- •1. Визначте предмет завдання і джерела курсу історія України.
- •2. Охарактеризуйте джерела вивчення та історіографію дисципліни «Історія України»
- •3.0Характерезуйте первоначало людського життя на території України.
- •4. Поясніть роль кочових племен: кіммерійців, скіфів та сарматів в історії етногенезу України.
- •5. Визначте трипільське значення Трипільської культури
- •6. Охарактеризуйте грецьку колонізацію Північного Причорномор’я. Вкажіть історичне значення античних міст – держав.
- •7. Визначте історичні особливості створення та розвитку античного міста Тіра.
- •8. Визначте концепції походження та розселення слов’ян. Особливості культури на території України.
- •9. Охарактерезуйте суспільний устрій, побут,звичаї та вірування східних слов’ян.
- •10. Визначте в чому полягають досягнення культурної спадщини України давньоруського періоду.
- •11. Спираючись на літопис «Повість минулих літ», поясніть концепції походження Київської Русі
- •12. З’ясуйте походження та значення назв «Русь» і «Україна»
- •13. Проаналізуйте історичні періоди політичної історії Київської Русі
- •14. З’ясуйте основні напрями внутрішної та зовнішньої політики перших київських князів: князя Олега, князя Ігоря та княгині Ольги.
- •15. Опишіть Київську державу за часів князя Святослава.
- •16. Оцініть діяльність Володимира Великого як державного та політичного діяча Київської Русі
- •17. Визначте причини прийняття та історичне значення хрещення Київської Русі.
- •18. Охарактеризуйте внутрішню та зовнішню політику Київської Русі за часів Ярослава Мудрого.
- •19. З’ясуйте умови відновлення могутності Київської держави та княжої влади за Володимира Мономаха.
- •20. Визначте причини процесу феодальної роздробленості Київської Русі (або полі центричності )
- •21. Охарактеризуйте боротьбу Київської Русі з монголо-татарською навалою.
- •22. Визначте політичні, економічні та соціальні причини розпаду Київської Русі.
- •23. Визначте історичне значення Київської Русі та її місце у всесвітньо – історичному процесі.
- •24. Розкрийте творення та розквіт Галицько – Волинської держави. Доведіть, що Данило Галицький – видатна історична постать України.
- •25. Визначте характер і наслідки литовської експансії українських земель у 14 – 16 ст.
- •26. Розкрийте характер і наслідки польської експансії українських земель 14 – 16 ст.
- •27. Визначте рішення та наслідки Кревської унії для долі України
- •28.Розкрийте причини виникнення українського козацтва та основних видів козаків.
- •29. Розкрийте умови утворення Запорозької Січі та доведіть, що Дмитро Вишневецький видатна історична постать України.
- •30. Охарактеризуйте козацько-селянські повстання українського народу XVI — першої половині XVII ст.
- •31. Визначте історичне значення постаті кошового отамана Івана Сірко.
- •32. Визначте причини, характер та початок Національно – визвольної війни українського народу середини 17 століття.
- •33. Охарактеризуйте основні етапи Національно – визвольної війни українського народу середини 17 століття.
- •34. З’ясуйте зміст березневих статей та їх історичне значення. Висловіть власне ставлення до того, наскільки інтереси українців бралися до уваги в цьому договорі .
- •35. Доведіть, що Богдан Хмельницький - видатна історична постать України.
- •36. Україна після смерті б. Хмельницького. З’ясуйте основні напрямки діяльності гетьманів і.Виговського та ю.Хмельицького.
- •37. Охарактеризцйте соціально – політичні аспекти походження та наслідків Руїни у другій половині 17 – 18 ст.
- •38. Обґрунтуйте причини та обставини ліквідації Запорізької Січі та автономного устрою в Україні.
- •39. Охарактеризуйте становище України в кінці 17 – на початку 18 століття.
- •40. Охарактеризуйте становище України у першій половині 18 століття. В чому полягає політика Петра і?
- •41. Охарактеризуйте постать гетьмана Івана Мазепи та дайте оцінку його діяльності.
- •42.Розкрийте зміст конституції п. Орлика та її історичне значення.
- •43. З’ясуйте роль Києво – Могилянської академії в культурно-освітньому розквіті українського народу.
