4. Контрольні питання для самоперевірки знань

1. Чому реабілітаційні процеси не були доведені до кінця ? Обґрунтуйте відповідь.

2. Яке значення для України мали реформи в адміністративно-політичній сфері?

3. Які події сприяли усуненню М. Хрущова ?

4. Охарактеризуйте стан аграрного сектора України на рубежі 50-60-х років. В чому проявилися позитивні та негативні його особливості ?

5. Що дала колгоспам реорганізація МТС ?

6. В рішенні яких питань міжнародна діяльність України мала формальний характер, а в яких реальний? Обґрунтуйте відповідь.

7. Які зміни відбулися в розвитку міжнародних економічних відносин в кінці 50 - на початку 60-х років ?

8. Розкрийте зміст процесу десталінізації в галузі культури. Чому стримувався процес національного відродження та поширювалася русифікація ?

9. Виділіть основні причини дисидентського руху в Україні. Що відрізняло його від інакомислення в Росії ?

10. Які акції проведені дисидентами визвали найбільший резонанс в суспільстві ?

6.5.Тестові завдання для перевірки знань

1. Із наведених у дужках варіантів відповіді виберіть правильний:

Культ особи Сталіна був розвінчаний на (XIX, XX, XXI) з’їзді КПРС, який відбувся у лютому (1952, 1953, 1956) року. В центр уваги присутніх на з’їзді була поставлена доповідь "Про культ особи та його наслідки", виголошена (М. Підгорним, Л. Кагановичем, М. Хрущовим, Л. Берією).

2. В Україні рішення щодо засудження "культу особи Сталіна":

а) зустріли з розумінням і одностайно підтримали як члени КПУ, так і широкі верстви трудівників;

б) більшість населення сприйняла з ентузіазмом та надією, лише частина керівництва КПУ холодно поставилася до процесу десталінізації і чинила йому опір;

в) були сприйняті насторожено, з недовірою і нерозумінням, скоріше як провокація, мета якої – виявити ненадійні, з точки зору комуністів, елементи.

3. Процес десталінізації суспільного життя в УРСР, як і в цілому СРСР, у 1956-1959 рр.:

а) був згорнутий, тому що він не відбивав настроїв народних мас, які продовжували "обожнювати Сталіна" та його дії;

б) був проведений тією мірою, якою він відповідав інтересам існуючої влади, і зупинений тоді, коли почав безпосе­редньо загрожувати підвалинам її влади;

в) був в цілому завершений, наслідки "культу особи Сталіна" ліквідовані, демократичні норми відновлені в усіх сферах суспільного життя.

4. Суспільні реформи початку 60-х років, до яких вдалося радянське керівництво:

а) мали на меті демонтаж тоталітарної системи в СРСР, його перетворення в демократичну державу, що відкривало шлях до розширення федеративних прав України у складі оновленої радянської федерації;

б) повинні були сприяти частковому оновленню методів керівництва країною з боку КПРС, а також КПУ; вони не зачіпали основ існуючого ладу і не обмежували повного партійного контролю над життям країни;

в) у випадку їх реалізації дали б змогу побудувати впродовж 20 років комуністичне суспільство в СРСР, у тому числі і в УРСР.

5. Суспільні реформи, започатковані М.Хрущовим на початку 60-х років:

а) населення України з ентузіазмом підтримало, адже вони сприяли швидкому зростанню матеріального та життєвого рівня людей, забезпеченню їхніх культурних потреб, давали змогу на практиці реалізувати право народу на участь в управлінні державою. Тому в 1964 р. українці з обуренням зустріли повідомлення про відставку М. Хрущова;

б) знайшли підтримку більшої частини населення України. Однак непослідовність та обмеженість цих реформ, а також протидія їхній реалізації з боку консервативно налашто­ваної парт номенклатури призвели до різкого зниження життєвого рівня населення і, відповідно, до розчарування у реформаторській політиці. Тому в 1964 р. населення Ук­раїни з розумінням поставилося до відставки М. Хрущова;

в) населення України зустріло стримано, адже їх метою, в основному, було поліпшення умов життя парт номенклатури. Жодної реакції не викликала також і відставка М. Хрущова в 1964 р.

