«Ранок третього дня»

Всі спали міцно коли вчули іржання коней. І всі підхопилися і витягли зброю. Олень оглянувся навкруги та сказав:

- Все в порядку треба щоб хтось відвів коней напоїти. І це буде Вогонь та Золотий Місяць.

Вони стояли та коли вчули свої імена зразу сказали:

- Добре.

- Т ще беріть бурдюки та наберете воду пригодиться.

- Добре.

- Ати Камінь візьми сокиру та принеси дрова та наклади вогонь.

- Добре. Сказав Камінь.

- Ати Вітре йди збуди Розу та зготуйте щось поїсти?

- Добре. А що ти будеш робити? Сказав Вітер.

- Йду збуду Перевертня та погляну на рану його.

І Вітер пішов до Рози яка спала міцно. Він підійшов до неї присів та почав її гладити. Вона відчула його торкання. І схопилася за ніж та обернулася назад і приставила ніж до горла.

- Ти що дурна робиш? Закричав Вітер.

І поліз від ножа подальше.

- А ви так більше не робіть. А то я вас подумаю що то ворог та вб’ю вас. Сказала Роза.

Її лице покрасніло.

Вогонь та Золотий Місяць вели коней ті спокійно йшли та і вони нікуди не спішилися.

- Як спалося і що снилося? Сказав Вогонь.

- Не твої справи? Сказав Золотий Місяць.

- Чого так грубо я ж тебе не б’ю.

- Але ти даєш дурні питання які не доречні?

- А які доречні?

- Ну де тут поблизу річка та криниця.

- Ха… Розсмішив мене ти ж маєш знати ти бо ми приїжджі.

- Я далі за стіни міста не бував і замка.

- Зрозуміло.

- Що тобі зрозуміло?

- Ну то що ти нічого не вмієш лише корчиш з себе якогось циніка та все знайку.

- Ти мене зараз образив ти що хочеш побитися.

- А ти мене переможеш.

Тут Золотий Місяць кинув вуздечко та пішов на Вогонь а той пішов назад і теж кинув вуздечко.

Камінь стояв біля вогню який був більший за нього і дивися на нього.

«Дядя Аліни лорд Штейн»

Він сидів на коні та спостерігав за битвою хоча пропустив першу атаку.

До нього під їхав його син молодший та сказав:

- Ти прекрасно придумав атакувати їх зранку і сховав кілька сот чоловік в яру де накрив їх соломою в ночі.

- Так. Сказав Лорд Штейн.

Але подума але ця мала дурна дитина відбила атаку і вбила всіх хто атакував в першому ряді. Але довго він не міг думати бо вчув звук рога.

І обернувшись він побачив лицарі які справили списи вперед і кинулися на їхній палатки та на тих солдатів що були там.

Крик постових рознісся по в сому таборі.

- Не може бути. Сказав Син.

- Не така вона вже дурна. Сказав в голос Штейн.

- Що робити?

- Накажи відступати.

І завили ріг та барабани забили і всі солдати почали відходити назад.

- Що сталося. Сказав середній син.

Який приїхав з поля бою.

- На наш табір напали. Сказав молодший.

- Хитро але нерозумно. Сказав Штейн.

І тут вони вчули ріг по заду і обернувшись побачили кінноту озброєну різною зброєю і яка летіла на їхніх солдатів. Вони троє відкрили роти від побаченого.

- Що робити. Сказав молодший.

- Бери кінноту та веди проти тих що йдуть з стін а ти середній бери піхоту та види їх на наш табір. Сказав Штейн.

- Добре. Сказали Сини.

І обоє зникли і вчу лише два роги і побачив кінноту яка йшла в бій проти кінноти яка вийшла з стін її вів молодший син.

Тоді він обернувся та побачив як середній на коні веде піхоту і як йог зніс вершник в латах. Він закрив очі бо не хотів думати що середній вбитий.

«Табір»

- Вставай? Сказав Олень.

Той схопився але зразу упав бо нога різко від схоплення заболіла. І він від болі скрутився.

- Тихо я лише хочу подивитися що там рана і як вона? Сказав Олень.

- Добре. Сказав Перевертень.

Та відвернувся що не дивитися. Олень розмотав ногу і глянув на рану і здивувався коли побачив що рана вже зажила хіба знак лишився та він взяв перемотав її ще раз. Та подумав що за хлопець так швидко рана загоїлася.

- Що там? Сказав Перевертень.

- Все в порядку. Сказав олень.

В той час Роза встала та і Вітер в ста але боявся підходити до неї а тоді сказав:

- Правду говорять що рози колючі.

- Ви щось цим хочете намікнути? Сказала Роза.

І махнула рукою вбік Вітру і де був її ніж який ненароком вилетів та влучив в Вітру поміж ноги. Закричавши від побаченого він хопив штани руками і побіг в ліс і кричав:

- Мої горішки?

- Вибачте мені. Кричала Роза.

Йому вслід і пішла витягнула ніж землі.

Той час Золотий Місяць та Вогонь вже билися. Золотий місяць наносив удари а Вогонь в хилявся і не замітив позаду дерево та за чіпив гілкою за голову та сказав:

- Все хватить дурачетися?

Та Золотий місяць нічого не чув та наніс вдар в живіт а тоді коли Вогонь зігнувся від болі той наніс вдар ногою в голову тай пішов назад та вперся в дерево і кров потекла з носа.

- Все ти нарвався? Закричав Вогонь.

Та наніс відповідний кілька вдарів ногою та руками та Золотий місяць відійшов в бік бо вдари влучили в живіт і коли він скрутився від болі хотіли піти одні на одногою. То посеред них пронісся Вітер з криками:

- Мої горішки.

І з кинув штани та почав щось розглядати. Але вони двоє не могли зрозуміти і впали в ступор від побаченого і забули про бійку.

І двоє як засміються.

Вітер вчу звук що лунав по заду та глянув і сказав:

- Чого іржете наче коні?

І побачив їх ні обличчя і сказав:

- Що сталося на вас напали?

- Та ні все порядки? Сказав Вогонь.

Та Золотий місяць налякався що Вогонь розкаже про бійку але той нічого не сказав і тоді Золотий місяць додав:

- Що з тобою, та підтягни штани а то все видко?

- Ой вибачте. Сказав Вітер.

Та підтягнув штани але все було так видно.

- Хто порізав штани? Сказав Вогонь.

- Не ваше діло. І де коні нам пора вертатися до табору і ніхто не має знати проте що тут було. Сказав Вітер.

- Добре. На беремо води та прийдемо. Сказав Вогонь.

- А ти Золотий Місяць бере коней та ходи зі мною?

- Добре. Сказав Золотий Місяць.

- Нікого нема їли та ниток?

- Є.

- Де вони стоять?

- В сумці.

- А сумка в таборі?

- Та.

- Я візьму її?

- Добре.