33. Сутність боргової політики.

Боргова політика. Система дій щодо уникнення або врегулювання боргових проблем держави. Обумовлює і визначає межі державного запозичення, механізми погашення боргу тощо.

Боргова політика – це діяльність, спрямована на визначення засад та напрямів формування, використання, погашення та обслуговування ресурсів, залучених за умов боргу. Проведення державної боргової політики має за мету сприяння стабільному економічному розвитку, стимулювання приросту ВВП та досягнення повної зайнятості, стримування інфляційних процесів, забезпечення фінансування соціальних програм, формування достатніх обсягів кредитних ресурсів для розвитку підприємницької діяльності, залучення необхідних обсягів (і відповідної структури) іноземних інвестицій та ін.

34. Сутність інвестиційної політики.

Інвестиційна політика. (Буває активна та пасивна.) Створення привабливого інвестиційного середовища, що сприяє надходженню інвестицій в економіку.

Інвестиційний клімат — сукупність чинників економічного, політичного, правового та соціального характеру, які бере до уваги інвестор, ухвалюючи рішення щодо здійснення інвестицій.

Для оцінки інвестиційного клімату використовують такі узагальнюючі синтетичні показники:

політична і фінансова стабільність;

рівень загальноекономічного розвитку країни;

рівень розвитку ринкової та інвестиційної інфраструктури;

ємність внутрішнього ринку;

вартість робочої сили;

купівельна спроможність населення;

рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків.

Комплекс чинників, що визначають інвестиційний клімат, можна поділити на три групи.

Інституційні: внутрішня і зовнішня політична стабільність, національне законодавство в цілому і політика держави щодо іноземних інвестицій, господарське і фінансове право, міцність державних інститутів, менталітет, ступінь державного втручання в економіку, культура.

Економічні: загальна характеристика економіки, ємність фондового ринку, характеристика банківської сфери, стабільність національної валюти, ринкова та інвестиційна інфраструктура, інформаційна відкритість і традиційність, податки і тарифи, вартість робочої сили, доступ до факторів виробництва.

Соціально-психологічні: соціальний рівень розвитку суспільства, рівень кваліфікаційної підготовки робочої сили, доступ до факторів виробництва.

Значимість кожного чинника в окремо взятій країні різна в залежності від рівня економічного розвитку, історичних та національних тенденцій.

35. Сутність фінансового механізму, його складові (фінансові методи, фінансові інструменти, фінансові важелі, нормативно-правове забезпечення).

Фінансовий механізм — сукупність фінансових методів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Складові ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ:

фінансові методи (планування, оперативне управління, фінансовий контроль, фінансове забезпечення, фінансове регулювання);

фінансові важелі (доходи, нагромадження, податки і обов’язкові платежі, непо

даткові надходження, міжбюджетні трансферти, витрати, видатки, фінансові резерви, фінансові стимули, фінансові санкції);

фінансові інструменти (ставки податків, податкові пільги, норми амортизації, норми видатків у бюджетних установах, фінансові нормативи, % за кредит, ставки орендної плати, штрафи, пені, ліміти, ставки заробітної плати, пенсій, стипендій);

нормативно-правове забезпечення (Конституція України, численні закони, підзаконні нормативно-правові акти);

інформаційне забезпечення (показники, що характеризують макроекономічний розвиток країни, окремих галузей, кон’юнктуру фінансового ринку, фінансова звітність суб’єктів господарювання тощо);

організаційне забезпечення (система фінансових органів та інституцій, кожна з яких має власну сферу діяльності і несе відповідальність за реалізацію фінансової політики на певному напрямі).