Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1_Avtosohranennyy.docx
Скачиваний:
9
Добавлен:
22.11.2019
Размер:
443.53 Кб
Скачать

13. Проаналізуйте історичні періоди політичної історії Київської Русі

Русь або Ки́ївська Русь 9 століття — 1240) — монархічна держава варязької династії Рюриковичів у Східній Європі зі столицею в Києві. Виникла в 9 столітті в результаті завойовницьких походів варягів і об’єднання під їхньою владою східноєвропейських, переважно слов’янських, племен. В часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів’їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході.

Історики часто ділять політичну історію руської держави на три періоди. Перший період — швидкого зростання — охоплює майже 100 років — з 882 року, коли на престол у Києві сів Олег, до смерті Святослава I Хороброго у 972 році. Базуючись у вигідно розташованому в стратегічному плані Києві, варязькі князі підпорядкували собі найважливішу торговельну артерію по Дніпру — «шлях із варягів у греки», підкорили східнослов’янські племена й знищили своїх основних суперників у цьому регіоні. Так було створене величезне господарське й політичне об’єднання, здатне й готове кинути виклик могутній Візантійській імперії.

Другий період охоплює князювання Володимира I Великого (980—1015) та Ярослава I Мудрого (1034—1054), що було добою зміцнення Києвом своїх завоювань і досягнення ним вершини політичної могутності й стабільності, економічного та культурного розквіту. На противагу територіальному зростанню попереднього періоду тут переважає внутрішній розвиток. Дедалі відчутнішим стає законопорядок. Надзвичайно важливим було впровадження християнства, що принесло нову культуру й докорінно змінило світосприймання та самовираження населення Київської Русі.

Останній період характеризують безупинні руйнівні князівські чвари, зростаюча загроза нападів кочових племен та економічний застій. Деякі історики доводять, що всі ці лиха прийшли незабаром після смерті Ярослава I Мудрого у 1054 році. Інші схильні вбачати початки занепаду після князювання останніх вдалих правителів Києва — Володимира II Мономаха (1113—1125) та його сина Мстислава I (1125—1132). Так чи інакше, коли князь суздальський Андрій I Боголюбський у 1169 році захопив і розорив Київ, а потім вирішив залишити його, повернувшись у свої північно-східні землі, стало очевидним, що політичне й економічне значення Києва впало. Остаточне зруйнування Києва монголо-татарами у 1240 році ознаменувало собою трагічний кінець Київського періоду історії України.

14. З’ясуйте основні напрями внутрішної та зовнішньої політики перших київських князів: князя Олега, князя Ігоря та княгині Ольги.

Олег Віщий — напівлегендарний князь Київської Русі. Здобув владу не пізніше 882, загинув між 912 і 922 роками. Літописи називають Олега родичем Рюрика I, і «князем урманським» (тобто норманським). Вся політика Олега орієнтована на захист економічних інтересів. Скорочення східної торгівлі і початок занепаду Волго-Балтійського шляху загрожували обірвати процвітання Новгороду, перетворити її на другорядний лісовий край. Торгівля стала основним джерелом збагачення князя. Лише повноцінний обмін північних товарів і реекспорт східних товарів могли забезпечити процвітання самої Ладоги і виживання жителів краю, так як місцеві продовольчі ресурси були невеликими, а для закупки їх, у першу чергу хліба, потрібні були кошти.

Підготовку морських походів Олег розпочав з перших років свого правління. Як і Аскольд, Олег свій погляд спрямував на південний схід. Його перший морський похід історія зафіксувала в 905 — 910 роках. Спочатку похід Олега складався досить успішно. 909 року флотилія із 16 лодій (близько 800 дружинників) прорвались через хозарські землі в Каспійське море, підплила до о. Абесгуна в Табаристані і спалили стоячий там торговельний флот. Русичі встигли захопити декілька міст на каспійському узбережжі, але об'єднані війська намісника Табаристана Абуль-Абаса та начальника міста Сарі розбили дружину Олега а частину його воїнів взяли в неволю. Наступного року Олег повторив похід на Каспій. У той період Русь виступала союзником Візантії. У 912 р. Візантія почала війну з болгарським каганом Симеоном. У 915 р. на кордонах Русі з'явились печеніги, і з ними було укладено мир, спрямований проти Симеона.

Ігор Рюрикович (Ігор I Старий), (народився не пізніше 879 — † 945) — Великий Князь Київський (912—945). За деякими даними — основоположник київської династії князів (що їх пізніше назвали Рюриковичами). Морські походи князя Ігоря мали широкий міжнародний резонанс. В 941 році князь Ігор розпочав війну з Візантією. У 944 році між Києвом і Царгородом було досягнуто згоди і укладено союзну і торговельну угоду, та вже з більшими обмеженнями для Русі ніж це було оговорено при Олегові. Русь зобов'язувалася допомагати імператорові військами та не посягати більше на його володіння у Криму. Другий похід на Візантію, у якому окрім полян взяли участь загони варязьких найманців, печенігів, словен, крівичів, тіверців, тощо, завершився укладанням більш вигідної угоди з Візантією, яка значно розширила торгівельні можливості слов'ян у Візантії.

Ольга (хрещене ім'я Олена; †11 липня 969, нов. ст. — †24 липня 969) — дружина князя Ігоря I, київська княгиня, канонізована Православною Церквою. Помстилась за загибель чоловіка жорстокою розправою бл. 945 р. над деревлянами, які його вбили. Правила Руссю в роки неповноліття свого сина Святослава (до кінця 50-х років X ст.). Упорядкувала збирання данини, організувала опорні пункти київської влади (погости).

Особливості політики

Внутрішня

Зовнішня

  • Придушила повстання деревлян і підпоряд­кувала їхні землі безпосередньо Києву.

  • Здійснила першу державну реформу на Русі: чітко визначила землі, з яких збирала данину.

  • Влаштувала «становища» і княжі «погос­ти» - місця зберігання зібраної данини і осередки центральної влади.

  • Закріпила за княжою казною «ловища» - землі, багаті хутровим звіром, що забезпе­чувало постійний прибуток.

Розбудовувала, прикрашала й зміцнювала свій стольний град. У Києві було збудовано нову князівську резиденцію - Ольжин двір з «теремом кам'яним», дерев'яну христи­янську церкву і систему укріплень.

  • Надавала перевагу дипломатії перед вій­ною. 946 р. (або 957 р.) на чолі мирного по­сольства відвідала Константинополь й укла­ла угоду з імператором Константином VII Багрянородним.

  • Відповідно до русько-візантійської угоди надсилала свої дружини допомагати Візан­тії у війні з арабами в 967 р. та боротьбі з норманами й болгарами.

  • Здійснила першу спробу встановити дип­ломатичні контакти із західною Європою. 959 р. надіслала послів до німецького імператора Оттона І з проханням напра­вити єпископа для хрещення Русі. Місія ченця Адальберта, що діяла на Русі в 961- 962 рр., завершилася провалом.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]