- •44. Визначте становище України у другій половині 18 ст. Та українську політику Катерини іі
- •46. Дайте оцінку реформам Марії Терезії та Йосифа іі на зх.. Українських землях.
- •47. З’ясуйте, які особливості національно - визвольного руху в Україні у першій половині 19 століття. Діяльність декабристських товариств.
- •48. Поясніть значення реформ 60-70-х рр. Для соціально – економічного розвитку українських земель у другій половині 19 ст.
- •49. Причини виникнення громад та особливості їх культурно-просвітницької діяльності у другій половині 19 століття. Володимир Антонович.
- •50. Охарактеризуйте Кири́ло-Мефо́діївське товариство – першу політичну організацію на Україні.
- •51. Визначте місце народовців, радикалів, москвофілів у суспільно – політичному житті України наприкінці 19 – початку 20 століття.
- •52. Визначте події повстання моряків на броненосці «Потьомкін»
- •53. Визначте здобутки та прорахунки столипінської аграрної реформи для України.
- •54. Охарактеризуйте причини загострення соціальних та національних суперечностей на Правобережній Україні та західноукраїнських землях.
- •55. Порівняйте цілі різних верств українства під час Першої Світової війни.
- •56. З’ясуйте, що являв собою денікінський режим та яку реакцію з боку населення України викликало його встановлення.
- •57. Розкрийте значення для українського національно – визвольного руху Українського легіону січових стрільців.
- •58. Охарактеризуйте головні воєнні події на українських землях у 1914 році та визначте, як вони позначилися на місцевому населенні.
- •59. З’ясуйте воєнні дії на території України в 1915 – 1917 рр. Висловіть власне ставлення до того, наскільки інтереси українців бралися до уваги в цій війні.
- •60. Поясніть вплив Лютневої революції 1917 року на утворення Української Центральної Ради в Україні. Визначте її склад і програму.
- •61. Охарактеризуйте боротьбу Української Центральної Ради за відновлення державності українського народу, визначивши значення і та іі Універсалів.
- •62. Дайте характеристику рішенням ііі Універсалу Української Центральної Ради.
- •63. Охарактеризуйте іv Універсал Української Центральної Ради та умови проголошення незалежності унр.
- •64. Проаналізуйте здобутки та прорахунки Центральної Ради в державотворчому процесі та соціальній політиці.
- •65. Дайте оцінку політичній діяльності м. Грушевського.
- •66. З’ясуйте війну Радянської Росії з унр і проголошення незалежності унр. Бій під Крутами.
- •16 Січня 1918р. - бій під Крутами
- •67. Охарактеризуйте українську державу п. Скоропадського, її внутрішню і зовнішню політику.
- •68. Охарактеризуйте національно – культурну програму Української держави п. Скоропадського.
- •69. Охарактеризуйте національно-визвольний рух на Зх. Українських землях і умови проголошення зунр
- •70. Охарактеризуйте політичний та економічний стан України під час приходу до влади Директорії, її зовнішню та внутрішню політку.
- •71. Охарактеризуйте радянсько – польську війну, її причини та наслідки.
- •72. Визначте сутність нової економічної політики та її впровадження в Україні.
- •73.Проаналізуте причини, масштаби та наслідки голодомору 1932—1933 років.
- •74. Розкийте розвиток української культури в 30-х рр. Хх ст. Що означає розстріляне відродження?
- •75. Приведіть факти масових репресій в Україні в 30-х рр.. Хх ст. Як свідчення сформування в срср тоталітарної політичної системи.
- •76. Розкрийте сутність, наслідки та причини згортання процесу українізації. М. Скрипник та о. Шумський – провідники українізації.
- •77. Розкрийте методи здійснення та результати впровадження сталінської індустріалізації в Україні.
- •78. Розкрийте політичні та економічні мотивиі наслідки радянської колективізації в Україні.
- •79. Визначте труднощі та наслідки впровадження в Україні колективізації сільського господарства.
- •80. Опишіть процес радянізації Зх. Областей України. Боротьбу оун –упа у другій половині 40-х початку 50-х рр. З радянською владою.
- •81. Поясніть причини і характер Другої світової війни. Які наслідки мав пакт Ріббентропа – Молотова?
- •83. Охарактеризуйте основні воєнні події в Україні у 1941 – 1942 рр. Під час Великої Вітчизняної війни.
