75.Селянський рух у 1861 - 1864 рр.

Читання маніфесту й положень про реформу, що почалася в церквах України з 9—10 березня 1861 р., не тільки не припинило селянських рухів, а ще більше активізувало їх. Селяни, вірячи в добрі наміри царя, оголошували маніфест і положення підробленими поміщиками й місцевими чиновниками, відмовлялися відробляти панщину, платити оброк, всю землю вважали своєю. Поширилася чутка, що реформа не має остаточного характеру і що «справжня», «царська» воля прийде через два роки. У зв'язку з цим у багатьох місцях селяни відмовлялися підписувати й приймати уставні грамоти, бо думали, що, хто підпише угоду з поміщиком, той не матиме права на майбутню «справжню» волю. Уже протягом березня — травня 1861 р. в Україні відбулося 640 виступів, спрямованих проти реформи. Найбільшим їх числом і кількістю учасників відзначилися губернії, де до реформи були найвищий процент кріпаків і найсильніше малоземелля селян. Це — губернії Правобережжя (Київська, Подільська, Волинська) і Лівобережжя (Чернігівська, Полтавська, Харківська).

У Чернігівській губернії типовими були виступи селян с Безуглівки Ніжинського повіту і Кам'янської Слободи Новгород-Сіверського повіту. Безуглівські селяни відмовилися працювати на поміщиків, а землю, що перебувала в їхньому користуванні, вважали своєю власністю. «І ця думка, — писав у своєму рапорті контр-адмірал Унковський, посланий на Чернігівщину для придушення селянського руху, — до того засіла у них в голові, що вони готові відстоювати її, хоч би й довелося заплатити життям за цю впертість». На заклик безуглівців до них приєдналося близько 3 тис. селян сусідніх сіл. До Безуглівки власті ввели 3 батальйони солдатів, але селяни з вигуками «Громада, вперед!» кинулися на солдатів. Тільки застосування зброї і тілесних покарань припинило селянський опір. Подібним до безуглівського був виступ 9 тис. селян 25 маєтків Новгород Сіверського повіту з центром у Кам'янській Слободі. І тут селяни відмовилися працювати на поміщиків, і виступ був придушений за допомогою військової сили.

У Київській губернії, в Бердичівському повіті, в 34 селах 12 тис. селян перестали виконувати повинності на поміщиків і вийшли з усякої покори місцевим властям. У села були введені військові частини.

У Подільській губернії, за офіційними даними, в квітні — травні 1861 р. відмовилися працювати на панщині селяни 159 сіл з 80 тис. ревізьких душ. У багатьох селах через упертість селян власті вдавалися до покарань із застосуванням військової сили.

Значного розвитку набрали селянські виступи в Бахмутському, Новомосковському, Павлоградському і Олександрівському повітах Катеринославської губернії. І тут селяни по-своєму тлумачили положення, відмовлялися працювати на поміщиків і коритися властям. Селяни вступали в сутички з військами, які били їх прикладами, шаблями, карали різками.

Після деякого спаду влітку 1861 р. селянський рух знову пішов на піднесення з жовтня 1861 р. у зв'язку із складанням і введенням у дію уставних грамот. З жовтня 1861 по січень 1863 р. в Україні відбулося 1048 виступів селян.

Усього ж з березня 1861 до кінця 1869 р. на Україні сталося 3093 селянських виступи, які охопили 4160 сіл з населенням 2 млн. чоловік.