойок). При такому ступені ризику суб'єкт підприємницької діяльності ризикує тим, що він у найгіршому разі дістане прибуток, величина якого буде менше його розрахункового рівня, але при цьому залишиться можливість покрити всі витрати.

Четвертій області відповідає критичний ступінь ризику, при якому можливі втрати в межах валового прибутку (тобто загальної суми прибутку, отриманої для здійснення всіх відрахувань). Такий ризик небажаний, тому що пов'язаний з можливістю для фірми не просто втратити прибуток, але й не покрити повністю своїх витрат.

П'ята область відповідає області кризового стану, що допускає можливість непокриття всіх витрат, пов'язаних з даним напрямком діяльності.

Ступінь ризику в цьому випадку зручно характеризувати таблицею 1.

Після того, як на підставі даних минулих періодів розрахований коефіцієнт варіації , кожна стаття витрат аналізується з метою її ідентифікації по областях ризику й максимальних втрат. При цьому ступінь ризику всього напрямку підприємницької діяльності буде відповідати максимальному значенню ризику по елементах витрат.

Таблиця 1. Області діяльності фірми

Області діяльності фірми	Абсолютна стійкість	Нормальна стійкість	Нестійке положення	Критичне положення	Кризове положення
Області ризику	Безризикова область	Область мінімального ризику	Область підвищеного ризику	Область критичного ризику	Область неприпустимого ризику
Максимальні втрати	Повна відсутність втрат	Чистий прибуток	Розрахунковий прибуток	Валовий прибуток	Збиток від реалізації майна фірми
Ступінь ризику	0	0-25	25-50	50-75	75-100

Перевага даного методу полягає в тім, що, знаючи статті витрат з максимальним ризиком, можна знайти шляхи його зниження. Наприклад, знаючи, що ризик пов'язаний з орендою транспортного засобу, можна переглянути питання про перевезення товару.

Основний недолік методу полягає в тім, що (як і при статистичному методі) фірма не аналізує джерело ризику, а приймає ризик як цілісну величину, ігноруючи його складові.