- •1. Визначте предмет завдання і джерела курсу історія України.
- •2. Охарактеризуйте джерела вивчення та історіографію дисципліни «Історія України»
- •3.0Характерезуйте первоначало людського життя на території України.
- •4. Поясніть роль кочових племен: кіммерійців, скіфів та сарматів в історії етногенезу України.
- •5. Визначте трипільське значення Трипільської культури
- •6. Охарактеризуйте грецьку колонізацію Північного Причорномор’я. Вкажіть історичне значення античних міст – держав.
- •7. Визначте історичні особливості створення та розвитку античного міста Тіра.
- •8. Визначте концепції походження та розселення слов’ян. Особливості культури на території України.
- •9. Охарактерезуйте суспільний устрій, побут,звичаї та вірування східних слов’ян.
- •10. Визначте в чому полягають досягнення культурної спадщини України давньоруського періоду.
- •11. Спираючись на літопис «Повість минулих літ», поясніть концепції походження Київської Русі
- •12. З’ясуйте походження та значення назв «Русь» і «Україна»
- •13. Проаналізуйте історичні періоди політичної історії Київської Русі
- •14. З’ясуйте основні напрями внутрішної та зовнішньої політики перших київських князів: князя Олега, князя Ігоря та княгині Ольги.
- •15. Опишіть Київську державу за часів князя Святослава.
- •16. Оцініть діяльність Володимира Великого як державного та політичного діяча Київської Русі
- •17. Визначте причини прийняття та історичне значення хрещення Київської Русі.
- •18. Охарактеризуйте внутрішню та зовнішню політику Київської Русі за часів Ярослава Мудрого.
- •19. З’ясуйте умови відновлення могутності Київської держави та княжої влади за Володимира Мономаха.
- •20. Визначте причини процесу феодальної роздробленості Київської Русі (або полі центричності )
- •21. Охарактеризуйте боротьбу Київської Русі з монголо-татарською навалою.
- •22. Визначте політичні, економічні та соціальні причини розпаду Київської Русі.
- •23. Визначте історичне значення Київської Русі та її місце у всесвітньо – історичному процесі.
- •24. Розкрийте творення та розквіт Галицько – Волинської держави. Доведіть, що Данило Галицький – видатна історична постать України.
- •25. Визначте характер і наслідки литовської експансії українських земель у 14 – 16 ст.
- •26. Розкрийте характер і наслідки польської експансії українських земель 14 – 16 ст.
- •27. Визначте рішення та наслідки Кревської унії для долі України
- •28.Розкрийте причини виникнення українського козацтва та основних видів козаків.
- •29. Розкрийте умови утворення Запорозької Січі та доведіть, що Дмитро Вишневецький видатна історична постать України.
- •30. Охарактеризуйте козацько-селянські повстання українського народу XVI — першої половині XVII ст.
- •31. Визначте історичне значення постаті кошового отамана Івана Сірко.
- •32. Визначте причини, характер та початок Національно – визвольної війни українського народу середини 17 століття.
- •33. Охарактеризуйте основні етапи Національно – визвольної війни українського народу середини 17 століття.
- •34. З’ясуйте зміст березневих статей та їх історичне значення. Висловіть власне ставлення до того, наскільки інтереси українців бралися до уваги в цьому договорі .
- •35. Доведіть, що Богдан Хмельницький - видатна історична постать України.
- •36. Україна після смерті б. Хмельницького. З’ясуйте основні напрямки діяльності гетьманів і.Виговського та ю.Хмельицького.
- •37. Охарактеризцйте соціально – політичні аспекти походження та наслідків Руїни у другій половині 17 – 18 ст.
- •38. Обґрунтуйте причини та обставини ліквідації Запорізької Січі та автономного устрою в Україні.
- •39. Охарактеризуйте становище України в кінці 17 – на початку 18 століття.
- •40. Охарактеризуйте становище України у першій половині 18 століття. В чому полягає політика Петра і?
- •41. Охарактеризуйте постать гетьмана Івана Мазепи та дайте оцінку його діяльності.
- •42.Розкрийте зміст конституції п. Орлика та її історичне значення.
- •43. З’ясуйте роль Києво – Могилянської академії в культурно-освітньому розквіті українського народу.
- •44. Визначте становище України у другій половині 18 ст. Та українську політику Катерини іі
- •46. Дайте оцінку реформам Марії Терезії та Йосифа іі на зх.. Українських землях.
- •47. З’ясуйте, які особливості національно - визвольного руху в Україні у першій половині 19 століття. Діяльність декабристських товариств.
