«Королева смерті»

Вона йшла і навкруги валялися тіла людей та коней та ще десь чулися стукіт зброї. Так вона рішила повідомити про себе так вона думала коли заходила в замок лорда якого вона навіть ім’я не знала. Перед нив став на коліна солдат і сказав:

- Ми взяли цей замок.

- Добре. Сказала королева смерті.

Так її звали всі вороги поза очі бо за такі слова вона виривала язики навіть померлий король боявся її своєї дочки.

Вона подивилася навкруги та перешугнула через тіло солдата і пішла далі перед нив лежав солдат і просив про помилування всіх хто проходив а коли побачив її і сказав:

- Дочко подай води?

- Добре батьку. Киньте його в яр з водою. Сказала королева смерті.

- Слухаємося. Сказали слуги.

Які йшли по заду і взявши його за руки потягнули до моста він кричав:

- Помилуй не вбивай?

Але вона не слухала пішла далі і вчула як хлюпнула вода коли в нього впало тіло солдата який бився проти неї і її армії в нього не було ніг та руки і як він зміг прожити так довго подумала королева смерті.

- Так з ними зрадниками треба? Сказала вона в голос то що подумала.

Я дочка короля який не міг навести порядок в королівстві своєму. Думала вона.

Вона пройшла повз полонених і перед нив кинули тіло лорда який держав цей замок. Він був всій в латах а в грудях стирчала стріла а лице було молоде хоча в кров. Вона переступила через нього та пішла далі перед нив впала на коліна жінка і сказала:

- Будьласка не вбивай в мене мала дитина вона показала на дитину яка лежала нерухомо біля неї.

Солдати відтягнули її геть від царівні смерті.

- Добре. Відтягніть її до стін замків найвищу та скиньте її вниз а дитину поховайте вона так мертва а інших вбийте. Сказала царівна смерті.

І пішла далі а солдати почали виконувати всі вчулися крики про поміч вона аж здригнулася від того що сказала солдатам.

- Так мене навчив батько а тепер за трон його я б’юся з його піде нами. Сказала вона в голос що думала.

- Ваше величество до на прибув гонець з міста що їх оточують ворожі війська вашого південного лорда земель. Сказав солдат.

- Добре. Кінчайте по швидше тут. Сказала вона.

- Але там на верху ще йде бій там солдати які закрилися на верхніх кімнатах з жінками лорда.

- То спаліть їх так замок нам нетреба все спаліть.

- Добре.

Так вони менше часу стратять на захоплення іншу частину замку і до того треба йти до столиці бо якщо зайде військо мого дяді в місто то я вже його не відіб’ю. До неї підбіг солдат і впав на коліна і почав казати:

- На нас напали заду біля стін.

- Хто? Сказала королева смерті.

- Ми прапори не бачили та ми зможемо відбити ворожу армію їх кілька сот.

- Це певно війська мого брата які він сам сховався в лісі з п’ятьма тисячами солдатами і зараз частину війська веде до дяді щоб об’єднати з ним проти мене.

«Король королівства вовків»

- Добрий день. Сказав слуга.

Коли заніс їду в залу.

- Добрий. Сказав Ал.

- Сьогодні прекрасний ранок щоб прогулятися або проїхатися по навколишніх лісах.

- Я твоєї поради не питався. І мій батько став.

- Так вже давно до нього пре літів голуб з послання і він нараду збирає в себе в залі за ранковою їдою.

- А чого мене раніше не збудили.

- Ми думали що вам неважно та ваш батько сказав вас не будити лиши старшого вашого брата та середнього.

- Добре так він мене просить то я піду до них на нараду.

- А як ваша їжа.

- Ти ж кажеш що там будуть давати їжу. І при неси мій одяг щоб я міг вдягтися.

Палата Короля Вовків стіл був накритий їжею та король сидів за столом і навколо сиділо багато лордів та їхніх синів їх в сього було двадцять п’ять.

Король сказав:

- Прийшла погана звістка в королівстві невідомому для нас за морем йде війна за трон. Воюють всі від брата короля до його дітей та жінки та лордів. Як нам повідомила та пташка.

- Ї що. Ми не при справах це їх не королівство та родина. Сказав старший син короля.

- Та. Але його донька згодна вийти за муж за любого мого сина якщо я дам військо в тридцять тисяч і я згодний дати її військо.

- Але кого ти відправиш якщо ми двоє жонаті. Сказав середній син короля.

- Я рішив за питатися своєї ради що ви скажете?

Була тишина і всі крім синів короля щось шептали на вуха один одному і тоді встав і сказав один з лордів:

- Ми згодні тим більше ваш син буде на троні.

- Але кого послати старший та середній жонаті.

- Вас є молодший.

- Йому лише п'ятнадцять?

- Згадайте коли ви до влади прийшли та воювали з братами за владу скільки було вам тринадцять.

- Та я був молодший. Якщо ви згодні то я пошлю за сином на нараду.

Лише встиг король сказати коли зайшов його молодший син вштовхнувши всіх солдатів перед собою ніс щит і сказав:

- Чого ти велів їм не пускати мене? Сказав Ал.

Всі поглянули на сина а тоді на короля той сказав:

- Варта зникніть та за крийте за собою двері. А ти синок сідай за стіл зі мною для тебе є гарна новина.

- І яка? Ти відаєш свій трон мені?

- Ніколи. Закричав старший брат.

- Тихо. Ти виходиш за королеву Аліну.

- Що за королева і яке весілля. Ти ж обіцяв що я з ким хочу з ти оженюся?

- Так але це було до сьогодні ти будеш королем королівства Гори та Долини.

- Не погана назва. Кажеш що я буду королем.

- Так якщо за воюєш його для Аліси з Тридцять тисячною армією.

- То я стану королем.

- Та і не будеш мене слухатися і робити що хотіти.