94. Охарактеризуйте наш край у роки Великої Вітчизняної війни.

У 1941 році місто Білгород - Дністровський перебувало в руках фашистських окупантів. Три роки тривала окупація міста. Німецько – румунські окупанти встановили кривавий режим. За період окупації в місті було розстріляно і замучено 2 270 людей, вивезено у лагеря Німеччини і Румунії 5 тис. людей. Також було зруйновано 1 230 домівок, 60 магазинів, 6 шкіл. Важкі та жорстокі бої за визволення Білгорода - Дністровського йшли в серпні 1944 року. У ніч з 21 на 22 серпня місто було звільнене від німецьких загарбників. Була проведена Дністровська десантна операція. У визволенні міста приймали участь війська 3 українського фронту, Дунайська воєнна флотилія, Воєнно – повітряні сили Чорноморського флоту. Радянським десантникам протистояли 4 тис. німців, 100 орудій і мінометів, 9-та німецька, 2-га, 15-та, 110-та піхотні румунські дивізії. Дуже багато із захисників міста загинули на полі бою. У пам'ять про них вдячні городяни вирішили спорудити Меморіал Слави. У будівництві пам'ятника взяли участь всі організації міста. Кожен городянин вважав за потрібне внести і свою лепту в будівництво. Адже загиблі солдати померли, визволяючи місто, забезпечуючи мирне небо над головою. Мешканці Білгорода - Дністровського завжди пам'ятатимуть подвиг тих солдатів, які віддали життя за їх спокійне майбутнє. 9 травня 1975 тисячі городян і гостей міста прийшли на відкриття пам'ятника, вшановуючи пам’ять загиблим героям.

Оборона Одеси (5 серпня — 16 жовтня 1941) — оборона радянськими військами міста Одеса від німецько-румунського угруповання в роки Другої світової війни.

Після поразки Південного фронту німецько-румунські війська взяли в облогу Одесу. Проте швидко захопити місто не вдалося. Декілька штурмів захисники міста відбили з великими втратами для ворога. Напередодні залишення міста радянські війська провели вдалу десантну операцію в районі села Григорівка, захопивши важкі гармати, що обстрілювали місто. Рішення про припинення оборони міста було прийняте у зв'язку з проривом німецьких військ у Крим. Евакуація військ з Одеси відбулась без втрат і несподівано для німців. Війська евакуйовані з Одеси, були спрямовані на оборону Сталінграда.

Радянські війська, що протягом 72 днів обороняли місто, стримували значні сили німецької армії, задавши їй великих втрат (понад 300 тис. осіб). Оборона міста давала можливість Чорноморському флоту впродовж другої половини 1941 року контролювати всю акваторію Чорного моря, загрожуючи узбережжю Румунії та нафтовим родовищам.

Н априкінці липня сорок першого німецьке командування зрозуміло: щоб виграти війну, треба відрізати Москву від бакинської нафти. Але на південному напрямі план «Барбаросса» несподівано забуксував. Німців та їхніх союзників – румунів – зупинила «перлина біля моря» Одеса.

Загарбниками намічалися три основні удари: на Ленінград, Москву та Київ і два допоміжні – з Фінляндії і Румунії. Останній своїм вістрям був націлений на Одесу. Щоб укріпити оборону чорноморського узбережжя, у тому числі й Одеси, 8 липня зі складу 9-ї армії було виділено Приморську групу. 19 липня її реорганізували в самостійну Окрему Приморську армію, яка стала основною силою оборони Одеси. Моряки-чорноморці та прикордонники серед перших вступили в бій. Завдяки пильності й рішучості командувача Чорноморського флоту віце-адмірала Ф. Октябрського та начальника штабу Одеського військового округу генерала М. Захарова, які (не побоявшись відповідальності) напередодні підняли флот і округ за бойовою тривогою. Гітлерівцям не вдалося досягти цілковитої раптовості нападу. Порівняно з іншими військовими округами та флотами Одеський військовий округ і Чорноморський флот більш організовано зустріли фашистську агресію. Вони близько 20 діб вели прикордонний бій, завдяки чому Одеса мала можливість готуватися до оборони.

