«Король та дочка Ала»

Вони стояли біля будинку а всередині ще чулися крики та стукіт мечей і відлуння людських голосів.

- Дякую дочка за то що врятувала мене? А ви вчителю просіть все що хочете за то що навчили її стріляти з лука. Сказав король.

Та погладив Алу по голові але вона вирвалася та сказала:

- Я цілилася в тебе і хотіла вбити тебе.

І побігла за будинок який стояв по заду. Король стояв і не міг вимовити ні слова лише глянув її вслід.

- Це буває з всіма? Сказав вчитель.

- Не ваше діло в за галі чого ви тут стоїте ваше діло захищати її і йдіть за нив. Кричав король.

І вчитель обернувся та пішов за нив за будинок. Король стояв а тоді закричав:

- Несіть мені меч мій та щит?

І слуги які стояли біля нього побігли в будинок за зброєю.

Вчитель забіг за будинок і побачив як чоловік в плащі держить Алу за руки та приставив її до горла ніж. Але вона рвалися і вкусила за руку його але він лише вдарив її відповідь.

- Гей хлопче відпусти мене а то матимеш справу зі мною. Сказав вчитель.

- Ха.. сказав чоловік в плащі.

- Що смішного?

- А то що ви вже короля захищали. Якби не ця погань то моя дівчина би вбила його але тепер вона заплатить за це своєю смертю і втому ніхто не помішає.

- Помиляється я за неї тебе порву на шматки?

- Ха..

- Що знову я смішного сказав?

- Нічого просто ти готовий за неї вмерти.

- Та.

- Нуж щось ти помилився я спочатку вб’ю її а тоді змусь за тебе а тоді за любого твого короля.

- І як ти хочеш його вбити?

- А ось лук її поможить мені і всі її будуть судити?

- Але ти її ж вб’єш?

- Та.

Поки вони говорила Ала замітила під ногами стрілу і опустившись на заднецю вона наче впала і він її потягнув її до себе вона різко схопила стрілу та забила йому в черево. Він від штуркнув її вбік та пішов до будинку та підперся до стіни. Вчитель швидко появився біля неї та почав піднімати її.

- На ймовірно це мала стерво вбило мене. Сказав чоловік в плащі.

Та впав на коліна а тоді на землю.

Вчитель оберну її голову вбік і вона почала плакати її на плече.

І появився слуга та почав швидко говорити і вони нічого не зрозуміли і тоді вчитель сказав:

- Говори помале?

- Там король ранений? Сказав слуга помали.

- Що коли встигли?

- Він повів атаку на кімнату де заперлися вороги і коли вони ввірвалися на них посипалися стріли і лише одна попала йому в груди а решта в солдатів які прикрили його.

- Треба йти.

- Добре. Сказала Ала.

- Веди до нас до короля.

- Добре.

Слуга лише глянув на лежачого трупа та на дівчину та повів їх до короля.

«Ранок»

Олень почув запах диму та почав ставати та сказав:

- Що ви хлопці не збудили нас та вже встигли зготувати їжу?

А коли Олень протер руками очі бо сонце било йому в очі він обернувся та потягнувся та побачив картину і сказав:

- Опа. Ану всі вставайте.

Всі схопилися на ноги та почали протирати очі та Роза сказала:

- Чого так рано вставати що ми щось важне проспали?

- Та. Сказав Олень.

- Опа. Ми влипли. Сказав Вітер.

- Все на місці. Сказав Олень.

- Навіть товар?

- Та.

- А де хлопці.

- Не знаю.

- А ось і Лук. Сказав Золотий Місяць.

Та показав на безголового солдата. Роза побігла в ліс її натягнуло блювати.

- А ось і Спис. Сказав Камінь.

Та всміхнувся та показав на труп який лежав на землі з стрілою в грудях.

- Що смішного дурню. Сказав Вогонь.

- А де Перевертень? Сказав Олень.

- Та он він біля лісу. Сказав Вітер.

Та показав вбік ліса де лежав тіло Перевертня.

І всі підійшли до нього та побачили що стріла стирчить в нозі.

- Він то же мертвий. Сказав Золотий Місяць.

- Ні. Сказав Олень.

І підійшов ближче до тіла Перевертня та присів біля ноги та обернувся та витягнув меч з руки Перевертня який був покритий в кров і сказав:

- Перенеси мотузок та воду та нагрійте залізо та принесіть чисти полотно.

- А чого ми не чули як відбувався бій? Сказав Золотий Місяць.

- Можливо ми заснули і тому нічого не чули?

- Це неможливо ми б чули?

- По дивіться сюди ось сліди вершника і тут вони зникають. І тут багато кров.

Сказав Вітер.

І Олень потягнув стрілу з рани і кров потекла і він взяв кусок полотна і мотузок який приніс Камінь. Він перев’язав рану а перед тим рану перев’язав мотузом вище рани.

- Ви ще довго кладете вогонь? Сказав Олень.

- Зараз Вогонь принесе дрова і ми накладемо а ось і він. Сказав Вітер.

І Вогонь вийшов з лісу і ніс повну руку дров і висапав на землю і почав класти вогонь.

Роза в той час блювала і коли перестала пішла в глиб ліса побачила щось блищало. Вона підійшла поближче і побачила що з горщика йде дим вона взяла його та понесла на поле де в той час всі були а поки вона йшла вона дихала тим димом вона вийшла та крикнула:

- Дивіться що я знайшла……