Методичні рекомендації до другого семінарського заняття

Сім з половиною років війни привели підпорядковані більшовикам території до стану руїни. Україна у цих війнах втратила найдорожче – 1,5 млн. життів. Треба було терміново щось робити аби не допустити повного розвалу господарства (перше питання) тому була введена політика "військового комунізму". Проаналізувати та вказати її наслідки.

На 1920 рік політика "військового комунізму", впроваджена під час громадянської війни, себе вичерпала. Доцільно розкрити суть нової економічної політики, впровадженої на Х з’їзді РКП (б) в 1921 році, охарактеризувати термін її дії її наслідки (друге питання).

Готуючись до відповіді на трете питання, доцільно розповісти, з якого часу починається індустріалізація і колективізація, з якою метою вони здійснювалися, за рахунок яких коштів, позитивне і негативне в їх проведенні і, звичайне які вони мали наслідки. Окремо звернути увагу на причини голодомору, цього геноциду проти українців, а також (бажано на місцевому матеріалі) показати наслідки цієї трагедії для всієї України.

На початку 20-х років на порядок денний встає питання національно-державного будівництва (четверте питання). Необхідно пояснити суть сталінської концепції автономізації і ленінської – федерації (до утворення 30 грудня 1922 р. СРСР). Показати, як здійснювалася в 20-ті роки політика українізації.

Під час підготовки до п’ятого питання слід розглянути причини репресивних заходів, що поширилися в державі в 30-ті роки. Які соціальні та професійні групи перш за все підлягали репресіям. Якою була доля репресованих? Що таке тоталітарний режим? І чи можна виправдати злочини направлені проти свого ж народу?

4.2.Термінологічний словник

Автономія - форма самоуправління частини території унітарної, а іноді й федеративної держави, наділена самостійністю у вирішенні питань місцевого значення в ме­жах, установлених центральною владою. Населення автономної оди­ниці часто користується ширшими правами, ніж населення адмініст­ративно-територіальних одиниць.

Авторитаризм - тип політично­го режиму, який характеризується субординацією суб'єктів політичних відносин, наявністю сильного центру, що має концентровану владу, можливістю застосування насильства чи примусу.

Анархізм - ідейно-теоретична й суспільно-політична теорія, в основу якої покладено заперечення інституціонального, насамперед державного, управління суспільством.

Антанта - військово-політичний союз між Великобританією, Францією та царською Росією, створений 1904-1907 рр. на противагу т. зв. Троїстому Союзу (Німеччина, Авс­тро-Угорщина, Італія) в боротьбі за перерозподіл світу.

Багатопартійна система - цілісне утворення, що формується всередині політичної системи суспільства на основі усталених зв'яз­ків між політичними партіями, які відрізняються програмними наста­новами, тактикою, внутрішньою структурою. Багатопартійна система є одним із критеріїв розвинутої політичної системи суспільства та її атрибутів; існує лише в демократичних країнах із чітким правовим регулюванням соціально-політичного життя та наявністю громадянського суспільства.

"Військовий комунізм" - система політичних, економічних та ідеологічних заходів, на яких базувалася діяльність більшовицької партії та радянської влади з середини 1918 р. по березень 1921 р.

Геноцид - здійснюва­ні владою масові переслідування, гоніння і навіть знищення певної національної, етнічної, расової, соціальної, культурної, релігійної спі­льноти.

Денаціоналізація - політика іноземних урядів, спря­мована на заперечення факту існування української нації, і відповідно її прав на культурне та державне самовизначення.

Диктатура - нічим не обме­жена влада особи, класу чи іншої соціальної групи в державі, регіоні, що спирається на силу, а також відповідний політичний режим (скажі­мо, Д. пролетаріату); тимчасовий авторитарний режим, що вводиться на строк дії надзвичайних обставин для вжиття рішучих заходів, спря­мованих на виведення країни з кризового стану

Директорія УНР - тимчасовий найвищий орган державної влади Української Народної Республіки, створений у листопаді 1918 р. для усунення від влади гетьмана П. Скоропадського.

Ідеологія - система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб'єктів політики.

Індустріалізація – комплекс заходів для прискореного розвитку промисловості.

Інтегральний націоналізм – ідеологія ОУН, що заперечувала ліберальні цінності й проповідувала рішучі дії заради національних інтересів. Один з головних ідеологів Д.Донцов.

Інтервенція - втручання однієї або кількох держав у справи іншої держави або в її взаємозв'язки з тре­тіми державами.

Колективізація – аграрна політика радянської влади у 30-х роках, що передбачала розвиток сільськогосподарського виробництва на державних засадах у формі колгоспів.

Командно-адміністративні методи управління - сукупність форм і методів управління суспільством, згідно з якими ді­яльність людей стимулюється переважно засобами адміністративно­го примусу, а всі фази управлінського циклу - прийняття рішення, організація виконання, контроль за виконанням рішення - ініціюю­ться та здійснюються засобами жорсткого централізму, обмеженням процесів самоврядування на всіх рівнях.

Комітети бідноти (комбіди) – організації сільської бідноти. Створювалися як осередки радянської влади на селі під час ліквідації Директорії.

Комнезам (комітети незалежних селян) - громадська організа­ція, яка використовувалась більшовиками для зміцнення своєї соці­альної бази на селі.

Конституція - основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, ви­борчу систему, основні права та обов'язки громадян.

