7. Фінанси як економічна категорія (об’єкт, суб’єкти, сутність).

Фінанси це економічна категорія, що виникла у результаті розвитку товарно-грошових відносин. Податки набули переважно грошової форми, а тому став можливим розподіл створеного продукту у вартісному вираженні.

Оскільки розподільні відносини – це частина економічних відносин в суспільстві, то фінанси, будучи відображенням цієї об’єктивно існуючої сфери економічних відносин, є економічною категорією.

Об’єктом фінансів виступає валовий внутрішній продукт (ВВП) у частині національного доходу (НД). Суб’єктами виступають: держава, підприємства, населення. Мета фінансових відносин – створення добробуту громадян, підприємств, регіону, держави.

Процес вартісного розподілу суспільного продукту, в ході якого створена у виробництві вартість поділяється між суб’єктами господарювання дуже складний. Тому він здійснюється за допомогою різних економічних категорій, кожна з яких виконує специфічну, притаманну тільки їй роль.

Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі суспільного продукту, пов’язані і взаємодіють з такими категоріями, як ціна, заробітна плата, кредит.

Економічна категорія «фінанси» багатогранна і не має однозначного визначення. Складність функціонування фінансів визначає труднощі у пізнанні їх сутності. Це стало причиною появи численних трактувань фінансів, які відрізняються окремими ознаками, специфічними формами та сутністю.

Виходячи з викладеного вище, можна визначити сутність фінансів таким чином. Фінанси – сукупність грошово-економічних відносин, пов’язаних з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту, в процесі яких формуються та використовуються загальнодержавні фонди грошових коштів для здійснення економічних, соціальних і політичних завдань.

На поверхні економічних явищ фінанси асоціюються з грошима, але фінанси – це не гроші, а відносини: суспільні (мають місце в суспільстві); економічні ( пов’язані з процесом відтворення); розподільні (виникають переважно на стадії розподілу); фондоутворюючі (супроводжуються утворенням і витрачанням фондів грошових коштів).

8. Функції фінансів, їх зміст.

Прояв сутності економічної категорії «фінанси» здійснюється через їхні функції – розподільну та контрольну.

Розподільна функція є головною для фінансів і проявляється у процесі розподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу шляхом утворення фондів грошових коштів та використання їх за цільовим призначенням. В процесі дії розподільної функції розрізняють первинний та вторинний розподіл, або перерозподіл. Первинний розподіл – це розподіл доданої вартості і формування первинних доходів суб’єктів, що беруть участь у створенні ВВП. Первинний доход у фізичних осіб – зарплата, у юридичних осіб – прибуток, у держави – прибуток державного сектора, надходження від державних послуг, ресурсів, а також податки. Перерозподіл – створення і використання централізованих фондів.

Крім розподільної фінанси виконують і контрольну функцію, яка полягає у здійсненні контролю за розподілом ВВП та НД по відповідних фондах та їх витрачанням на передбачені законодавством цілі. У кожній країні функціонує ціла система органів, що здійснюють фінансовий контроль: Міністерство фінансів, Державне казначейство, Контрольно-ревізійна служба (Фінансова інспекція), Державна податкова служба тощо. Ці органи здійснюють свою роботу на основі фінансової інформації, що мусить бути: повною, достовірною, своєчасною. Важливе місце тут відводиться фінансовим показникам, таким, як прибуток, рентабельність, фондовіддача, оборотність оборотних коштів та ін. Головною контролюючою пропорцією є співвідношення між фондами нагромадження і споживання.

Вивчаючи функції фінансів, слід звернути увагу на дискусійні питання щодо сутності і функцій фінансів, звичайно ж, кожний дослідник має право на своє бачення щодо питання сутності та функцій фінансів, проте незаперечним є той факт, що важливу роль у розширеному відтворенні відіграють фінанси саме завдяки розподільній функції. Бо саме вона пов’язана із розподілом і перерозподілом вартості валового суспільного продукту, використовується на всіх стадіях його руху: виробництва, розподілу, обміну і споживання.