- •84. Визначте історичне значення розгрому військ Вермахту на Курській дузі та початок визнання фашистських загарбників.
- •85. Охарактеризуйте воєнні операції кінця 1943 – 1944 рр. По визволенню України від окупації фашистськими загарбниками.
- •86. Охарактеризуйте причини формування партизанського руху в Одесі під час її окупації фашистськими загарбниками.
- •87. Визначте внесок українського партизанського руху в перемогу Великої Вітчизняної війні.
- •88. Визначте течії руху опору на Україні під час Великої Вітчизняної війни та їх роль у визволенні України.
- •89. Дайте історичну оцінку та визначте битву за Дніпро
- •90. З’ясуйте внесок українського народу у розгром нацизму 1941 – 1945рр.
- •91. З’ясуйте всесвітньо-історичне значення Перемоги народів срср над німецько – фашистськими загарбниками 1941 – 1945 рр.
- •92. Визначте, в чому проявився антилюдяний характер нацистського окупаційного режиму на Україні в роки Другої світової війни.
- •93. Охарактеризуйте прояв Голокосту на Україні під час німецько – фашистської окупації. 70-річчя трагічних подій у Бабиному Яру.
- •94. Охарактеризуйте наш край у роки Великої Вітчизняної війни.
- •95. Охарактеризуйте процес відбудови зруйнованого господарства України після Великої Вітчизняної Війни. Визначте його особливості.
- •1946-1950 Pp. - відбудова народного господарства
- •96. Охарактеризуйте соціально – політичне життя України після Великої Вітчизняної війни.
- •97. Порясніть сутність економічних реформ 50-60-х рр. 20 ст. Та їх здійснення в Україні.
- •98. Дайте оцінку демократизації суспільно – політичного становища в Україні у 50-60-ті рр. 20 ст.
- •99. Поясніть причини виникнення та програму діяльності «дисидентського руху».
- •100. Розкрийте політику та духовну спрямованість діяльності «шістдесятників».
- •101. Поясніть причини поглиблення кризи у промисловості та сільському господарстві у 1970 – 80 – ті рр.
- •102. Охарактеризуйте загострення екологічних проблем в Україні у 70-80-ті рр. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •103. Поясніть сутність перебудови на Україні наприкінці 1980-х рр.
- •104. З’ясуйте структуру та історичне значення «Декларації про державний суверенітет України» (1990 р.)
- •16 Липня 1990 р. - прийняття Декларації про державний суверенітет України
- •16 Липня 1990 р. Верховна Рада урср прийняла Декларацію про державний суверенітет України, якою було проголошено наміри народу України самостійно вирішувати свою долю.
- •105.Наведіть приклади активізації соціально–політичного життя України на початку 1990-х рр.
- •106. З’ясуйте обставини та причини появи Акту проголошення незалежності України, його історичне значення для долі України.
- •107. Розкрийте причини та обставини проголошення державної незалежності України, сучасного політичного і соціально – економічного становища.
- •108. Дайте оцінку добровільній відмові України від ядерної зброї та визначте, у якій мірі приклад України позначився на міжнародній обстановці в світі.
- •109. Охарактеризуйте процес прийняття та історичне значення нової Конституції України для стабілізації суспільно - політичного життя в Україні.
- •110. Розкрийте історичне значення прийняття нової Конституції України( 1996 р.)
- •111. Охарактеризуйте конституційні традиції України.
- •112. Охарактеризуйте основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина згідно Конституції України.
- •113. Охарактеризуйте державну символику України.
- •114. Розкрийте соціально-економічне становище України на сучасному етапі.
- •115. Дайте характеристику основним напрямам зовнішньої політики України на сучасному етапі.
- •116. Визначте інтеграційні процеси в сучасній Європі, роль і місце України в загальноєвропейському процесі.
- •117. Визначте провідні напрями та тенденції в культурному та духовному житті сучасної Україні.
98. Дайте оцінку демократизації суспільно – політичного становища в Україні у 50-60-ті рр. 20 ст.
Дисиде́нтський ру́х — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.
