3.Методологія фінансової науки. Методи, що використовуються на теоретичному та емпіричному рівнях дослідження (формалізація, абстрагування, аналіз і синтез, систематизація, узагальнення, моделювання).

Фінансова наука виступає органічною складовою економічної науки. Проте, коло її наукових досліджень обмежується вивченням фінансових явищ, пов’язаних із розподільчими та перерозподільними процесами. Методологія3 фінансової науки як і будь-якої науки взагалі – це вчення про принципи побудови, форми, способи пізнання, методи4. Фінансова наука використовує методи пізнання фінансів, що умовно можна поділити на три групи: 1) методи, що використовуються на теоретичному рівні дослідження (індукція, дедукція, системний підхід);2) методи, що використовуються як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях дослідження (формалізація, абстрагування, аналіз і синтез, систематизація, узагальнення, моделювання); 3) методи емпіричного дослідження (спостереження, експеримент, вимірювання, оцінювання, порівняння, візуально-графічні методи). Формалізація-відображення об’єкта чи явища в знаковій формі. Абстрагування - Відокремлення істотного від неістотного. Аналіз - Поділ предмета дослідження на складові з метою всебічного його вивчення. Синтез - Об’єднання раніше виділених частин предмета в єдине ціле. Узагальнення - Комплекс послідовних дій по зведенню конкретних одиничних фактів в єдине ціле з метою виявлення типових рис і закономірностей, притаманних досліджуваному явищу. Моделювання - Заміна реального процесу певною конструкцією, яка відтворює основні, найістотніші риси процесу, абстрагуючись від другорядних, неістотних. Систематизація - Об’єкт дослідження розглядається як система, що об’єднує певну множину взаємодіючих елементів в єдине ціле; взаємозв’язок системи і її складових підпорядковується діалектиці цілого і частинного, загального і окремого.

4.Методологія фінансової науки. Методи емпіричного дослідження(спостереження,експеримент, вимірювання, оцінювання, порівняння, візуально-графічні методи).

Фінансова наука виступає органічною складовою економічної науки. Проте, коло її наукових досліджень обмежується вивченням фінансових явищ, пов’язаних із розподільчими та перерозподільними процесами. Методологія5 фінансової науки як і будь-якої науки взагалі – це вчення про принципи побудови, форми, способи пізнання, методи6. Фінансова наука використовує методи пізнання фінансів, що умовно можна поділити на три групи: 1) методи, що використовуються на теоретичному рівні дослідження (індукція, дедукція, системний підхід);2) методи, що використовуються як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях дослідження (формалізація, абстрагування, аналіз і синтез, систематизація, узагальнення, моделювання); 3) методи емпіричного дослідження (спостереження, експеримент, вимірювання, оцінювання, порівняння, візуально-графічні методи). Спостереження - Сплановане науково організоване збирання даних про будь-які соціально-економічні явища та процеси шляхом реєстрації фактів чи опитування респондентів. Масове спостереження дає інформаційну базу для узагальнень і характеристики об’єктивних закономірностей. Експеримент- Науково поставлений дослід у спеціально створених і контрольованих умовах, які дослідник може відтворювати неодноразово, визначати їх вплив на перебіг відповідних процесів. Вимірювання- це процедура приписування властивостям явища чи процесу певних значень. В теорії вимірювання властивості називаються ознаками. Наприклад, ознаки суб’єкта господарювання: статутний фонд, ліквідні активи, прибуток, зобов’язання тощо. Одні ознаки виражаються числами, інші – словесно. Їх називають відповідно кількісними і атрибутивними. Порівняння- Один з найпоширеніших методів пізнання, який встановлює подібність або відмінність різних об’єктів дослідження за певними ознаками. Результатом порівняння є відносна величина, яка показує, у скільки разів порівнювана величина більша (менша) за базисну, іноді – скільки одиниць однієї величини припадає на 100, на 1000 і т.д. одиниць іншої базисної величини. Візуальні, або графічні, методи - графи, схеми, діаграми, картограми та ін. дають змогу отримати синтезоване уявлення про досліджуваний об’єкт і водночас наочно показати його складові, їхню питому вагу, причинно-наслідкові зв'язки, інтенсивність розподілу компонентів у заданому об’ємі. Ці методи тісно пов'язані з комп'ютерними технологіями.