- •1. Реформи австрійського абсолютизму середини - другої половини 18 ст. Та їх значення для українського суспільства.
- •2. Селянські реформи Габсбургів кінця 18 - початку 19 ст! і Україна.
- •3. Народні рухи на західноукраїнських землях у перш, под, х!х ст.
- •4. Селянські рухи в др. Пол. 20-х, 30-х рр. XIX ст. Устим Кармелюк.
- •6. Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Російської імперії.
- •8. Чисельність і соціальна структура українського населення Російської імперії у 19 ст.
- •9. Виборче законодавство Австрійської імперії та українське суспільство 19 ст.
- •11.Суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях до 1848 р.
- •10.Політичне становище українських земель у складі Російської і Австрійської імперії (перш. Пол. XIX ст.)
- •14.Польське повстання 1830- 1831 рр. І українське суспільство.
- •12. Скасування кріпосного права на західноукраїнських землях.
- •13.Народні рухи у першій чверті XIX ст.
- •15.Становище українського дворянства на початку 19 ст.
- •15.Становище українського дворянства на початку 19 ст.
- •16.Зародження українського національного руху в Північній Буковині і на Закарпатті.
- •17.Революційні події на Північній Буковині і на Закарпатті 1848 - 1849 рр.
- •18.Польський і український національний рухи у Східній Галичині під час революції 1848 - 1849 рр.
- •20.Австрійські конституційні реформи: українське суспільство середини - другої половини 19 ст.
- •19.Революції 1848 - 1849 рр. Та їх вплив на Україну.
- •21.Соціальні відносини на західноукраїнських землях у др. Пол.XIX ст.
- •22.Становище і діяльність української греко-католицької церкви на українських землях в 19 ст.
- •23."Православний катехізис".
- •25. Аграрне перенаселення. Переселення селян із України.
- •24.Освіта в західноукраїнських землях першої половини 19 ст.
- •26.Форми участі українського народу у французсько-російській війні.
- •27.Формування полків українського козачого війська земських ополчень та інших формувань під час французько-російської війни 1812 р.
- •28.Бойові дії на території українських земель під час французсько-російської війни 1812р.
- •29. Розвиток сільського господарства і промисловості на західноукраїнських землях першої половини XIX ст.
- •30. Розвиток ринкових відносин у сільському господарстві в перш. Пол. XIX ст.
- •31.Економічна колонізація Півдня України першої половини XIX ст.
- •32.Розвиток основних галузей сільського господарства в першій половині XIX ст.
- •34.Становище поміщицьких селян-кріпаків у перш. Пол. XIX ст.
- •33.Характеристика структури землеволодіння в перш. Пол. Хіх ст.
- •38.Тенденції розвитку промисловості перш. Пол. XIX ст.
- •37.Завершення технічного перевороту в промисловості.
- •39.Внутрішня і зовнішня торгівля у перш. Пол. XIX ст.
- •40.Виступи "робітних людей" у перш. Пол. XIX ст.
- •41.Основні прояви початку нового українського національного відродження у перш. Пол. XIX ст.
- •42.Зародження українського національного руху в Галичині.
- •43.Значення народних рухів у перш. Пол. XIX ст.
- •45.Повернення запорозьких козаків з-за Дунаю. Утворення Азовського козацького війська.
- •46.Чорноморське козацьке військо.
- •44.Бузьке та Усть-Буджацьке козацькі війська.
- •49."Козацький міф" в Україні 19 ст.
- •47. Повстання Чернігівського полку.
- •48.Катеринославське козацьке військо.
- •50.Таємні і політичні осередки наприкінці 20-х років XIX ст.
- •51 .Культурно-освітні установи у перш. Пол. XIX ст.
- •52.Розвиток історичної науки у перш. Пол. XIX ст.
- •53.Заснування і діяльність Харківського і Київського університетів.
- •54.Наукові товариства і установи у перш. Пол. XIX ст.
- •55.Проведення реформ 60-70-х рр. В Україні. Їх суспільно-політичні наслідки.
