Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Украина__Шпоры_1-100.doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
11.09.2019
Размер:
879.62 Кб
Скачать

16.Зародження українського національного руху в Північній Буковині і на Закарпатті.

На землях Галичини, Закарпаття, Буковини процес культурного відродження був започаткований австрійським урядом, який запровадив низку реформ, спрямованих на розвиток місцевої культури, освіти, піднесення матеріального і соціального статусу греко-католицького духовенства. Процес національного відродження в західноукраїнських землях мав маятникоподібний характер: культурне відродження було розпочате «зверху» реформами віденського уряду, потім у зв’язку із занедбанням цих реформ настав період занепаду і врешті знову відродження, але вже ініційоване «знизу» носієм української свідомості – священницькою інтелігенцією.

Відродження на Закарпатті, так зване "будительство", виникає внаслідок імпульсів «зверху», тобто, активної реформаторської політики віденського уряду в соціально-політичному та культурному житті віддалених українських провінцій другої половини XVIII ст. Рушійною силою цього процесу на Закарпатті виступала освічена частина духовенства – церковна інтелігенція. Діячі відродження тут називалися "будителями" (від слова "пробудження"). Будителі Закарпаття, як і діячі культурно-національного відродження Галичини, відчували певний вплив ідеології просвітництва та романтизму. Окрім того, на теренах Закарпаття в свідомості його громадських і освітніх діячів перетиналися культурні й політичні впливи Росії та Угорщини, що зумовило специфічні риси процесу відродження в цьому регіоні України.

Процес відродження – "будительства" – в Закарпатській Україні пройшов певні етапи: 70-ті рр. XVIII – поч. XIX ст.; 1815 – поч. 1830-х рр.; 30-40 рр. XIX ст.

Перший період руху будительства на Закарпатті починається, як і на Галичині, заходами австрійського уряду, а точніше, співпрацею вищого духовенства з урядом. Ще 1771 р. Закарпатська церква була виокремлена з мадярської ієрархії, у Мукачівську єпархію, її першим самостійним єпископом став І.Брадич. Найвідомішим і найвпливовішим ієрархом Закарпаття став мукачівський єпископ А.Бачинський. Саме він був призначений радником австрійської імператриці Марії-Терези у справах Закарпаття. А.Бачинський, як послідовний прибічник «руського руху», виступав на захист рідної, «материнської мови». За його наказом церковну літературу привозили з Росії та України.

Другий період процесу національно-культурного відродження на Закарпатті починається від Віденського конгресу (1815) і характеризується наступом реакції. Віденський уряд, наляканий пробудженням під час наполеонівських війн слов’янських народів, почав згортати політику українізації в Закарпатті і взяв курс на мадяризацію краю. Мадярська мова набула статусу державної в адміністративних, військових установах та школах. Представники українського відродження цього періоду: І.Фігараші (автор «Русько-угорської чи мадярської граматики»), М.Лучкай (уклав «Граматику слов’яноруську» – першу в західноукраїнських землях граматику літературної руської (української народної) мови), І.Земанчик, відомий фізик, математик, декан і ректор Львівського університету; П.Лодій, який був професором Львівського, Краківського та Петербурзького університетів; М.Балудянський, економіст і правник за фахом, перший ректор Петербурзького університету.

Третій етап національного відродження на Закарпатті характеризується кризою будительства внаслідок виникнення двох течій в їхньому середовищі: проросійської (москвофільської) та проавстрійської (австрофільської).