37. Нормативно-правове забезпечення фінансового механізму

Фінансовий механізм — сукупність фінансових методів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

ЕЛЕМЕНТИ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ:

фінансові методи (планування, оперативне управління, фінансовий контроль, фінансове забезпечення, фінансове регулювання);

фінансові важелі (доходи, нагромадження, податки і обов’язкові платежі, неподаткові надходження, міжбюджетні трансферти, витрати, видатки, фінансові резерви, фінансові стимули, фінансові санкції);

фінансові інструменти (ставки податків, податкові пільги, норми амортизації, норми видатків у бюджетних установах, фінансові нормативи, % за кредит, ставки орендної плати, штрафи, пені, ліміти, ставки заробітної плати, пенсій, стипендій);

нормативно-правове забезпечення (Конституція України, численні закони, підзаконні нормативно-правові акти);

інформаційне забезпечення (показники, що характеризують макроекономічний розвиток країни, окремих галузей, кон’юнктуру фінансового ринку, фінансова звітність суб’єктів господарювання тощо);

організаційне забезпечення (система фінансових органів та інституцій, кожна з яких має власну сферу діяльності і несе відповідальність за реалізацію фінансової політики на певному напрямі).

Ефективність і дія фінансового механізму залежать від правового і нормативного забезпечення. До правового забезпечення входять законодавчі акти, постанови, накази та інші правові документ органів управління. Нормативне забезпечення функціонування фінансового механізму становлять інструкції, нормативи, норми, тарифні ставки, методичні вказівки і роз'яснення.

Нормативно-правове забезпечення — регулює взаємодію елементів фінансового механізму. До його складу входять: Конституція України, Закони ВРУ, Укази Президента, Декрети і Постанови КМУ, інструкції, накази, положення міністерств, міжнародні договори тощо.

Вдосконалення фінансового механізму в Україні здійснюється за такими напрямами:

1) створення передумов для розвитку ринку в Україні;

2) забезпечення раціональних пропорцій розподілу і перерозподілу ВВП і НД;

3) вихід із фінансової кризи та забезпечення необхідних темпів економічного зростання;

4) науково-обґрунтоване фінансове планування та прогнозування обсягів фінансових ресурсів;

5) підвищення результативності фінансового контролю;

6) вдосконалення механізму дії фінансових санкцій, важелів, стимулів;

7) адекватне правове і нормативне забезпечення функціонування всього фінансового механізму.

38. Сутність фінансового права (суб’єкти, джерела фінансового права).

Фінансове право — самостійна галузь публічного права, яка містить сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, котрі виникають у процесі створення, розподілу і використанняфондів фінансових ресурсів державита органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їхніх завдань та функцій.

Врегульовуючи ці відносини, норми фінансового права закріплюють права та обов’язки державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та громадян.

Під системою фінансового права розуміють об’єднання і розміщення фінансово-правових норм у певному взаємозв’язку і послідовності. Отже, це сукупність, взаємозв’язок і взаємодія всіх фінансово-правових інститутів.

Фінансове право поділяється на Загальну та Особливу частини.

До Загальної частини фінансового права входять фінансово-правові норми, що закріплюють:

загальні принципи, форми, методи фінансової діяльності держави і місцевих утворень;

систему державних органів, що здійснюють фінансову діяльність тощо;

основні риси фінансово-правового становища інших суб’єктів, з якими вони вступають у відносини;

зміст, форми, методи фінансового контролю.

У Особливій частині конкретизується Загальна частина. Особлива частина складається з розділів (підгалузей) та фінансово-правових інститутів. Розділи регулюють відносини у сфері державного і місцевих бюджетів, позабюджетних цільових фондів, фінансів державних підприємств, загальнодержавних і місцевих податків і обов’язкових платежів, державних видатків, державного та місцевого кредитів, обов’язкового державного страхування, грошового обігу, валютного регулювання та контролю.

Джерелами фінансового права є Конституція України, в якій закріплено основи правової організації фінансової діяльності держави, склад її суб’єктів. Найбільша увага належить бюджетній діяльності, оскільки бюджет — центральна ланка фінансової системи.

Зовнішня форма фінансового права — фінансове законодавство , що охоплює усі сфери і ланки фінансової системи України. Фінансові закони можуть мати характер прямої дії або доповнюватися інструкціями. В Україні пряму дію мають переважна більшість законів.