Зміни у суспільно-політичному житті 5 березня 1953 р. помер Й. Сталін. У його оточенні почалася боротьба за владу. У липні 1953 р. група партійних керівників на чолі з Хрущовим, що тривалий час очолював партійно-державний апарат в Україні, усунула керівника сталінського репресивного апарату Л. Берію і стала до влади.
В республіці було вжито низку заходів щодо реорганізації управління господарством, створено союзно-республіканські міністерства, скорочено штати адміністративно-управлінського апарату. Посилився контроль за діяльністю суду, прокуратури, органів внутрішніх справ і державної безпеки.
1954 р. в республіці відзначалось 300-річчя возз'єднання України з Росією. З огляду на давні історичні і культурні зв'язки, етнічну і територіальну спорідненість України і Криму Верховна Рада СРСР своїм указом у лютому 1954 р. включила Кримську область до складу Української РСР. При цьому враховувалося, що Крим був більше економічно пов'язаний з Україною, ніж з Росією.
Одразу ж по смерті Сталіна було припинено репресії і розпочався зворотний процес — реабілітація репресованих у 30-ті рр., який спочатку торкнувся партійних, радянських, комсомольських і військових діячів. Вагомою подією у суспільно-політичному житті став XX з'їзд КПРС (14—25 лютого 1956 р.), де М. Хрущов виступив із промовою, у якій засуджувався культ особи Сталіна і водночас усі злочини більшовицького режиму перекладалися на одну особу. Після XX з'їзду КПРС процес реабілітації прискорився. До початку 1960-х рр. в Україні було переглянуто справи майже 55 тис. осіб, з таборів випущено сотні тисяч в'язнів.
Але в Українській РСР процес десталінізації просувався дуже важко. Багато представників партійної номенклатури виступали проти критики сталінізму. Якщо в Росії реабілітували талановитого письменника І. Буніна — затятого ворога більшовиків, то в Україні навіть не йшлося про таку ж акцію щодо В. Винниченка – носія ідей «українського буржуазного націоналізму». Отже, десталінізація мала незавершений характер.
Заходи з реформування суспільства спричиняли роздратування значної частини партійної номенклатури, яка за роки сталінщини звикла до свого панівного становища і не бажала цього втрачати. Тому почалася підготовка до усунення М. Хрущова. Воно сталося у жовтні 1964 р. на пленумі ЦК КПРС. Першим секретарем ЦК був обраний вихідець з української номенклатури Л. Брежнєв. Активну роль в усуненні Хрущова відіграли й інші представники керівництва КПУ — М. Підгорний, П. Шелест, що були висуванцями Хрущова. Усунення Хрущова від влади було відчутним ударом по реформаторській політиці і означало реставрацію багатьох явищ періоду сталінізму.
99. Поясніть причини виникнення та програму діяльності «дисидентського руху».
У своєму прагненні за будь-яку ціну втримати суспільство під своїм жорстким контролем, проводити десталінізацію у визначених верхівкою межах тоталітарний режим зайшов у конфлікт із інтелігенцією. Наслідком цього стала поява на рубежі 1950—1960-х рр. руху українських інакомислячих — дисидентів, які відкрито висловлювали свої погляди і вимагали від влади змін у політиці.
Дисидентський рух в Україні мав національно-демократичний відтінок. Він заявив про себе раніше, ніж у Москві, Ленінграді та інших містах Росії. Як прояв національно-визвольного руху дисидентство в Україні мало специфічні риси.
У травні 1961 р. у Львові відбувся судовий процес над Українським робітничо-селянським союзом (УРСС), організованим 1959 р. Л. Лук'яненком. Програма УРСС мала на меті вихід України зі складу СРСР, що як право було зафіксоване у радянській Конституції. Л. Лук'яненко був засуджений до страти, з часом заміненої 25 роками ув'язнення і 10-річним засланням.
1961 р. в Донецьку була засуджена група громадян, очолювана журналістом Г. Гаєвим. Такі ж політичні процеси відбувались у Рівному, Тернополі, Чернівцях, Ворошиловграді (теп. Луганськ), Києві.
Певним підсумком діяльності дисидентів часів «відлиги» була праця Київського літературного критика Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», адресована 1965 р. П. Шелесту. В ній автор сміливо засуджував політику ігнорування громадянських прав українського народу, гостро критикував національну політику КПРС в Україні з точки зору тієї ж комуністичної ідеології (використовуючи цитати Леніна і Маркса), намагаючись цим показати розбіжності між словом і ділом в політиці радянського керівництва в Україні та інших республіках СРСР.