- •56.Земська реформа: Україна.
- •57. Інвентарна реформа на Правобережній Україні.
- •58.Селянські рухи на Правобережній Україні у зв'язку з проведенням інвентарної реформи.
- •59. Реформа 1861р. І особливості її проведення на Україні.
- •60.Соціально-економічні наслідки скасування кріпосного права.
- •62.Селянство і дворянство в др. Пол. XIX ст.
- •61.Україна в роки Кримської війни (1853 - 1856 рр.)
- •63.Розвиток основних галузей сільського господарства у др. Пол. XIX ст.
- •64. Розвиток основних галузей промисловості на західноукраїнських землях у др. Пол. XIX ст.
- •65.Еволюція аграрних відносин у др. Пол. XIX ст.
- •66.Становище західноукраїнських селян і робітників та їх боротьба (др. Пол. XIX ст.)
- •67.Промислово-торговельна буржуазія у др. Пол. XIX ст.
- •68.Внутрішня і зовнішня торгівля у др. Пол. XIX ст.
- •69.Металургія, металообробка і машинобудування у др. Пол. XIX
- •71.Народницькі гуртки чорнопередільського спрямування на Україні.
- •74.Селянські рухи 50-х рр. XIX ст.
- •75.Селянський рух у 1861 - 1864 рр.
- •76.Основні етапи українського національного відродження 19 ст.
- •77.Москофільство.
- •82. Єлизаветградська громада (кін. 70-х - поч. 80-х рр. XIX ст.)
- •80.Київська (Стара) громада 70-80-х рр. XIX ст.
- •81. Одеська громада 70-х рр. XIX ст.
- •83."Ходіння в народ" у 1974 - 1875 рр.
- •84.Початок політичної боротьби народників (1878 - 1879 рр.)
- •85.Пропагандистські народницькі гуртки на початку 70-х рр. XIX ст.
- •88.Харківські народницькі гуртки середини 80-х рр. XIX ст.
- •89.Харківсько-Кнївське таємне політичне товариство.
- •90."Руська трійця"
- •91 ."Чигиринська змова".
- •93. Народовольський з'їзд у Катеринославі. Народовольські гуртки 1885 - 1889 рр. Та їх діяльність.
- •94.Робітничий рух у 80-90-х рр. XIX ст.
- •97. Південноросійський робітничий союз у Києві.
- •98.Радикально-демократична течія у суспільно-демократичного русі західноукраїнських земель у др. Пол. XIX ст.
- •99.Виникнення і склад Кирило-Мефодіївського товариства.
- •100. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства. Кого документи у розвитку українського національного руху.
22.Становище і діяльність української греко-католицької церкви на українських землях в 19 ст.
Після приєднання західноукраїнських земель до Австрійської монархії наприкінці XVIII ст., верхні стани українського суспільства були остаточно денаціоналізовані – на Галичині українська шляхта була охоплена процесом полонізації, в Закарпатті – мадяризована й ополячена, в Буковині – зрумунізована і спольщена. Єдиними носіями української ідентичності залишалося селянство і духовенство. Селянські низи були безпомічні та безмовні, й традиційно зберігали свою українськість. Сільське духовенство було безправним і малокультурним.
Специфіка соціального і культурно-громадського життя західноукраїнських земель полягала в тому, що за відносно короткий термін (кін. XVIII – поч. ХІХ ст.) уніатська церква переживає своє «друге» народження. Змінюється матеріальне становище, соціальний престиж, освітній рівень західноукраїнського духовенства. Уніатська церква і клір позбавляються польсько-католицьких впливів і набувають самостійного значення. Уніатська церква в цей період перебирає на себе роль національної церкви, носія та ідеолога національно-культурних цінностей. Духовенство народжує греко-католицьку священицьку інтелігенцію, яка і стає провідною верствою українського Заходу. Відродження української національної церкви почалось на Закарпатті. Кінець XVIII ст. вважається «золотою добою» церковної історії краю. Мукачівський єпископ А.Бачинський був радником австрійського уряду у справах Закарпаття. Завдяки цій обставині імператриця Марія-Тереза звертала на Закарпаття особливу увагу. Як результат впливу А.Бачинського можна розглядати заходи віденського уряду щодо укріплення позицій уніатської церкви в західноукраїнських землях. У 1774 р. Марія-Тереза офіційно затвердила термін «греко-католики», тим самим підкреслюючи рівність уніатської і католицької церков. Уніатське духовенство до реформ знаходилося у жахливому стані: священики відбували панщину, їх матеріальне становище було не кращим від селянського. Священиком громада обирала того, хто вмів читати і писати по-польськи і кирилицею.
