Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Л.К. Поліщук, І.О. Родіна, О.Р. Новицька

ОСНОВИ ОБ’ЄМНО-ПРОСТОРОВОЇ КОМПОЗИЦІЇ

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

ЧАСТИНА І

2010

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Кафедра основ архітектури

Л.К. Поліщук, І.О. Родіна, О.Р. Новицька

ОСНОВИ ОБ’ЄМНО-ПРОСТОРОВОЇ КОМПОЗИЦІЇ

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

ЧАСТИНА І

Для студентів напряму підготовки 6.060102 «Архітектура»

Рекомендовано методичною радою університету

Івано-Франківськ

2010

МВ 02070855 – 3355 - 2010

Л.К. Поліщук, І.О. Родіна, О.Р. Новицька

Основи об’ємно-просторової композиції. Методичний посібник. Ч. І – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010. – 100 с.

Методичний посібник для курсу «Об’ємно-просторова композиція». Розроблений відповідно до робочої програми дисципліни та навчального плану підготовки фахівців зі спеціальності «Архітектура будівель і споруд». Призначений для використання студентами денної форми навчання, напряму підготовки 6.060102 «Архітектура».

Рецензенти:

президент Української академії архітектури, народний архітектор України, доктор архітектури В.Г. Штолько;

доктор технічних наук, професор кафедри містобудування Національного університету «Львівська політехніка»

М.М. Габрель

Рекомендовано методичною радою університету

Протокол №_______________від _________________201_ р.

© Л.К. Поліщук,

І.О. Родіна,

О.Р. Новицька, 2010

© ІФНТУНГ, 2010

ЗМІСТ

Вступ. Об'ємно-просторова композиція в системі архітектурної освіти________________5

1. Поняття форми.Сприймання форми, аналіз ознак та їх синтез

Категорії об'ємно-просторової композиції. _________________________________________7

2.Об'єктивні властивості об'ємно-просторових форм________________________________9

2.1. Геометричні характеристики форми

2.2. Морфологічний устрій форми. Первинні елементи формоутворення: точка, лінія, площина, об'єм та їх концептуальний смисл. Виявлення матеріальних первинних елементів у двомірному і тримірному просторі

2.3. Величина форми. Розташування форми у просторі. Масивність і просторовість форми. Фактура

3. Основні закономірності побудови об'ємно-просторових форм_______________________18

3.1. Тектоніка. Симетрія, статика, динаміка

3.2. Візуальне об'єднання елементів форми та рівновага мас як основні засоби організації цілісності форми. Статична і динамічна рівновага. Способи поєднання елементів при побудові об’ємно-просторових форм

3.3. Відношення, пропорції, сумірність

3.3.1. Види відношень. Раціональні (прості) відношення та раціональна пропорційна система. Модуль як основа раціональної пропорційної системи. Просторова система модульних координат

3.3.2. Ірраціональні відношення (пропорції). Арифметична, геометрична і гармонійна прогресії. Середні числа. Гармонійні пропорції. Геометричні способи побудови рядів на основі геометричної пропорції, «золотого перерізу», співвідношення сторони і діагоналі квадрата (система вписаних квадратів та система прямокутників – похідних квадрата)

3.4. Пропорціонування як метод кількісного узгодження частин і цілого

3.4.1. Площина (об’єм) як система поділів. Геометричні методи пропорціонування при поділі форми

3.4.2. Взаємна паралельність або перпендикулярність діагоналей подібних прямокутників – метод, в основі якого пряма і обернена пропорція. Архітектурні приклади побудови взаємозв’язку прямокутних форм та їх елементів на основі прямої та оберненої пропорції

3.4.3. Пропорційні системи Архітектурні приклади пропорціонування

3.4.4. Система модульних пропорцій. Архітектурні приклади схем модулювання

3.5. Співвідношення архітектурних форм за ознаками співставлення (тотожність, нюанс, контраст). Відношення і динаміка форм

3.6. Супідрядність системи елементів архітектурного цілого. Поділ форми та її сприйняття

3.7. Ритм як засіб організації форми. Метричний та ритмічний порядок. Метричні ряди просторових форм та їх сполучення. Ритмічні ряди просторових форм та їх сполучення. Сполучення властивостей елементів в ритмічних рядах. Видм ритмічних поєднань. Математичні закономірності ритмічних рядів

4. Комбінаторика формоутворення. Компоненти форм. Формоутворюючі параметри

типоелементів. Формоутворюючі властивості типоелементів. Основні правила комбінаторного формоутворення. Класифікація комбінаторних форм_________________60

5. Практичні завдання __________________________________________________________69

Перелік рекомендованих літературних джерел______________________________________98

Вступ

Об'ємно-просторова композиція в системі архітектурної освіти

Система засобів, за допомогою якої досягається гармонійна цілісність форми або групи форм носить назву композиція. Термін композиція походить від латинського соmроsitiо і означає твір, побудову, структуру, з'єднання, поєднання.

Теорію формоутворення в архітектурі, або теорію композиції, умовно поділяють на дві основні частини: загальна теорія композиції, яка досліджує соціально-культурні аспекти, та прикладна теорія композиції, присвячена аналізу побудови об'ємно-просторових форм в архітектурі, процеси формоутворення є її основою. Основними чинниками, що характеризують архітектурне формоутворення є функціональність, конструктивність, технологічність, естетичність і тектонічність як сукупність чинників.