- •48. Поясніть значення реформ 60-70-х рр. Для соціально – економічного розвитку українських земель у другій половині 19 ст.
- •49. Причини виникнення громад та особливості їх культурно-просвітницької діяльності у другій половині 19 століття. Володимир Антонович.
- •50. Охарактеризуйте Кири́ло-Мефо́діївське товариство – першу політичну організацію на Україні.
- •51. Визначте місце народовців, радикалів, москвофілів у суспільно – політичному житті України наприкінці 19 – початку 20 століття.
- •52. Визначте події повстання моряків на броненосці «Потьомкін»
- •53. Визначте здобутки та прорахунки столипінської аграрної реформи для України.
- •54. Охарактеризуйте причини загострення соціальних та національних суперечностей на Правобережній Україні та західноукраїнських землях.
- •55. Порівняйте цілі різних верств українства під час Першої Світової війни.
- •56. З’ясуйте, що являв собою денікінський режим та яку реакцію з боку населення України викликало його встановлення.
- •57. Розкрийте значення для українського національно – визвольного руху Українського легіону січових стрільців.
- •58. Охарактеризуйте головні воєнні події на українських землях у 1914 році та визначте, як вони позначилися на місцевому населенні.
- •59. З’ясуйте воєнні дії на території України в 1915 – 1917 рр. Висловіть власне ставлення до того, наскільки інтереси українців бралися до уваги в цій війні.
- •60. Поясніть вплив Лютневої революції 1917 року на утворення Української Центральної Ради в Україні. Визначте її склад і програму.
- •61. Охарактеризуйте боротьбу Української Центральної Ради за відновлення державності українського народу, визначивши значення і та іі Універсалів.
- •62. Дайте характеристику рішенням ііі Універсалу Української Центральної Ради.
- •63. Охарактеризуйте іv Універсал Української Центральної Ради та умови проголошення незалежності унр.
- •64. Проаналізуйте здобутки та прорахунки Центральної Ради в державотворчому процесі та соціальній політиці.
- •65. Дайте оцінку політичній діяльності м. Грушевського.
- •66. З’ясуйте війну Радянської Росії з унр і проголошення незалежності унр. Бій під Крутами.
- •16 Січня 1918р. - бій під Крутами
- •67. Охарактеризуйте українську державу п. Скоропадського, її внутрішню і зовнішню політику.
- •68. Охарактеризуйте національно – культурну програму Української держави п. Скоропадського.
- •69. Охарактеризуйте національно-визвольний рух на Зх. Українських землях і умови проголошення зунр
- •70. Охарактеризуйте політичний та економічний стан України під час приходу до влади Директорії, її зовнішню та внутрішню політку.
- •71. Охарактеризуйте радянсько – польську війну, її причини та наслідки.
- •72. Визначте сутність нової економічної політики та її впровадження в Україні.
- •73.Проаналізуте причини, масштаби та наслідки голодомору 1932—1933 років.
- •74. Розкийте розвиток української культури в 30-х рр. Хх ст. Що означає розстріляне відродження?
- •75. Приведіть факти масових репресій в Україні в 30-х рр.. Хх ст. Як свідчення сформування в срср тоталітарної політичної системи.
- •76. Розкрийте сутність, наслідки та причини згортання процесу українізації. М. Скрипник та о. Шумський – провідники українізації.
- •77. Розкрийте методи здійснення та результати впровадження сталінської індустріалізації в Україні.
- •78. Розкрийте політичні та економічні мотивиі наслідки радянської колективізації в Україні.
- •79. Визначте труднощі та наслідки впровадження в Україні колективізації сільського господарства.
- •80. Опишіть процес радянізації Зх. Областей України. Боротьбу оун –упа у другій половині 40-х початку 50-х рр. З радянською владою.
- •81. Поясніть причини і характер Другої світової війни. Які наслідки мав пакт Ріббентропа – Молотова?
- •83. Охарактеризуйте основні воєнні події в Україні у 1941 – 1942 рр. Під час Великої Вітчизняної війни.
- •84. Визначте історичне значення розгрому військ Вермахту на Курській дузі та початок визнання фашистських загарбників.
- •85. Охарактеризуйте воєнні операції кінця 1943 – 1944 рр. По визволенню України від окупації фашистськими загарбниками.
- •86. Охарактеризуйте причини формування партизанського руху в Одесі під час її окупації фашистськими загарбниками.
- •87. Визначте внесок українського партизанського руху в перемогу Великої Вітчизняної війні.
- •88. Визначте течії руху опору на Україні під час Великої Вітчизняної війни та їх роль у визволенні України.
