15.Теорії державних фінансів англійської класичної політекономії (у. Петті, а. Сміт, д.Рікардо ).

В 17ст. в Англії виникла класична політична економія. Її родоначальником був Петті. Заслугою Петті є наукові трактування про багатство держави, значення грошей в економіці, методи їхнього використання, про ціну речей, яка визначається кількістю затраченого на її виробництво часу. Вчення Петті отримало подальший розвиток в працях А. Сміта і Д. Рікардо. Вони розробили положення, які безпосередньо стосуються сутності фінансів держави: держава зобов’язана захищати свої кордони, приватну власність і вільну конкуренцію, а фінанси є необхідною матеріальною базою для утримання державного апарату і відображають непродуктивне використання коштів. Сміт сформулював чотири правила стягнення податків: 1) пропорційність 2) визначеність (чітко вказувати час і суму) 3) зручність для платника 4) мінімальність (податки повинні покривати тільки насущні потреби). За Смітом держава «нічний сторож». На відміну від Сміта, який вважав, що вартість визначалась працею лише у первіснообщинні часи; Рікардо стверджував, що закон вартості діяв у всіх формаціях, пов’язаних із товарним виробництвом

16. Концепція державних фінансів Дж. М. Кейнса.

Дж. М. Кейнс – англійський економіст, засновник однієї з найбільш значних течій буржуазної економічної думки 20 ст. – кейнсіанства Предмет дослідження Кейнса – кількісні функціональні залежності капіталістичного процесу відтворення, закономірні кількісні зв’язки сукупних макропоказників: капіталовкладень і національного доходу, споживання і заощадження. Він відрізнявся від традиційного предмета дослідження політичної економії, бо розглядався через призму державних фінансів. За Кейнсом держава – «зав. складом».

Кейнс звів всю економіку до функціонування чотирьох взаємопов’язаних ринків: ринку товарів і послуг, ринку праці, грошового ринку та ринку цінних паперів.

Головна праця Кейнса, в якій були вперше в систематичному вигляді викладені його теорія і програма державно-монополістичного регулювання капіталістичної економіки, - “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей”

Кейнс ввів в економічну науку макроекономічні моделі і тим самим запропонував нову парадигму економічного аналізу, удосконаливши не тільки методи, а і мову економічної теорії. Можливо, що найбільшою заслугою наукових здобутків Кейнса стало створення нової мови економічної теорії. Ця мова має справу з невеликою кількістю агрегованих величин, що мало змінюються в короткий проміжок часу. Все це дозволило звести всю економіку до функціонування чотирьох взаємопов’язаних ринків: ринку товарів і послуг, ринку праці, грошового ринку та ринку цінних паперів. З урахуванням досягнень маржиналістів виник двоповерховий світ мікро- і макроекономічної теорії, в якому математичне моделювання стало можливим не тільки на мікрорівні, але і на макрорівні.

Ще одним із здобутків Дж. Кейнса є теорія мультиплікатора. Кейнс припустив, що з ростом реального сукупного доходу збільшується і споживання (а тим самим і попит), але в меншій мірі, ніж дохід. Це пояснюється існуванням протилежної тенденції – схильністю до заощадження, що стримує ріст споживання.

Кейнс відкидає класичний постулат про те, що в основі зростання капіталу лежить заощадження. Насправді ж існує важливий зв’язок між заощадженням, споживанням і підприємництвом.