Теорія композиції та методика композиційної підготовки архітекторів зазнала істотних змін протягом ХХ ст. Прагнення знайти нові шляхи, співзвучні розумінню архітектури як мистецтва організації просторового середовища, відтворились у створенні принципово нових методик оволодіння основними композиційними закономірностями в двох провідних світових школах першої третини ХХ ст. – німецькому Баухаузі (1919 – 1939 рр.) та радянському ВХУТЕІНі (ВХУТЕМАСі) (1920 – 1933 рр.). Архітектурне мислення оперує категоріями простору і маси, статики і динаміки, поверхні і площини. Основна проблема архітектурного формоутворення полягає в органічному об'єднанні простору (одного з основних факторів просторового утворення архітектурного організму) і маси архітектурної форми, характеристиками якої є поверхня і площина. Ці ідеї вперше в традиції архітектурної освіти були закладені В. Гропіусом (Баухауз), в радянській традиції – М. Ладовським (ВХУТЕМАС) теоретично обґрунтовані О. Габричевським, практично (композиційно) – І. Голосовим.

Об'ємно-просторова композиція в системі архітектурної освіти

Курс об'ємно-просторової композиції в методичній послідовності висвітлює властивості, закономірності та основні види композиції об'ємно-просторових форм і є абеткою зодчого. Архітектурно-просторові форми та архітектурна композиція в цілому обумовлені призначенням архітектурних об'єктів; елементи просторових форм у відповідних сполученнях, співвідношеннях, пропорціях і ритмічних зв'язках є засобами відтворення змісту архітектурного об'єкту, в тому числі й художніх його якостей.

Курс об'ємно-просторової композиції спрямований на оволодіння методом абстрагування при аналізі об’ємно-просторової форми, методами побудови фронтальності, об’ємності й глибинності простору; на вирішення композиційних задач гармонійного об’єднання за принципом супідрядності об’ємів і просторів в цілісну об’ємно-просторову структуру; на набуття навичок у створенні архітектурного образу, враховуючи його загальні характеристики, зміст та процесуальну структуру; на виявлення тієї чи іншої закономірності на конкретних архітектурних об’єктах, а також набуття навичок візуальної та формалізованої оцінки естетичних якостей споруд і комплексів.

Мета курсу складається з окремих положень і виноситься для послідовного розкриття в наступних завданнях:

Ознайомлення студентів з основними положеннями теорії об'ємно-просторової композиції як складової теорії архітектури; основними чинниками, які впливають або визначають форму архітектурних об’єктів. Визначення завдань дисципліни «Об'ємно-просторова композиція».

Розкриття ролі первинних елементів формоутворення. Набуття практичних навичок формоутворення в двомірному просторі за допомогою лінійної графіки, розвиток абстрактного та асоціативного мислення.

Розкриття поняття форми в архітектурі та процесу її сприймання. Оволодіння вмінням аналізу форми та синтезу її властивостей в найбільш сталих, узагальнених і простих зв’язках і рисах. Аналіз естетичного сприймання форми в історичному аспекті: чуттєве, інтелектуальне та змістовне (символічне). Ознайомлення з основними об’єктивними властивостями об’ємно-просторових форм та їх характеристиками.

Ознайомлення із основними закономірностями побудови об’ємно-просторових форм. Вивчення методів організації рівноваги, цілісності форми із застосуванням різних видів симетрії.

Ознайомлення з простими та ірраціональними відношеннями та пропорційними системами, заснованими на них. Вивчення відношень в архітектурі, як характеристики геометричної форми. Вивчення пропорцій, як засобу впорядкування і встановлення закономірних взаємозв’язків між усіма частинами споруди для забезпечення сумірності відношень частин і цілого, для досягнення гармонії.

Оволодіння геометричними методами пропорціювання, встановлення співвідношень архітектурних форм за ознаками співставлення, забезпечення супідрядності системи елементів архітектурного цілого.

Ознайомлення з основними правилами комбінаторного формоутворення.

Оволодіння методами формоутворення на основі метричної та ритмічної організації елементів форми та просторових форм; геометричними способами побудови ритмічних рядів елементів на основі геометричної, арифметичної та гармонійної прогресій.

Ознайомлення із методами створення фронтальних, об’ємних, об’ємно-просторових форм та відповідно виявлення їх як композицій. Розвиток творчої інтуїції, застосування аналізу під час роботи з джерелом творчості, методів інтерпретації, трансформації, асоціації для створення архітектурного образу.

Встановлення зв’язку між співвідношеннями елементів форм та самих форм і архітектурним масштабом. Оволодіння способами коректування масштабності.

Оволодіння графічними навичками виявлення об'ємної форми як композиції на основі її творчого трактування та асоціативне відтворення об’ємної форми під дією механічних навантажень.

Практичне застосування графічно-структурного аналізу, інтерпретації джерела творчості, методу асоціацій. Оволодіння засобами трансформації форм джерела творчості з використанням узагальнень, гротеску, художніх метафор зі збереженням пропорційно-ритмічної організації, пластичної виразності форм. Створення об'ємно-просторової композиції на основі джерела творчості формальними засобами з використанням графічно-структурних інтерпретацій та асоціацій.