Прояви дисидентства
Українські дисиденти були дуже різноманітні у своїх поглядах та цілях. Іван Дзюба, літературний критик і один з найвидатніших дисидентів, однаково прагнув здобути як громадянські свободи, так і національні права. Він чітко висловив свою мету: «Я пропоную… одну-єдину річ: свободу — свободу чесного публічного обговорення національного питання, свободу національного вибору, свободу національного самопізнання і саморозвитку. Але спочатку і насамперед має бути свобода на дискусію і незгоду». Націонал-комуніста Дзюбу непокоїла велика розбіжність між радянською теорією та дійсністю, особливо в галузі національних прав, тому він закликав власті усунути її для блага як радянської системи, так і українського народу.
На відміну від нього історик Валентин Мороз продовжував інтелектуальні традиції українського націоналізму, відкрито виражаючи свою відразу до радянської системи та надію на її крах.
Проте взагалі українські дисиденти закликали до проведення в СРСР реформ, а не до революції чи відокремлення, й виступали проти національних репресій в Україні та за громадянські права в СРСР.
Перші прояви цього руху мали місце наприкінці 1950-х та на початку 60-х років, коли на Західній Україні було організовано кілька невеликих таємних груп. Виділялася серед них так звана «Група юристів» на чолі з адвокатом Левком Лук'яненком. Вона закликала до здійснення законного права України на вихід із Радянського Союзу. Після виявлення цих груп їхніх учасників на закритих процесах було засуджено до тривалих термінів ув'язнення.
У 1962 та 1963 роках Хрущов провів широко розрекламовані зустрічі з діячами культури та мистецтва. На них він роздратовано засудив «відступи від соціалістичного реалізму» та «прояви формалізму і абстракціонізму».
Інерція десталінізації продовжувала розбурхувати неспокій серед інтелігенції. Проведена у 1963 р. в Київському університеті офіційна конференція з питань культури та мови, участь у якій взяли більше тисячі чоловік, перетворилася на відкриту демонстрацію проти русифікації.
Приблизно в цей час студенти та інтелігенція стали постійно сходитися до пам'ятника Тарасові Шевченку в Києві не тільки для публічних читань творів поета, а й також для того, щоб критикувати культурну політику режиму. Підозріла пожежа 1964 р., що знищила фонд українських рукописів бібліотеки Академії наук України, викликала бурю протестів провідних діячів літератури.
Побоюючись, щоб події не вийшли з-під контролю, Кремль вирішив ударити по дисидентському рухові в усьому Радянському Союзі. Наслідком цієї політики в Україні став арешт наприкінці 1965 р. близько двох десятків тих, хто протестував особливо голосно. Щоб залякати інших, влада вирішила судити дисидентів відкритим судом.
Проте ця тактика бумерангом ударила по них самих, викликавши ще сильніші протести й опозицію. Побувавши на цих процесах у Львові, молодий журналіст і відданий комуніст свого часу В'ячеслав Чорновіл написав «Записки Чорновола» — збірку документів, що викривали свавільні, протизаконні й цинічні маніпуляції властей правосуддям.
У палкій промові перед великою аудиторією в Києві засудив арешти Іван Дзюба. Він також подав Шелесту й Щербицькому свою працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?» — тонкий, ерудований і безжальний аналіз теорії й механіки русифікації в Україні. Після свого арешту в 1970 р. за антирадянську агітацію та пропаганду Валентин Мороз написав «Репортаж із заповідника ім. Берії», емоційна й викривальна сила якого спрямована проти сваволі радянського офіціозу та руйнування ним окремого індивіда й цілих народів.
Щоб не дати властям ізолювати дисидентів одного від одного й від суспільства, щоб інформувати світ про подробиці переслідувань в СРСР, у 1970 р. українські дисиденти почали таємно поширювати часопис «Український вісник». Хоч КДБ й зміг обмежити розповсюдження цих матеріалів в Україні, йому не під силу було запобігти їх проникненню на Захід. Там за допомогою українських емігрантів вони публікувалися й пропагувалися, що викликало у радянських властей замішання й переляк.