Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1_0_Compositio_ГОЛОВНИЙ LA.doc
Скачиваний:
53
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
10.19 Mб
Скачать

1. Поняття форми. Сприймання форми, аналіз ознак та їх синтез. Категорії об'ємно-просторової композиції

Форма – поняття більш широке, ніж композиція. Формою володіє будь-який предмет, наприклад, форми природні, які можна назвати композицією, створеною природою. З точки зору композиції тільки форма створена цілеспрямовано може бути композицією.

Форма – поняття багатозначне. Воно означає і пізнаваний зовнішній вигляд, як носій певної функції, і певний стан, в якому та чи інша речовина себе проявляє. В архітектурі поняття форми поширюється і на формальну структуру – спосіб розташування і сполучення елементів, частин, і на внутрішню структуру (устрій форми). Архітектурна форма, безумовно, пов’язана з функцією і залежить від конструкції і матеріалу, але необов’язково повністю ними визначається, прямий причинно-наслідковий зв'язок між ними необов'язковий. Форма володіє певною самостійністю, завдяки чому на базі однієї функціонально-конструктивної основи може виникати і виникає множина варіантів архітектурної форми.

Архітектурна форма – це частина штучно створеного чи перетвореного предметно-просторового середовища життєдіяльності людини, яка організовує певний функціональний процес. Архітектурна форма має предметні (функція), просторові (тривимірність) і уречевлені (матеріал, маса) характеристики. Відсутність хоча б однієї з цих характеристик позбавляє предметно-просторову форму її архітектурної суті. Архітектурну форму можна розглядати як підсистему вищого рівня або розчленувати на підсистеми нижчого рівня. У такому системному уявленні під архітектурною формою розуміють гранично широке коло елементів предметно-просторового середовища – від частин будинків до їх комплексів, від дверної ручки до мікрорайону, міста і агломерації міст (А. П. Мардер).

Сприймання форми, аналіз ознак та їх синтез

Однією з найважливіших передумов до усвідомлення такого складного і багаторівневого поняття, як архітектурна форма є психологічні аспекти. Для розуміння процесу архітектурного формоутворення необхідно навчитись аналізувати форму. Для аналізу дуже важливими є процеси сприйняття, або процеси формування предметно-чуттєвих образів. Сприйняття представляє форму в її зовнішніх проявах, властивостях і передбачає певну систематизацію. Закономірності сприйняття виконують своєрідну керівну роль у пошуку внутрішньої гармонії як основи формоутворення.

Сприймати форму, середовище естетично означає бачити не тільки сутність і призначення речей, але і їх конструктивні, пластичні особливості. Естетичне сприйняття – це свідомий акт, що супроводжує роботу ока і допомагає впорядкувати, відокремити, відрізнити бачене (М.Я. Фрідлендер, «Теорія сприйняття»).

В історичному аспекті естетичне сприйняття розглядається як чуттєве, інтелектуальне та змістовне, або символічне. В стародавньому мистецтві скульптура це копія людської моделі. Сприйняття чуттєве, первинне. В елліністичному мистецтві: копія «божественної» моделі. Сприйняття інтелектуальне, вторинне. В християнському мистецтві: ідея визначає форму. Сприйняття символічне. Наприклад, храм Св. Софії в Константинополі. Це геометрична форма, церква, місце культових зібрань, символ релігійної думки певного часу.

Спираючись на висновки гештальтпсихології1 при аналізі форми використовують наступні закономірності сприйняття.

  1. Простота – прості форми сприймаються легше.

  1. Близькість – близько розташовані елементи сприймаються як ціле (група дерев).

  1. Схожість – схожі елементи сприймаються як ціле.

  1. Призначення – елементи спільного призначення сприймаються як ціле (житлові будинки).

  2. Замкненість – геометрично незавершені фігури можуть сприйматись як завершені.

  1. Симетрія – симетричні елементи сприймаються як ціле.

  2. Залежність від осей – сприйняття спрощується при наявності осей симетрії.

  1. Фігура-фон – елементи найбільш простої форми сприймаються як фігури, що відокремлюються від фону.

  1. Призначення – простіше сприймаються елементи знайомих форм.

  2. Контраст – контрастні лінії сприяють кращому сприйняттю елементів.

  1. Інерція – якщо у замкненому просторі зустрічаються форми або зображення, які повторюються, то інші елементи не сприймаються.

  2. Протидія – елементи різної форми краще сприймаються окремо, ніж разом.

13. Користь – краще сприймаються елементи, функція яких є більш зрозумілою.

Наступні, об’єктивні, рівні дослідження форми виявляють її основні характеристики в найбільш сталих, узагальнених і простих зв’язках і рисах. Аналіз форми на цих рівнях – це розкладання цілого на частини з метою пізнання елементів – її складових частин. Кожний елемент володіє своїм об'ємом, масою, текстурою, кольором тощо. Крім цього кожний елемент впливає на інший. Їх послідовна взаємодія утворює єдність форми.

Структурний аналіз архітектурної форми за І.Араухо ґрунтується на трьох її об'єктивних характеристиках: маса, простір, поверхня. Загальна схема аналізу складається з трьох аспектів:

  • структура (елементи, які утворюють і визначають форму та зв’язки між ними), функція (циліндр певних пропорцій є колоною) і значення (хрест має релігійне значення);

  • форма як елемент архітектурного простору на засадах гештальтпсихології (ідея точки в просторі, вираження просторовості в напрямках, просторове напруження тощо);

  • форма в соціальному контексті (культурно-історичні ознаки часу і місця).

Категорії об'ємно-просторової композиції

Результатом композиції як процесу є архітектурна форма, цілісність якої визначається тектонікою.

За А. Мардером композиція характеризується матеріалом, засобами та прийомами (способами) формоутворення. Матеріал визначає атрибутивні характеристики майбутньої архітектурної форми: речовинність, просторовість і предметність (речовина, простір і маса, функціональний процес). Створення архітектурної форми є процесом змінення матеріалу. Засоби такого перетворення є засобами архітектурної композиції, умовно поділені на основні, що пов'язані з процесом і не залежать від сприйняття людиною архітектурної форми та додаткові, пов'язані лише із сприйняттям людиною архітектурної форми. Прийоми композиції – сукупність дій, спрямованих на створення гармонійної форми.

За В. Крінським, І. Ламцовим, М. Туркусом основні категорії композиції на основі закономірностей психології сприйняття форми та об'єктивних властивостей форм поділяють на дві великі групи.

Перша група – це первинні якості плоских, об'ємних та об'ємно-просторових форм, які лежать в основі сприйняття і притаманні усім формам, які використовуються в архітектурі і мистецтві. Це геометричний вигляд форми, величина і відношення величин, орієнтація форми у просторі (горизонтальна, вертикальна, фронтальна, профільна тощо), маса, фактура, текстура, якість поверхні, освітленість, насиченість, світлість, хроматичний і ахроматичний тон. Це об'єктивні властивості форми, але у процесі сприйняття у глядача складається суб'єктивна емоційна оцінка їх якостей, пов’язана з умовами, які визначають візуальне сприйняття форми: зміна перспективи або кута зору можуть виявляти різні аспекти форми; дистанція сприйняття визначає її розміри; освітлення впливає на чіткість сприйняття контурів і структури форми; оточення впливає на здатність людини розпізнавати форму.

Друга група - це засоби виразності і гармонізації форм, закономірності побудови форм: ритм і метр, тектоніка, пропорції, масштабність, симетрія-асиметрія, контраст-нюанс, рівновага (статична, динамічна).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]