8.2. Термінологічний словник

Верховна Рада України – вищий законодавчий орган влади (парламент), складається з 450 народних депутатів, що обираються населенням на 4 роки на основі загального, рівного й прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Верховна Рада УРСР – найвищий орган державної влади в Україні за радянських часів.

"Гласність" – один з найважливіших принципів демократизму, який полягає у невід’ємному праві кожного громадянина на отриман­ня повної та вірогідної інформації з будь-якого питання громадського життя, що не становить державної чи військової таємниці.

Господарський розрахунок (госпрозрахунок) – метод господарювання підприємств в умовах соціалістичної економіки. Поєднує централізоване керівництво з певною господарською самостійністю підприємств.

Громадська думка – відображення ставлення народу або окре­мих спільнот до влади, її діяльності, політики.

Громадські об’єднання – об’єднання, створені з метою реаліза­ції та захисту громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав, інтересів людини, які сприяють розвитку творчої ак­тивності й самостійності громадян, їх участі в управлінні державними та громадськими справами.

Декларація – офіційне проголошення державою, політичною партією, міжнародними, міждержавними організаціями головних принципів їхньої діяльності, програм­них позицій, повідомлення про суттєву, принципову зміну в їхньому статусі.

Демократія – форма держа­вно-політичного устрою суспільства, яка ґрунтується на визнанні на­роду джерелом влади.

Демократична держава – тип держави, в якій народ є джере­лом влади, де державні демократичні соціально-політичні інститути та демократичний тип політичної культури, які забезпечують органічне поєднання участі народу у вирішенні загальнодержавних справ із ши­рокими громадянськими правами і свободами.

Демократизація – втілення демократичних основ організації суспільства.

Державна символіка – зовнішня атрибутика країни у формі знаків, символів, кольорів тощо, яка репрезентує національно-державну ідею. Основними атрибутами державності є герб, гімн та прапор.

Державний суверенітет – верховенство державної влади все­редині країни, зосередженість всієї повноти влади у державних орга­нах, незалежність держави у зовнішньополітичній сфері.

Кабінет Міністрів України – вищий орган виконавчої влади, Уряд України.

Народний Рух України (НРУ) – масовий громадсько-політичний рух республіки, який виник як вияв народної ініціативи за докорінне оновлення суспільства.

"Перебудова" – політичний курс КПРС, розпочатий у 1985 р. і спрямований на оздоровлення суспільно-політичної, економічної й ідеологічної сфер життя.

Політична криза – фаза політичного процесу, яка характеризує­ться порушенням політичної стабільності в суспільстві, неможливістю ефективного функціонування політичної системи; гострий, важкий політичний стан суспільства, державно-правової системи, партій.

Політична свідомість – опосередковане відображення політич­ного життя, формування, розвиток, задоволення інтересів та потреб політичних суб’єктів, а також сукупність поглядів, оцінок, установок, які відображають політико-владні відносини.

Політичний плюралізм – ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного й соціального розвитку, що випливає з існування декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розуміння буття; система влади, заснована на взаємодії та протилежності дій політичних партій і громадсько-політичних органі­зацій.

Президент України – виборний голова держави. Обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на 5 років.

Путч – один із засобів державного перевороту, як раптової, неконституційної, нелегітимної зміни правлячої політичної сили за допомогою військових чи контрольно-репресивних органів.

Референдум – спосіб прийняття законів та інших рішень з найважливіших питань суспільного життя прямим волевиявленням громадян через усенародне голосування.

Роззброювання – система міжнародних заходів, мета яких повне знищення чи істотне скорочення засобів ведення війни й створення передумов для усунення погрози її виникнення.

Суверенітет – незалежність і самостійність держа­ви у зовнішніх і внутрішніх справах.

Фермерство – форма господарювання на селі, що базується на приватній власності на землю.