49."Козацький міф" в Україні 19 ст.

Початок українського відродження традиційно пов’язують з виходом у світ першої частини «Енеїди» І.Котляревського(1798). Сам факт того, що автор одягнув персонажів вергілія в народне вбрання свідчив про тісний зв’язок «Енеїди» з народною памя’ттю про козацтво. Козацький міф становить підвалин української національної свідомості. На самих початках національного відродження пам’ять про козацьке самоврядування найкраще зберігалася на тих українських землях у Російській імперії, які мали різний ступінь політичної автономії аж до другюпол.ХVIIIст.: на Слобідській Україні (до 1765), Запорожжі(1775), Гетьманщині до 1785р. Ця пам’ять проявлялася на двох рівнях. На рівні простого народу козацькі традиції зберігалися серед закріпаченого селянства, для якого згадки про козацтво насамперед були пам’яттю про бунтівливу Запорозьку Січ з її особливими демократичними порядками й нетерпимістю до соціального та національного гноблення. На рівні нового українського дворянства, потомків козацької старшини, славне минуле України пов’язувалося з пам’яттю про козацьку державу Гетьманщину.

47. Повстання Чернігівського полку.

Збройний виступ 29.12.1825-3.1.1826. Виступ готувався Південним т-вом декабристів і його планували провести одночасно з Північним т-вом у Петербурзі. Декабристи розраховували підняти на повстання війська 3 корпусів- понад 50тис.чол. Згідно з планами декабристі виступ готувався на літо 1826р., але передчасна смерть О.І змусила членів Північного товариства виступити 14(25) грудня 1825р., виступ закінчився поразкою. Напередодні виступу було заарештовано керівника Південного т-ва П.Пестеля. Ситуація змусила членів т-ва негайно проводити виступ. В нових умовах вони повинні були підняти війська для захоплення Москви та Петербурга, скинення самодержавства і створення під Києвом укріпленого табору для боротьби з контрреволюцією. Повстання очолили керівники Васильківської управи Південного т-ва: ком. батальона Чернігівського полку С.Муравйов-Апостол і поручик М.Бестужев-Рюмін. 24.12 С. Муравйов-Апостол виїхав до Василькова, щоб повідомити командирів полків про майбутній виступ. 25.12. довідався у Житомирі про поразку виступу у столиці й прийняв рішення негайно починати повстання, однак командири полків А.Муравйов, В.Тізенгаузен, та І.Повало-Швейковський ігнорували його вказівки. 29.12. вони заарештували у с.Трилісах самого С.Муравйова-Апостола. Цього ж дня молоді офіцери В.Соловйов, А.Кузьмін, І.Сухинов та ін. звільнили Муравйова-Апостола. Повстання почалося 29.12. в с.Триліси виступом 5-ї роти Чернігівського полку, до якого незабаром приєдналися солдати 2-ї гренадерської роти із с.Ковалівки. 30.12 перед солдатами було зачитано «Православний катехізис», в якому містилися заклики до збройного повстання проти самодержавства. Війська йшли на Брусилів. У с.Велика Мотовилівка до повсталих приєдналися дві роти Чернігівського полку. Однак з’єднатися з іншими частинами не вдалося. Загальна кількість повстанців складала 1020 солдат і 18 офіцерів. Вирушили в напрямку Житомира, але їм перекрили дорогу і вони звернули на Білу Церкву. З 15.1.1826 поблизу сіл Ковалівки і Устимівки вони вступили в бій з військами ген.Гейсмара. Бл. 50 чол. Вбито. А.Кузьмін та І.Муравйов-Апостол покінчили диття самогубством. 895 чол було заарештовано і відправлено до Білої Церкви. С.Муравйова-Апостола і М.Бестужева-Рюміна повісили 13(25). 7.1826 разом з усіма декабристами. Офіцери В.Соловйов, І.Сухинов, О.Мозолевський були засуджені до довічної каторги. 100 солдат піддані тілесним наказанням, 805 чол.перевели на Кавказ. Чернігівський полк було розформовано.