- •89. Дайте історичну оцінку та визначте битву за Дніпро
- •90. З’ясуйте внесок українського народу у розгром нацизму 1941 – 1945рр.
- •91. З’ясуйте всесвітньо-історичне значення Перемоги народів срср над німецько – фашистськими загарбниками 1941 – 1945 рр.
- •92. Визначте, в чому проявився антилюдяний характер нацистського окупаційного режиму на Україні в роки Другої світової війни.
- •93. Охарактеризуйте прояв Голокосту на Україні під час німецько – фашистської окупації. 70-річчя трагічних подій у Бабиному Яру.
- •94. Охарактеризуйте наш край у роки Великої Вітчизняної війни.
- •95. Охарактеризуйте процес відбудови зруйнованого господарства України після Великої Вітчизняної Війни. Визначте його особливості.
- •1946-1950 Pp. - відбудова народного господарства
- •96. Охарактеризуйте соціально – політичне життя України після Великої Вітчизняної війни.
- •97. Порясніть сутність економічних реформ 50-60-х рр. 20 ст. Та їх здійснення в Україні.
- •98. Дайте оцінку демократизації суспільно – політичного становища в Україні у 50-60-ті рр. 20 ст.
- •99. Поясніть причини виникнення та програму діяльності «дисидентського руху».
- •100. Розкрийте політику та духовну спрямованість діяльності «шістдесятників».
- •101. Поясніть причини поглиблення кризи у промисловості та сільському господарстві у 1970 – 80 – ті рр.
- •102. Охарактеризуйте загострення екологічних проблем в Україні у 70-80-ті рр. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •103. Поясніть сутність перебудови на Україні наприкінці 1980-х рр.
- •104. З’ясуйте структуру та історичне значення «Декларації про державний суверенітет України» (1990 р.)
- •16 Липня 1990 р. - прийняття Декларації про державний суверенітет України
- •16 Липня 1990 р. Верховна Рада урср прийняла Декларацію про державний суверенітет України, якою було проголошено наміри народу України самостійно вирішувати свою долю.
- •105.Наведіть приклади активізації соціально–політичного життя України на початку 1990-х рр.
- •106. З’ясуйте обставини та причини появи Акту проголошення незалежності України, його історичне значення для долі України.
- •107. Розкрийте причини та обставини проголошення державної незалежності України, сучасного політичного і соціально – економічного становища.
- •108. Дайте оцінку добровільній відмові України від ядерної зброї та визначте, у якій мірі приклад України позначився на міжнародній обстановці в світі.
- •109. Охарактеризуйте процес прийняття та історичне значення нової Конституції України для стабілізації суспільно - політичного життя в Україні.
- •110. Розкрийте історичне значення прийняття нової Конституції України( 1996 р.)
- •111. Охарактеризуйте конституційні традиції України.
- •112. Охарактеризуйте основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина згідно Конституції України.
- •113. Охарактеризуйте державну символику України.
- •114. Розкрийте соціально-економічне становище України на сучасному етапі.
- •115. Дайте характеристику основним напрямам зовнішньої політики України на сучасному етапі.
- •116. Визначте інтеграційні процеси в сучасній Європі, роль і місце України в загальноєвропейському процесі.
- •117. Визначте провідні напрями та тенденції в культурному та духовному житті сучасної Україні.
44. Визначте становище України у другій половині 18 ст. Та українську політику Катерини іі
Ліквідація автономного устрою Гетьманщини і Слобожанщини
У другій половині XVIII ст. частина козацької старшини намагалася відновити автономні права Гетьманщини. Під впливом фаворита імператриці Єлизавети Петрівни Олексія Розумовського дозвіл на відновлення гетьманства був отриманий. Останнім гетьманом став брат фаворита Кирило Розумовський (1750—І764). Він намагався відстоювати певну свободу Гетьманщини в галузі фінансів, здійснив перетворення у козацькому війську, провів реформу судової системи, виношував плани про заснування в гетьманській столиці Батурині університету. При К. Розумовському значно посилилася роль старшинської верхівки, якій гетьман передавав управління під час своїх частих і тривалих виїздів з України. Почали проводитись старшинські з'їзди, де обговорювались питання поточної політики.
Але останнє гетьманування мало під собою хитку основу — царську примху. Як тільки 1762 р. на престол зійшла Катерина П, вона відразу заявила про необхідність скасування гетьманства. Цариця наказала К. Розумовському скласти булаву, що той і зробив без будь-якого опору 1764 р.