6. Систему управління державою, основу якої становить органі­зована в певну ієрархію спеціалізована група чиновників, що підпорядковуються суворим правилам називають:

а) функціонуючою;

б) бюрократичною;

в) авторитарною.

7. Які переваги господарству України давав впроваджений у 1957 р. територіальний принцип управління народним господарством СРСР (порівняно з галузевим):

а) сприяв зростанню економічної самостійності республік у питаннях управління народним господарством, давав змогу ефективніше використовувати кошти на впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

б) сприяв подальшій централізації управління народним господарством, що давало змогу ефективніше використо­вувати та перерозподіляти кошти на розвиток промис­ловості і сільського господарства; скоротив терміни впро­вадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво;

в)сприяв поглибленню регіональної спеціалізації промис­лового та сільськогосподарського виробництва, що давало змогу зосередити зусилля на розвиткові пріоритетних галузей.

8. Промисловий розвиток України в роки семирічки (1959-1965рр.) характеризувався:

а) широким впровадженням досягнень науково-технічної революції, структурною перебудовою економіки на користь наукомісткого виробництва, створенням принципово нових для України галузей – легкового автомобілебудування, електронної промисловості та ін;

б) пріоритетним розвитком традиційних для української економіки галузей індустрії – металургії, важкого машинобудування, енергетики, вугільної промисловості, здійсненням поступової модернізації цих галузей, впровадженням досягнень науково-технічного прогресу;

в) застоєм в українській економіці, занепадом традиційних галузей української промисловості, їх значним відстава­нням від досягнень науково-технічного прогресу.

9. Реформа управління народним господарством, здійснена в роки семирічки (1959 - 1965 рр.):

а) не була спроможна принципово змінити суть соціа­лістичного планового господарства в УРСР та сприяти підвищенню життєвого рівня населення, оскільки мала незавершений характер, реорганізація принципів та форм управління економікою не доповнювалася введенням госпрозрахунку. Розширенням сфери товарно-грошових відносин, самостійністю підприємств, утвердженням економічного суверенітету республіки;

б) принципово змінила суть народного господарства України та сприяла підвищенню життєвого рівня населення. Завдяки їй відбулася структурна перебудова та модер­нізація економіки республіки, були впроваджені досяг­нення науково-технічного прогресу, нові форми організації та стимулювання праці;

в) не була спроможна принципово змінити суть соціа­лістичного планового господарства та підвищити життєвий рівень населення, оскільки викликала подальше скоро­чення економічного суверенітету республіки, зростання централізації управління народним господарством у руках загальносоюзних відомств, відтік грошей з республіки в загальносоюзний бюджет.

10. Політика реформ в аграрному комплексі, здійснена радян­ським урядом у 1959 - 1964 рр.:

а) загострила кризу сільськогосподарського виробництва в республіці, призвела до остаточного розвалу колгоспно-радгоспної системи, спричинилася до гострого дефіциту хліба в 1963 - 1964 рр.;

б) сприяла зрушенням в сільськогосподарському виробництві в Україні на краще; його продуктивність зросла в десятки разів, що сприяло остаточному зникненню дефіциту продуктів харчування, урізноманітненню асортименту продовольчих товарів, а також зниженню цін на них;

в) мала непослідовний характер, що в підсумку негативно вплинуло на стан сільськогоспо­дарського виробництва в Україні, призвело до виникнення дефіциту продуктів харчування, передусім хліба, та зростання цін на продовольчі товари.

