97. Порясніть сутність економічних реформ 50-60-х рр. 20 ст. Та їх здійснення в Україні.

У 50-х - першій половині 60-х років основні напрями економічної політики в Україні залишалися практично незмінними. Але після смерті Сталіна були зроблені спроби переглянути деякі аспекти економічної політики, не зачіпаючи при цьому основ тоталітарного суспільства.

У першу чергу була розпочата реорганізація управління промисловістю. Замість старої вертикально-міністерської системи в 1957 р. М. С. Хрущов ввів нову територіально-горизонтальну систему управління, засновану на радах народного господарства (раднаргоспи) При цьому зберігався Держплан. На території України було створено 11 раднаргоспів. Це призвело до пожвавлення діяльності заводів. Внутрішній ринок наповнився телевізорами, радіоприймачами, пральними машинами, холодильниками та іншими товарами. Спостерігалося зростання темпів промислової продукції.

Але реформи Н.С. Хрущова носили половинчастий характер, тому що за існуючої командно-адміністративної системи не можна було істотно поліпшити економічне становище.

Разом з експериментами у промисловості, Хрущов зайнявся реформуванням сільського господарства. Були підвищені закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, збільшено фінансування аграрного сектора. Разом з цим, Хрущов вирішив впровадити в СРСР деякі досягнення американських фермерів. Колгоспам наказали збільшити посіви кукурудзи, гороху, що повинно було збільшити рівень кормової бази тваринництва. Ці культури засівали навіть на пшеничних полях, в областях, не придатних для них (наприклад, в Архангельській).

Це експериментування призвело до кризи в сільському господарстві. У 1962 р. СРСР вперше був змушений закупити зерно за кордоном.

У 1965 р. до влади прийшло керівництво, очолюване

Л. Брежнєвим. У цей період почалися економічні реформи, ототожнюються з ім'ям О. Косигіна.

Реформа повинна була забезпечити подолання таких негативних явищ економіки, як збільшення потреби в капіталовкладеннях, незавершене будівництво, масовий випуск товарів, що не мають збуту, диспропорція в розвитку галузей господарства. Перший етап реформи приніс позитивні результати: пожвавилося сільськогосподарське виробництво, поліпшилося забезпечення міст продовольством.

Але на початку 1970-х років темпи реформ почали поступово знижуватися. Радянське керівництво поступово відмовилося від реформ. Настали "золоті роки стабільності".

Причини невдач економічних реформ 50-60-х років лежать в основі тоталітарної економіки. Економічне реформування не могло принести успіх без політичних змін, демократизації і без реальної економічної самостійності республік.

Економічні реформи у промисловості

На середину 1950-х рр. Україна посідала вагоме місце у народно-господарському комплексі СРСР. Особливого розвитку набули машинобудування, металургія, легка промисловість та інші галузі. Водночас в середині 1950-х рр. виявились серйозні недоліки в системі управління народним господарством. Були надмірно роздуті штати в міністерствах і відомствах. Вичерпувало себе надмірно централізоване планування. За цих умов Хрущов висунув ідею реформи управління. Але при цьому не ставилося питання про повну відмову від адміністративно-командної системи, скасування централізації. Тому і реформи мали половинчастий характер.

У лютому 1957 р. управління народним господарством було перебудоване за територіальним принципом через ради народного господарства (раднаргоспи). 11 раднаргоспів було утворено і в Україні. Така система створювала умови для введення госпрозрахунку, ефективного використання ресурсів і кадрів. При цьому зміцнювалась, зокрема, економічна самостійність України, оскільки всі підприємства на її території підпорядковувались республіканським органам.

Одночасно певною мірою порушилась централізація управління галузями промисловості. Раднаргоспи не змогли комплексно вирішувати науково-технічні проблеми розвитку галузей. У 1950—1960-ті рр. склалася невідповідність між зростаючими масштабами виробництва і методами планування, прогнозування наслідків виробничої діяльності та матеріального стимулювання праці. Наприклад, в Україні був побудований цілий каскад гідроелектростанцій на Дніпрі, створювалися штучні моря. Як наслідок затоплювались і втрачались для рільництва великі масиви родючих земель. Теплові електростанції, хімічні комбінати отруювали навколишнє середовище.

Разом із тим досить значне економічне зростання сприяло поліпшенню добробуту населення. Почалося збільшення заробітної плати, зріс випуск товарів народного споживання, завдяки величезному житловому будівництву сотні тисяч сімей, що раніше жили у бараках та комуналках, отримали ізольовані квартири.

Але основні хвороби командно-адміністративної економіки так і не вдалося подолати. Вона, як і раніше, розвивалась екстенсивним шляхом і вимагала додаткового залучення матеріальних і людських ресурсів.

Реформування аграрної сфери

У сільському господарстві у 1950-ті рр. здійснювались заходи щодо організаційно-господарського, зміцнення колгоспної системи. Вони почались за ініціативою Центру з укрупнення дрібних колгоспів. 1965 р. в Україні було 9,5 тис. колгоспів проти 13 тис. у 1950 р. Водночас багато дрібних сіл було віднесено до неперспективних. Кошти на їх соціально-культурний розвиток були зведені до мінімуму.

Вживалися заходи до того, щоб матеріально зацікавити колгоспників: зросли закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, почалося грошове авансування. Селяни нарешті отримали паспорти, що полегшило їх пересування.

Значних труднощів зазнали господарства внаслідок ліквідації 1958 р. МТС, що перетворювались на ремонтно-технічні станції (РТС). Колгоспи мали викупити у МТС за свій рахунок всю сільськогосподарську техніку. До цього додавались витрати на її ремонт, зберігання, оплату праці механізаторам та інженерно-технічному персоналу, придбання нової техніки за завищеними цінами. Це призвело до того, що 90 % колгоспів України опинились у надзвичайно складному фінансовому становищі.

Негативно на сільське господарство вплинула «кукурудзяна» кампанія. Щоб вирішити проблему розвитку тваринництва і зернових, почалося широке впровадження цієї культури за рахунок інших. Внаслідок цього завдання розвитку сільського господарства в регіоні були зірвані. Далися взнаки і неврожаї 1960 і 1963 рр. Отже, виявилось, що сільське господарство не в змозі забезпечити населення продуктами, що виявилось у 1962 р. у зростанні цін на м'ясо-молочні продукти, перебоях у постачанні хліба.