Замість гетьмана була встановлена друга Малоросійська колегія. Фактична влада в колегії належала її президенту, малоросійському генерал-губернатору П. Румянцеву.
На місцях козацьке самоуправління зберігалось до початку 1780-х років. 1781 р. поділ Лівобережжя на полки й сотні було ліквідовано. Натомість запроваджувалася загальноросійська адміністративно-територіальна система. 1783 р. було ліквідовано козацьке військо. З козацького війська створили 10 регулярних полків, російської армії. З 1797 р. серед козаків почали проводитись рекрутські набори.
Так само розвивалися події і на Слобожанщині. Військово-адміністративна реформа 1732—1737 рр. звела нанівець автономію краю. 1762 р. Катерина II призначила слідство над місцевою старшиною, за підсумками якого 1765 р. був виданий маніфест, де говорилося про безладдя і непотрібність козацької служби. Слобідське козацьке військо було ліквідоване, а замість нього створено гусарські полки. Поділ території на полки і сотні був також скасований. Натомість із центром у Харкові була створена Слобідсько-Українська губернія, що складалася з п'яти провінцій, однойменних із колишніми полками.
Процес ліквідації автономного устрою Лівобережжя і Слобожанщини супроводжувався закріпаченням місцевого населення. У 60— 70-ті роки XVIII ст. царський уряд видав низку указів про обмеження права вільних переходів селян з однієї місцевості в іншу. Указ Катерини II від 3 травня 1785 р. законодавчо закріпив на Лівобережній і Слобідській Україні кріпацтво.
Одночасно на українські землі поширювалась дія «Жалуваної грамоти дворянству», згідно з якою козацька старшина і українська шляхта зрівнювалися в правах з російськими дворянами, що виключало її опір ліквідації української автономії у складі Російської імперії. Таким чином, на кінець XVIII ст. Україна повністю втратила особливу адміністративно-територіальну, військову і соціальну організацію, ставши звичайною провінцією Російської держави.
45.Проаналізуйте рівень національно-визвольної боротьби українського народу у другій половині 18 ст. Коліївщина.
На тлі посилення феодальної експлуатації в Україні активізувалися соціальні рухи. На Лівобережжі на антифеодальну боротьбу вплинуло велике повстання на Дону під керівництвом Кіндрата Булавіна (1707—1708), у якому брало участь багато запорожців і вихідців з Гетьманщини та Слобожанщини. У цей час відбувалися виступи селян Стародубського полку (1748) і козаків на Запоріжжі (1749). Ще більш гострою була соціальна боротьба на Правобережній Україні. 1701—1704 рр. тут відбулося велике повстання, очолюване Семеном Палієм. Спроби польського уряду придушити виступи не мали успіху, і він звернувся по допомогу до Росії. У придушенні повстання був зацікавлений і гетьман І. Мазепа, який вбачав у особі Палія, що мав великий авторитет серед населення, собі суперника. Повстання було придушене російськими військами і лівобережними полками. Захоплений в полон С. Палій був засланий у Сибір, але коли стало відомо про перехід Мазепи на бік шведів, його повернули в Україну і він узяв участь у Полтавській битві на боці Петра І. У другій чверті XVIII ст. на Правобережжі поширився гайдамацький рух (слово «гайдамака» походить від турецького «гайде» — гнати, переслідувати). Це були невеликі рухомі загони селян, міщан, козаків, які нападали на маєтки польських панів. Гайдамацький рух (у 1734 і 1750 рр.) переростав у великі повстання, коли гайдамацькі загони контролювали значну територію Правобережжя і захоплювали великі міста — Вінницю, Умань та ін. В обох випадках польський уряд звертався по допомогу до Росії, яка топила ці повстання в крові.
На західноукраїнських землях продовжували боротьбу загони опришків. Найвищого підйому опришківський рух досяг під керівництвом Олекси Довбуша. Очолюваний ним загін здійснював рейди на Дрогобич, Рогатин, Солотвин та інші міста. Хоча 1745 р. Довбуш, потрапивши в засідку, був убитий, придушити рух опришків польському урядові не вдалося.
Колії́вщина — селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні у 1768 році проти кріпосницького, релігійного та національного гніту шляхетської Польщі.
Очолив це повстання виходець із запорозької бідноти Максим Залізняк, а його найближчим сподвижником став Іван Ґонта.
Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху. Супроводжувалося масовою різаниною єврейського і польського населення на Поділлі та Волині. Повстання було придушене російськими військами (спільно з поляками), а гайдамацькі ватажки — страчені або заслані на Далекий Схід.