На початку серпня 1941 року багатотисячне угруповання фашистських військ розраховувало відразу заволодіти Одесою. Тим паче, що на підступах до міста не було готових оборонних рубежів.Приморська армія й Військово-морська база одержали завдання прикрити одеський напрям, забезпечити міцну сухопутну та протидесантну оборону міста. Героїчними зусиллями воїнів Приморської армії, якою командував генерал-майор Г. Сафронов, а з жовтня 1941 року генерал-майор І. Петров, ворога було зупинено.

Партійні та радянські організації міста й області в короткий термін мобілізували 100 тисяч чоловік на зведення рубежів оборони. На вулицях міста спорудили близько 240 барикад.

– 5 серпня 1941 року Ставка Верховного Головнокомандування наказала: «Одесу не здавати й обороняти, поки змога, залучаючи до справи Чорноморський флот». Цю дату прийнято вважати початком героїчної оборони міста, – підкреслює мій співрозмовник.

Обороняли Одесу до останньої краплі крові, до речі, не лише одесити. Практично будь-який мешканець Південної Пальміри може розповісти про героїчну 411-ту батарею, але мало хто знає про іншу – 412-ту. У ті дні саме там розташовувався 1-й Чорноморський полк морської піхоти. Румунсько-фашистські війська вирішили захопити цей важливий пункт, щоб використовувати наші гармати для обстрілу міста. На захист батареї кинули поповнення, яке тільки-но прибуло – шахтарів із Донбасу. Їх навіть не було чим озброїти: лише 10 гвинтівок на 250 чоловік. На прохання шахтарів їм видали тільники, 5–6 гранат на бійця, ножі та саперні лопатки. У своєму першому й останньому бою вони врятували батарею від захоплення, але загинули всі до одного.

На думку Новоміра Царихіна, цей епізод дуже добре характеризує злочинну сутність радянських керманичів, котрі наказали кинути неозброєних шахтарів на вірну смерть, проте водночас він засвідчує і героїзм простих радянських людей.

Одеса чинила опір наполегливо, відчайдушно, а іноді й весело. Наприклад, знаменитий танк НІ – «На іспуг» – придумали саме в Одесі та склали на заводі імені Січневого повстання. Обшитий сталлю трактор навряд чи міг завдати серйозної шкоди противникові, проте, випускаючи клуби диму, він потужно ревів. Страхітливий ефект доповнювали фари й сирени…

73 дні тривала героїчна оборона Одеси за явної нерівності сил воюючих сторін. Адже на початковій стадії Приморська армія складалася з двох дивізій – 25-ї Чапаєвської та 95-ї Молдавської, а також окремих частин і мала лише 34,5 тисячі воїнів, 19 літаків-винищувачів і жодного придатного для бою танка! Тим часом проти захисників Одеси діяли угруповання 4-ї румунської армії в складі 18 дивізій і одна німецька дивізія загальної чисельністю близько 300 тисяч чоловік, понад 100 танків і літаків. 30 вересня 1941 року Ставка наказала евакуювати Одеський оборонний район на Кримський півострів для посилення його оборони. Чорноморський флот зразково провів спеціальну операцію з передислокації військ Приморської армії на новий театр воєнних дій майже без втрат. Евакуацію, що тривала протягом двох тижнів, було завершено на світанку 16 жовтня 1941-го. Захисники міста завдали під Одесою великих втрат четвертій румунській армії – знищили понад 160 тисяч бійців ворога, вивели з ладу близько 200 літаків, майже 100 танків. Населення чорноморської «перлини» мужньо переносило тягар облоги – систематичні нальоти ворожої авіації та артилерійські обстріли, брак продовольства, медикаментів. У цих важких умовах ані на день не припинялася робота фабрик і заводів.

Відступаючи за наказом, приморці закликали одеситів продовжувати боротьбу й обіцяли повернутися. Так і сталося. Одеса відступила, але не здалася.