11. У 50-х – в середині 60-х років відбулися зміни в рівні життя населення України:

а) була переглянута тарифна система оплати праці робітників і службовців, що забезпечило її підвищення, введена помісячна оплата праці колгоспників та радгоспників, вдвічі збільшені розміри пенсій; швидкими темпами розви­валося житлове будівництво; здійснена грошова реформа;

б) суттєво зріс життєвий рівень лише парт номенклатури, яка користувалася соціальними пільгами в отриманні житла, санаторно-курортних путівок, продзамовлень, автомобілів та ін.; умови життя робітників, службовців та селян зали­шалися на довоєнному рівні – бракувало грошей, найважливіших речей: житла, комунальних послуг, грошей, досконалого медичного обслуговування;

в) суттєво збільшилася різниця між рівнем життя міського та сільського населення: в той час, коли платня робітників і службовців зросла практично вдвічі, праця колгоспників оплачувалася раз у рік; для перших був значно підвищений розмір пенсій, для колгоспників їх, як і раніше, не передбачалося; жителі міст користувалися правом на отримання безкоштовного житла, в селі ж житлове будівництво практично не здійснювалося.

12. Наприкінці 50-х - в середині 60-х років зовнішньополітична діяльність УРСР:

а) відповідала інтересам її національного суверенітету, мала незалежний і самостійний характер, сприяла розбудові миролюбних відносин між країнами з різними політич­ними режимами;

б) цілковито залежала від політичного курсу СРСР, який продовжував політику "холодної війни" з капіталістичними країнами;

в) цілковито залежала від офіційного зовнішньополітичного курсу СРСР, який у той період ґрунтувався на принципі мирного співіснування країн з різним соціальним ладом;

г) була припинена, зовнішньополітичні функції УРСР віддані Союзові, внаслідок чого були ліквідовані представництва республіки у міжнародних організаціях, у тому числі в ООН та РЕВ.

13. Курс на мирне співіснування країн з різним соціальним ладом, проголошений XX з’їздом КПРС як основний принцип зовнішньополітичної діяльності СРСР, а відтак і УРСР, наприкінці 50-х - в середині 60-х років, означав:

а) відхід від "холодної війни", припинення гонки озброєнь, відмову від принципу "подвійної моралі" в міжнародній діяльності, відмову від підтримки тоталітарних режимів, війн і агресії;

б) відхід від політики "холодної війни" в стосунках з капіталі­стичними країнами, які тепер треба було "наздогнати і перегнати" в економічній та соціальній сферах у мирному змаганні; проте гонка озброєнь не була припинена, СРСР не відмовився від надання військової підтримки країнам "третього світу" в боротьбі за побудову соціалізму, від використання збройної сили в боротьбі з "контрреволюцією";

в) продовження політики "холодної війни" шляхом озброєння та підготовки до збройної боротьби з лівоекстремістськими терористичними бригадами з країн "третього світу".

14. Яке твердження найбільше відповідає історичній дійсності:

а) у першій половині 60-х років процеси демократизації суспільного життя в УРСР позитивно вплинули на становище церкви та віруючих; були зняті обмеження з релігійної діяльності, відроджувалися церкви, яким поверталося націоналізоване майно;

б) у першій половині 60-х років процеси демократизації суспільного життя в УРСР оминули релігійно-церковну сферу; стосовно церкви і віруючих комуністи продов­жували проводити політику активної світоглядної боротьби, насаджування атеїстичного світобачення, вдавалися до обмежень релігійної діяльності та переслідування віруючих;

в) у першій половині 60-х років обмеженість процесів демократизації суспільного життя в УРСР призвела до формального (лише на папері) поліпшення становища віруючих та церкви в республіці; їм поверталося право на вільне віросповідання, однак так і не були розроблені механізми реалізації демократичних прав віруючих громадян республіки.

15. Основними формами діяльності дисидентів в Україні були: (декілька варіантів відповіді)

а) масові страйки;

б) святкування 22 травня – дня пам’яті Т. Г. Шевченка;

в) збройна партизанська боротьба;

г)листи до членів партійного і державного керівництва на захист прав громадян;

д) самвидав;

е) терористичні акти;

ж) інформування світової громадськості про порушення прав людини в УРСР.

16. В Україні учасниками дисидентського руху в основному були: (декілька варіантів відповіді)

а) представники творчої інтелігенції;

б) робітники;

в) селяни;

г) вихідці з номенклатурних кіл;

д) військові;

е) кримські татари;

ж) віруючі.

17. Українську робітничо-селянську спілку очолював:

а) Л. Лук’яненко;

б) В. Чорновіл;

в) М. Горинь;

г) Г. Гайовий.