11. Педагогічна практика в структурі професійної підготовки вчителя

Проведений нами аналіз продуктивності практичної діяльності студента та аналіз наукових досліджень даного аспекту діяльності в структурі його професійного становлення свідчить про те, що назріла необхідність суттєвого переосмислення суті, статусу та методики організації навчальної практики студента.

Зазначимо основні принципові положення, ще можуть лягти в основу реформації змісту, структури та методики організації практичної діяльності майбутнього вчителя.

І. В нинішній практиці професійного навчання всі види практичної діяльності структуруються та трактуються як відносно автономні одиниці, вони не відзначаються цілісністю, поетапністю реалізації, органічною включеністю в навчальний процес і відповідно сприймаються як студентами, так і викладачами як додаток до основних теоретичних дисциплін. Це принципова помилка, оскільки практика за своїм призначенням повинна виступати основою, на якій об'єктивується теорія, перевіряється її валідність і дієвість, а також реалізується процес професій­ного самовизначення студента. Практика - це мета, а теорія - засіб (а не навпаки), і саме таке ставлення до практики визначає стратегічна ціль навчання у ВНЗ - підготувати студента до професійної діяльності в школі. А тому практична діяльність у всіх її видах та варіантах реалізації повинна бути органічною частиною конкрет­них навчальних дисциплін. Кожному виду практики повинна передувати фундаментальна підготовча робота, результати практики неодмінно мають ретельно аналізуватись та комплексно оцінюватись.

Однією з головних умов забезпечення ефективності практичної діяльності студентів є визначення комплексу завдань, форм їх реалізації та варіантів опрацювання отриманого матеріалу на кожному етапі навчальної практики.

2, Особливу увагу необхідно приділити підготовці до першої активної практики на ІУ курсі навчання студентів. Вважаємо, що

на цьому етапі необхідна інтенсивна підготовка, що обумовить ефективність входження студента в нову «роль», по можливості нейтралізує складності та конфлікти адаптаційного періоду. Йдеться про максимальне забезпечення як психологічної, так і предметної готовності ( власна стратегія, позиція, методика, стиль і достатній комплекс практичних заготовок у вигляді моделей уроків, методів навчання та виховання, конкретний розробок різноманітних заходів. Доцільним є проведення спеціального курсу, орієнтованого на реалізацію зазначених завдань.

3. Вважаємо недосконалою і систему методичного керівництва і оцінювання результатів практичної діяльності студентів. Студент у значній мірі займає позицію об’єкта професійної діяльності, роботу якого аналізують, даючи зауваження, пропонуючи рекомендації і практично одноосібно оцінюють. Такий підхід провокує формування позиції виконавця, що буде пристосовуватись до професійних вимог, стилю і поглядів методиста. Звісно, процедура аналізування та оцінювання продуктів практичної діяльності повинна бути комплексна, глибока, з домінантою самооцінки продуктивності діяльності та чинників, що її обумовлюють. І не тільки тому, що це дасть змогу забезпечити вищий рівень об'єктивності оцінки, а і тому що аналізування та оцінювання надзвичайно важливі функції в структурі професійної діяльності вчителя і до їх реалізації потрібно готувати студента. Ми пропонуємо програму аналізування практики організації навчально-виховної діяльності і визначення рівня її ефективності, де суб’єктами аналізу і оцінки виступають учні, методист, вчитель та студент, як головний суб’єкт практичної діяльності. Обробку і узагальнення оціночних суджень проводить сам студент, корелюючи отриманий комплекс суджень і оцінок .

4. Саме практична педагогічна діяльність студента в найбільшій мірі визначає рівень професіоналізму вчителя, а тому на останньому етапі діагностування рівня його професійної підготовленості /державні екзамени/ загальна оцінка за практичну діяльність має трактуватись як основна. Тільки за такого підходу ми зможемо встановити закономірний зв’язок між системою підготовки вчителя та його практичною діяльністю і при тому стверджувати, що відмін­ник навчання у ВНЗ неодмінно стане відмінним практиком в школі.