У лютому 1768 року під тиском російського уряду польський король Станіслав Понятовський підписав трактат про формальне зрівняння у правах з католиками віруючих православної і протестантської церков. Значна частина польської шляхти була незадоволена цим трактатом. Під гаслом захисту католицизму, шляхетських прав і звільнення Польщі з-під впливу Російської імперії у місті Барі на Поділлі вона створила Барську конфедерацію 1768. Конфедерати стали катувати і грабувати українське населення, руйнувати православні церкви і монастирі на Київщині, Поділлі і Волині. Для боротьби з конфедератами російський уряд послав на православну Україну військо. Серед українського населення поширилася чутка, що нібито цариця Катерина ІІ видала «Золоту грамоту» з закликом знищувати польську шляхту. Все це стало безпосереднім приводом до розгортання гайдамацького повстання на Правобережжі.
Навесні 1768 року в урочищі Холодний Яр під Чигирином запорізький козак Максим Залізняк зібрав загін повстанців, які обрали його козацьким полковником. 26 травня (6 червня) гайдамацький загін вирушив у похід. Повстанське військо здобуло Жаботин, Смілу, Черкаси, Богуслав, Канів, Лисянку. Сили повстанців швидко зростали. На початку червня 1768 року повстанське військо наблизилося до Умані, яка належала магнатові С. Потоцькому. Проти гайдамаків Максима Залізняка шляхта вислала полк надвірних козаків на чолі з уманським сотником Іваном Ґонтою. Проте Ґонта разом з козаками перейшов на бік повсталих і розпочав наступ 9(20) червня 1768 на Умань. Після здобуття 10(21) червня Умані повстанські загони розташувались табором поблизу міста. Рада повстанців обрала М.Залізняка гетьманом і князем смілянським, а І. Ґонту — полковником і князем уманським.
Гайдамацьке військо поділялося на 16 сотень на чолі з сотниками. Військова і цивільна влада зосереджувалась у канцелярії при повстанському війську. У червні-липні 1768 р. на Правобережжі діяло близько 30 загонів на чолі з гайдамацькими ватажками М. Швачкою, А. Журбою, С. Неживим, П. Тараном, С. Лепехою, І. Бондаренком, Я.Релятеєм, Н. Москалем та іншими. Повстання загрожувало перекинутися на власне польські землі, Лівобережну Україну і на Запорожжя. За цих умов російський і польський уряди вирішили спільними зусиллями вести боротьбу проти повстанців. У другій половині червня 1768 р. російські війська разом з польською армією розпочали каральні акції проти гайдамаків.
Придушення повстання
26 червня (7 липня) 1768 р. російські частини оточили повстанський табір і по-зрадницькому схопили керівників повстанців М. Залізняка, І. Ґонту та С. Неживого, а їхні загони роззброїли. Решту гайдамацьких загонів було розбито в боях. Остаточно повстання було придушено тільки у квітні-травні 1769 р.
Польські каральні війська з надзвичайною жорстокістю розправлялися з повстанцями. Гайдамаків тисячами вішали, відтинали їм голови, садили на палі. Так, лише за рішеннями призначеного королем судді Ксаверія Браницького, який судив переданих польським властям захоплених російськими військами 1954 повстанців: 200 в'язнів відіслати на роботи до Львова, а 700, як це він сам подає у звіті королеві, він "покарав найжорстокішою смертю". Стільки ж було з його доручення повішено по різних містах України. Решту він передав польському судові в Кодні. Із 336 справ, реєстр яких зберігається, 151 відрубано голови, 57 повішено, 9 четвертовано, одного - українського шляхтича Чоповського, що був помічником полковника Неживого, - посаджено на палю.
Після жахливих тортур у с. Сербах І. Ґонта був страчений. М. Залізняка та інших учасників повстання , які були жителями Лівобережної України і Запорожжя , судила Київська губернаторська канцелярія. Вони були засуджені до тілесного покарання(удари нагаєм, виривання ніздр, випалення тавра на чолі й щоках) і заслання на досмертну каторгу в Сибір до Нерчинська. Після страти захоплених учасників повстання російські та польські військові частини почали арешти за підозрою у причетності до повстання. Жорстокі страти часто проводились без суду і тривали кілька років. Загалом було страчено близько 30 000 селян, а у самій Кодні біля 3000 учасників та підозрюваних у повстанні 1768 р.
Події Коліївщини та боротьба гайдамаків є важливою складовою історичної пам'яті українського народу. Так, Коліївщині присвятив один з своїх творів — поему «Гайдамаки» Т. Шевченко.