Ііі. Навчально - методичне забезпечення дисципліни

Навчальний модуль 1.

Вступ до предмету: Історія України як наука та навчальний предмет

1. Методичні вказівки

Вступ до предмету опрацьовується студентами самостійно. Для цього потрібно ознайомитися з основною літературою та скласти опорний конспект за планом.

1. Історія як наука: предмет і завдання курсу. Періодизація історії

2. Історіографія та принципи історичних досліджень.

3. Історичні джерела та допоміжні історичні дисципліни.

4. Історичні напрямки в українській історичні науці кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Видатні дослідники історії України.

2.Термінологічний словник

Антропологія – наука про походження й еволюцію людини, утворення людських рас.

Археологія – наука, що вивчає історію за матеріальними залишками життя й діяльності людей – речовими археологічними джерелами.

Архіви – самостійні установи або відділи в установах, організаціях, на підприємствах, що зберігають документальні матеріали; а також сукупність документів, що утворилися в результаті діяльності установ, товариств і окремих осіб.

Джерелознавство – наукова дисципліна, яка досліджує історичні джерела.

Допоміжні історичні дисципліни – дисципліни, що мають вузький предмет дослідження. Вони вивчають цей предмет детально і таким чином сприяють більш глибокому розумінню історичного процесу в цілому. До їх числа відносяться: хронологія, палеографія, нумізматика, метрологія, дипломатика, геральдика, генеалогія, топоніміка, краєзнавство та інші, всього понад 60 дисциплін.

Історія – 1) це наука про життя і розвиток суспільства; 2) це наука про минуле людського суспільства і про його сьогодення. Історію поділяють на всесвітню (загальну) й історію окремих країн і народів. Всесвітня історія підрозділяється на історію первісного суспільства, давню історію, історію середньовіччя, нову історію, новітню історію.

Історія України – є частиною історичної науки. Вона вивчає основні тенденції й закономірності соціально-економічного, політичного й духовного розвитку народів, що проживали на території України в минулому, а також живуть на цій території сьогодні.

Історичне джерело – це найрізноманітніші засоби інформації, які безпосередньо відбивають історичний процес і дають можливість вивчати минуле людського суспільства. Виділяють п’ять типів історичних джерел: речові, етнографічні, лінгвістичні, усні, писемні.

Історичне дослідження – це праця, в якій проведено наукове вивчення та реконструкцію об’єкта соціально-історичного минулого з використанням фактів, простеженням закономірностей, оригінальними авторськими висновками.

Історіографія – наука, що вивчає розвиток історичних знань та методи історичних досліджень.

Літописи – історичні твори ХІ – ХVІІ ст., в яких оповідання велося за роками.

Періодизація – поділ процесів розвитку на основні, якісно відмінні періоди.

Принципи історичних досліджень – це основне правило, якого необхідно дотримуватися при вивченні всіх явищ і подій в історії. Використовують принцип історизму, об’єктивності, альтернативності, соціального підходу.