2.3. Величина форми. Розташування форми у просторі. Масивність і просторовість форми. Фактура

Величина форми – об'єктивна властивість форми, що оцінюється людиною, одночасно за абсолютними і відносними критеріями. При абсолютній оцінці порівнюється величина форми по відношенню до людини або до загальноприйнятих одиниць виміру (метр, сантиметр, ...), при відносній – порівнюється з величинами інших форм або оцінюється у співвідношенні величин елементів однієї форми.

Рис. 7. Відносна оцінка форми

Співвідношення форм за трьома вимірами, тобто, висотою, шириною і глибиною, утворюють ряд, границями якого з одного боку буде рівність форм, з іншого – мінімальний розмір однієї форми по відношенню до іншої, коли ці форми ясно сприймаються.

Рис. 8. Співвідношення форм

На основі цих співвідношень виникають пропорції як гармонійне взаємовідношення частин між собою і з цілим.

Розташування форми у просторі. Ця властивість визначається розташуванням форм по відношенню до глядача і по відношенню до трьох координатних площин – фронтальної, профільної, горизонтальної. Наприклад, при розгляді плоскої поверхні, ми можемо виділити такі координатні положення, як горизонтальне, вертикальне, фронтальне, вертикальне профільне, похиле.

По відношенню до глядача або при взаємному розташуванні форм ці положення можуть змінюватися: фронтальне – ближче, дальше; горизонтальне – вище, нижче; вертикальне профільне – більше вправо, вліво. Наприклад, розміщення середньої форми по відношенню до глядача.

Рис. 9. Розміщення середньої форми по відношенню до глядача: а) середня форма в глибині, б) в загальному фронті, в) попереду. Граничні стани без порушення зв'язку між формами: г) в загальному фронті, д) при максимальному виносі чи заглибленні.

Крім зазначених типових розташувань у просторі, форми можуть займати і різноманітні інші положення, наприклад, повороти і нахили під різними кутами. Рис. 10.

Рисунок 10 – Розміщення форми у просторі

Можлива безкінечна кількість варіантів співвідношень навіть тільки двох форм за їхнім розміщенням у просторі.

Масивність і просторовість – це первинні якості плоских, об'ємних та об'ємно-просторових форм, які визначаються суб’єктивно – це сприйняття глядачем щільності заповнення форми. Маються на увазі два протилежних стани форми, які утворюють границі, між якими можливі безкінечні проміжні стани за масивністю і просторовістю. Один граничний стан – форма максимально заповнена масою; інший граничний стан – форма відтворена мінімальною кількістю маси.

Маса в архітектурі – видимий об'єм матеріалу (речовини), який заповнює архітектурну форму у межах її зов­нішніх окреслень. Залежно від маси роз­різняють т. зв. важкі і легкі архітектур­ні форми з широким діапазоном града­ції цих понять. Маса безпосередньо пов'я­зана з фізичною масою матеріалу, тоб­то прямо пропорційна його кількості й щільності. Однак залежність ця неод­нозначна. Тонка, але глуха (без прорізів) стіна робить архітектурну форму важ­кою (масивною), а каркасна система – легкою при тій же кількості матеріалу. Сприймання маси залежить також від гео­метричної характеристики, кольору, фактури поверхні та ін. властивостей форми. У зовнішньому вигляді архітек­турної форми може відбиватися реальна маса матеріалу або ілюзорна її характе­ристика, тобто видиме полегшення або важчання форми. Вираз характеристики маси у зовнішньому вигляді будинку (споруди) безпосередньо або через вияв тектоніки його форми є одним із при­йомів композиції (А. Мардер).

Отже, масивність – об'єктивна власти­вість форми, реальний чи ілюзорний високий ступінь її запов­нення матеріалом (речовиною), реальна або ілюзорна «важкість» архітектурної форми (А. Мардер).

Зміни маси форми залежать від:

- геометричних характеристик форми; Рис. 11

Рисунок 11 – Залежність маси форми від її геометричних характеристик

- величини форми; Рис. 12

Рисунок 12 - Залежність маси форми від її величини

• від розподілу маси за двома і трьома просторовими координатами; Рис. 13

Рисунок 13 - Залежність маси форми від розподілу маси за двома координатами простору

- від ступеня щільності заповнення форми масою; Рис. 14

Рисунок 14 - Залежність маси форми від ступеня щільності заповнення

- від величини простору, який співставляється з масою. Рис. 15

Рисунок 15 - Залежність маси форми від величини простору , що співставляється з масою

Фактура є будовою поверхні форми (наприклад, гладка, шорстка, полірована, дзеркальна тощо).

Характер фактури залежить від наступних умов: від кількості і величини елементів фактури у співвідношенні до величини поверхні (рис. 16, а), від величини рельєфу елементів (рис. 16, б), від відстані поверхні до глядача.

а

б

Рисунок 16 – Залежність характеру фактури від певних умов

1. В першому випадку граничні стани будови поверхні форми наступні:

- кількість елементів настільки велика, а їх величина настільки мала що поверхня сприймається як гладка;

- елементи фактури за величиною сприймаються як самостійні елементи форм, а кількість їхня мала – в цьому випадку фактура поверхні переходить у членування форми.

2. Граничні стани в другому випадку:

- гладка поверхня, яка утворюється при наближенні рельєфу фактури до нуля;

- максимальний рельєф, порушення сумірності елементів форми і цілого, перетворення фактури в самостійні елементи поділу форми .

3. В міру віддалення глядача віл рельєфу кількість елементів в полі зору збільшується, а величини елементів зменшуються, поступово елементи рельєфу сприймаються як фактура поверхні.