Виходячи з вищесказаного, ми пропонуємо такий комплекс завдань, що доцільно реалізувати на різних етапах практичної діяльності студента.

І. Перша практика /неорганізована/ проводиться на І курсі навчання в рамках педагогічного курсу «Вступ до спеціальності». Студенти вибирають будь-яку школу (бажано школу, в якій навчалися) і відвідують її декілька разів у зручний для себе час. Завдання:

1, Провести першу стихійну самодіагностику за параметрами, що визначені у моделі особистості вчителя та його професійної діяльності. Самодіагностика реалізується за допомогою тестів, а також моделювання своєї позиції в умовах реальної шкільної практики (а як би я був на місці вчителя… ).

2. Змоделюйте та опишіть образ вчителя, який ви вважаєте ідеальнім для сучасних умов і який би ви хотіли в собі сформувати. Представте свої судження, обґрунтуйте висновки.

Представлений матеріал повинен розцінюватись як основа при визначенні рівня оволодіння першим педагогічним курсом.

П.Друга практика /організована/ проводяться в ІУ семестрі /незадовго до його закінчення/ в рамках курсу "теоретичні основи навчання і виховання".

Завдання:

І. Провести повторну самодіагностику за тими ж параметрами, основуючись на знаннях теорії організації навчально - виховної діяльності вчителя.

2. Виділити найбільш суттєві проблеми практики організації педагогічного процесу в школі і дати їм теоретичне обґрунтування.

3. Провести аналіз будь-якої форми організації навчальної діяльності школярів/ згідно моделі/, теоретично обґрунтувати сформульовані висновки.

4. Провести аналіз виховного заходу /можна виховного потенціалу уроку/ згідно моделі, теоретично обґрунтувати сформульовані висновки.

5. Сформувати комплекс методів, форм, прийомів організації навчально-виховної діяльності школярів, які ви бачили під час практики і оцінили як найбільш ефективні.

6. Загальні висновки, «уроки» практики, рекомендації для себе. Даний матеріал, що представляє технологію теоретичного осмислення реалій сучасної школи повинен бути ретельно проаналізованим, колективно обговореним безпосередньо на практичних заняттях. Оцінений рівень теоретичної інтеграції практики визначає рівень дієвості отриманого теоретичного знання під час вивчення основного педагогічного курсу і повинен бути максимально врахованим на іспиті, під час остаточного оцінювання міри та характеру його засвоєння.

ІІІ Третя навчальна практика проводиться в контексті спецкурсів та спецсемінарів, що мають практичне спрямування.

Завдання:

І.Дати комплексний аналіз одного з кращих уроків, виховних заходів, на якому були присутні під час практики. Визначити та обґрунтувати секрети успіху вчителя. 2,Дати комплексний аналіз одного з найбільш невдалих уроків, виховного заходу, виявити причини професійної невдачі вчителя (замість виховного заходу можна проаналізувати виховний потенціал відвіданого уроку).

3. Підготувати модель свого уроку (виховного заходу) з теми відвіданого невдалого уроку (виховного заходу).

4. Поповнити сформований на ІІ курсі банк методів, форм, прийомів організації навчально-виховної діяльності школярів за рахунок тих, що були побачені під час практики і оцінені як найбільш ефективні. 5.Загальні висновки «уроки» практики, рекомендації для себе.

IV,V. Під час активної практики на ІУ і У курсах студенти реалі­зують свої основні функції організатора навчально-виховного процесу Завдання педагога - допомогти студенту комплексно і об’єктивно оці­нити свою першу (другу) практику професійної діяльності і себе в ній з тим, щоб після її закінчення студент мав чіткі установки на самовдосконалення, бачив перспективи даного процесу. Результати практики необхідно колективно обговорити, обмінявшись досвідом і кожному внести відповідні корективи в подальшу програму само діагностики, професійного саморозвитку.