Церковні реформи австрійського уряду були спрямовані на покращання матеріального становища духовенства і зміцнення його соціального статусу. Указом Марії-Терези заборонялося виганяти священиків на панщину. Формувався Релігійний фонд (із секуляризованих монастирських земель, який управлявся австрійськими чиновниками), кошти від якого йшли на фінансову підтримку духовенства, заснування шкіл, духовних навчальних закладів. Духовенство звільнялося від військової служби. Мукачівський єпископ став членом сейму.
Заснована у Відні у 1774 р. духовна семінарія – Барберіум, за планом Марії-Терези, спочатку призначалася для закарпатського духовенства, лише згодом там стали вчитися всі українські греко-католики. Греко-католицька інтелігенція стає на чолі культурно-національного відродження в західноукраїнських землях. На Закарпатті ініціаторами національного руху стали члени гуртка греко-католицької інтелігенції, що утворився навколо єпископа А.Бачинського. Саме він переніс єпископську резиденцію та богословську семінарію до Ужгорода. Там була відкрита і дяківська школа. А.Бачинський відстоював ідеї об’єднання Закарпаття і Галичини в єдину митрополію.
Після Віденського конгресу 1815 р. австрійський уряд, побоюючись непокори слов’янських народів, пішов на «згортання» політики українізації. Почалася друга хвиля мадяризації Закарпаття, мадярська мова запанувала в адміністративних і духовних установах та школах. У роки реакції кращі представники греко-католицької інтелігенції, котрі вийшли з оточення А.Бачинського, залишили Закарпаття, емігрували в Галичину (П.Лодій) та Росію (М.Балудянський, Ю.Гуца-Венелін, І.Орлай, В.Кукольник).Зміна статусу української церкви Галичини
В історії Галичини ХІХ ст. греко-католицька церква та уніатське духовенство також відіграли вирішальну роль. Після реформ, проведених австрійським урядом у 1770-1780 рр., вона перетворюється на національну церкву, а греко-католицьке духовенство – на соціальну еліту. Заходами австрійського уряду було покращено матеріальне становище уніатського духовенства, створена низка семінарій, капітул при кафедральних соборах у Львові та Перемишлі. Піком цих реформ стало піднесення рівня львівського єпископату до Галицької митрополії (цю ідею виказав ще у 1773 р. львівський єпископ Л.Шептицький). Лідером українського національного відродження на Галичині став митрополит Галицький М.Левицький.
Перший осередок національного руху – гурток греко-католицьких інтелектуалів, який об’єднався у 1816 р. навколо єпископа М.Левицького. Він мав на меті поширення народної освіти рідною мовою.До галицької інтелектуальної еліти належав І.Могильницький, автор першої української граматики; наступник М.Левицького І.Снігурський, який заснував друкарню для поширення книжок українською мовою. Здобутком митрополита М.Левицького було те, що цикл богословських дисциплін у Львівському університеті став викладатися українською мовою.
Коли австрійський уряд у 1816 р. запропонував ввести латинську абетку, М.Левицький став на захист кирилиці і переміг. Головна Руська Рада 1848 року.» Цей український «парламент» під час революції 1848 р. очолив Г.Яхимович, який згодом став Галицьким митрополитом (1860-1866) і був видатним діячем культурно-національного відродження, справжнім «володарем духовної української держави».