Коренізація - політика, яку проводили більшовики з 1923 р., спрямована на підготовку, виховання й висування кадрів корінної національності, врахування національних факторів при формуванні державного апарату, організацію культурно-освітніх закладів, видання преси мовами корінних національностей.

Націоналізм - ідеологія і політика, які проголо­шують націю однією з найвищих цінностей, стверджуючи, що нація має бути вільною, окремим політичним цілим (автономією, суверен­ною державою). Термін "буржуазний націоналізм" використовувався радянською ідеологією на означення шовіністичного, агресивного на­ціоналізму, який вимагає безумовного підпорядкування особистості політичним інтересам своєї нації та ворожості до інших націй.

Націоналізація – перехід із приватної у державну власність основних засобів виробництва.

Непман – вид підприємця-власника сформований під час нової економічної політики.

Нова економічна політика (НЕП) – перехід від політики воєнного комунізму до еквівалентного обміну продукцією між містом і селом на основі ринкових відносин.

Нормалізація - угода між польським уря­дом та УНДО, згідно з якою УНДО відмовлялася від ідеї боротьби за незалежність Ук­раїни та закликала українців визнати примат інтересів Поль­ської держави. Зі свого боку польський уряд припинив пе­реслідування українських де­мократичних організацій.

Однопартійна система - неконкурентний тип партійної системи, що складається з представників або членів однієї політичної партії. Іс­нувала в СРСР, деяких інших соціалістичних країнах. На сучасному ета­пі поширена в постколоніальних країнах, де поки що не сформувалися сучасна розвинута соціальна структура і відповідний їй політичний плюралізм.

Організація українських націоналістів (ОУН) – організація, створена в 1929 р. у Відні на з’їзді офіцерських об’єднань. Пізніше переросла в український політичний рух. Виступала за створення самостійної України, вважала головним методом у боротьбі акти терору, експропріації і саботажу.

Пацифікація - кампанія польської влади у Східній Галичині з метою "втихомирення" українського на­селення.

Перша світова війна – військове протиборство між блоками найбільших світових держав початку ХХ ст. – Троїстим союзом та Антантою, у яке поступово було втягнуто 38 держав з населенням 1,5 млрд. ( ¾ населення всього світу).

Політична ідеологія - система концептуально оформлених політичних, правових, релігійних, естетичних і філософських уявлень, поглядів та ідей, які відображають ставлення людей до дійсності й одне до одного, способи пізнання та інтерпретації буття з позицій цілей, ідеалів, інтересів певних соціальних груп та суб'єктів політики.

Політична партія - організована група однодумців, яка виражає інтереси частини народу, класу, класів, соціальної верстви, верств, намагається реалізувати їх завдяки здобуттю державної влади або уча­сті в ній.

Політична реакція - прагнення зберегти і закріпити віджилий соціально-політичний лад та політичні порядки.

Політичний антагонізм - непримиренні суперечності між певними політичними силами суспільства.

Політичний режим - сукупність методів, засобів і способів, з допомогою яких владні органи здійснюють управління суспільством і забезпечують своє політичне панування.

Продовольчий податок – твердо фіксований натуральний податок з селянських господарств, введений у 1921 р. постановою Х з’їзду РКП(б) замість продрозкладки.

Революція – корінні зміни в суспільному та державному устрої, формування нового суспільного ладу.

Революційна ситуація – сукупність об’єктивних передумов необхідних для соціальної революції. Характеризується загальною кризою влади та активністю народних мас.

Репресії – каральні заходи по відношенню до особи, верстви, групи, суспільства, з метою попередження супротивних дій.

Республіка - форма державного правління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держави обирається населенням або представницьким органом.

Соціал-демократія - ідеологічна й політична течія, яка виступає за здійснення ідей соціалізму в усіх сферах суспільного життя; важли­ва складова політики лівих сил сучасності, передусім Західної Європи.

Соціалізм - вчення і теорії, які стверджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власнос­ті, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особистості.

Союз Радянських Соціалістичних республік(СРСР) – держава, у складі якої Україна, під назвою Українська Радянська Соціалістична республіка, перебувала протягом 1923-1991 рр.

Тоталітаризм - спосіб організації суспільства, який характеризується всебічним контро­лем влади над суспільством, підкоренням суспільної системи державі, колективними цілями, загальнообов'язковою ідеологією.

Українізація - політика партійно-державних органів УРСР у 20-ті і на початку 30-х років XX ст., спрямована на більш органічне впро­вадження радянсько-комуністичної ідеології в Україні силами націо­нальних кадрів і в доступній для місцевого населення формі.

Українська думська громада – об’єднання частини українських депутатів І та ІІ Державних Дум.

Урбанізація – процес збільшення ролі міст в суспільстві. Головний показник урбанізації збільшення в чисельності міського населення. Почалася під час промислової революції в ХVІІІ ст.

Ухил (за політичною термінологією 20 - 30-х років XX ст.) - відхи­лення від "генеральної" (основної) лінії комуністичної партії, певний напрям діяльності та поглядів, яких притримувалася частина партії, не згодна з більшістю ("анархо-синдикалістський", дрібнобуржуазний, соціал-демократичний, правий).

Федерація - союзна держава, до складу якої входять державні утворення - суб'єкти федерації.

Централізація - політичний про­цес, на основі якого формується централізм як управлінська політич­на система з властивими їй вертикальною структурою та субординаці­єю, концентрацією влади в єдиному центрі.