2.6. Оцінювання систематичного ризику
Навіть на інтуїтивному рівні зрозуміло, що є ризик, який не можна усунути ніякими методами, оскільки він присутній систематично й обумовлений зовнішніми факторами, і є ризик, що залежить від діяльності конкретного підприємства або галузі.
Систематичний ризик оцінюється
коефіцієнтом
,
що визначає рівень коливань у результатах
діяльності галузі щодо результатів
діяльності ринку або всієї економіки.
У фінансовому менеджменті його називають
також коефіцієнтом чутливості й
визначають за формулою:
, (5)
де
– кількість інтервалів часу в періоді,
що розглядається (об'єм вибірки);
– середні значення випадкових
величин
і
відповідно:
;
; (6)
– кореляційний момент
випадкових величин
і
,
що характеризують, відповідно, галузь
(
)
і ринок у цілому (
):
; (7)
– дисперсія випадкової
величини
:
. (8)
Застосування коефіцієнта на ринку цінних паперів пов'язане із принциповим питанням: чи відбивають коефіцієнти, обчислені на основі інформації минулого періоду, прогнози на майбутній період.
Економічні дослідження, на
жаль, показують, що показник
нестійкий. А це означає, що значення
за минулий період не можуть характеризувати
ризик у більш пізній період. Потрібний
був би інший показник, але він не
розроблений і, очевидно, не може бути
розроблений у силу самого механізму
функціонування фінансового ринку.
Але не тільки нестійкість
коефіцієнта
створює проблеми. Існує ще тенденція
наближення
згодом до одиниці. Це означає, що якщо
акція, скажемо, за період 1995-2000 рр. мала
значення
,
то в період 2000-2004 рр.
стане вище й буде перебувати, швидше за
все, у діапазоні 0,7-1,0. І навпаки, якщо за
той самий період
,
то в період 2000-2004 рр. імовірніше, що
буде перебувати в діапазоні 1,0-1,6. Виходячи
із цього, економісти обчислюють
як середньозважене значення за минулий
період:
, (9)
наприклад,
.
Вагові коефіцієнти
й
кожна фірма встановлює, виходячи зі
своїх власних міркувань, як правило, не
розкриваючи методики їх підбору й, крім
того, змінюючи згодом. Тому застосовувати
потрібно обережно, пам'ятаючи, що
обчислені коефіцієнти можуть згодом
увести в оману.
Для характеристики використовується шкала, наведена в таблиці 2. Діапазон значень від 0 до 2 рекомендується використовувати при оцінюванні коефіцієнта експертним шляхом.
Таблиця 2. Шкала для коефіцієнта
Величина |
Градація ризику |
0 |
Ризик відсутній |
(0; 1) |
Ризик нижче середньоринкового |
1 |
Ризик на рівні середнього по ринку |
(1; 2) |
Ризик вище середньоринкового |
В економічно розвинених країнах розрахунком показників ризику займаються спеціалізовані компанії. Значення прибутковості й коефіцієнта акцій провідних компаній, а також середньоринкової прибутковості регулярно публікуються.
Важливим практичним значенням
коефіцієнта
є можливість використання його для
оцінювання того, наскільки очікуваний
дохід по конкретному виду акцій компенсує
ризик вкладень у ці акції. Інакше кажучи,
коефіцієнт
дає можливість визначити, якою повинна
бути прибутковість ризикової акції
залежно від середньоринкової прибутковості
на даний момент і прибутковості
безризикових вкладень
.
Для цього використовується формула:
, (10)
де – ставка прибутковості з ризиком, рівним 0.
У якості може бути прийнята ставка Центрального банку по державних боргових цінних паперах.
Коефіцієнт
використовується також при прийнятті
рішень про вкладення інвестицій у певну
галузь економіки. Він показує рівень
коливань або відхилень у результаті
діяльності галузі щодо результатів
діяльності ринку або всієї економіки.
За допомогою цього коефіцієнта можна
зіставити діяльність підприємства або
галузі з усім ринком. Галузь із показником
має коливання результатів, рівні
ринковим; з
– менше ринкових; при
– вище ринкових.