«Палата короля Вовків»

Він сидів та читав лист де писало що ворог і зрадники хочуть взяти місто. І багато лордів зраджують її. Він не встиг дочитати як зайшов слуга та сказав:

- Сер вам ось передав перший радник.

- І що там. Сказав король.

- Не знаю я не вмію читати.

- Добре. Давай сюди.

І слуга подав письмо та пішов геть закривши двері.

Він відкрив лист де писало і він почав читати.

- Я королева Аліна повідомляю що мені вдалося придушити бунт малими втратами та ще зробити кілька вилазів та розгромити велику кількість солдатів ворога….

Він далі не став читати і положив його на стіл і стер піт з голови і подума син ще не прибув до міста. І до палати зайшов старший син та сказав:

- Ти обіцяв дати мені кілька тисяч солдатів на розправу піратами.

- Та обіцяв але зараз ми набираємо військо і я дам їх тобі стільки ти схочеш.

- Але мені треба завтра відпливати на боротьбу з піратами.

- Знаю. Але солдатів мало які лише набираються по селах та містах.

- Але ти дав молодшому тридцять тисяч.

- Знаю. Давай я дам тобі золото і ти наймеш солдатів.

- Та.

- Їх в нашому місті багато.

- Але це буде дорого коштувати.

- Знаю. І я готовий дати.

По заду старшого відкрилися двері і зайшов середній і сказав:

- Нема у вас звісток про Ал як він там?

- Нема. Сказав король.

- Моя жінка просить щоб ми поїхали додому до неї. Сказав старший.

- Та і моя просить теж. Сказав середній.

- Та ви маєте кожен тут свій замок. Чого би не пожити тут?

- Ні. Сказали сини.

- Ви ж лишаєте мене самого.

- Та. І ти сам відправив молодшого на війну. Сказав старший.

- Та. Я зробив так щоб було краще для вас.

- Ні. Ти подбав про нього.

«Вітер і Роза»

Він прийшов в табір взяв сумку Золотого Місяця та почав ритися.

І побачив це Олень та прийшов та сказав:

- Що шукаєш в чужі сумці?

- Мені дозволив Золотий місяць. Сказав Вітер.

- Та. А до речі де вони.

- Та вони ще біля річки.

І Вітер достав голку та нитку та пішов в бік ліса де сів на дрова і почав розмотувати нитку. І за дівати в голку але часто промазував і на решті влучив в дірку в голці та нагнувся і почав шити. І лише запхав в полотно і відчув біль він потягнув назад і за зернив туди і побачив що кров виступала з кокоса і він положив голку та почав її втирати полотном і кілька хвилин і кров перестала текти. Він взяв голку та знов почав шити і знов штрикав себе в ногу та в інші тіло своє. І кілка хвилин мучення він зашив та в став та почав відрізати нитку та штани знову розлізлися. Він злості кинув голку на землю. А тоді побачив що він не бачить її і почав шукати її.

І в той час підійшла Роза та сказала:

- Давайте вам поможу.

- Я сам справлюся? Сказав Вітер.

- Я так вам відшкодую то що зробила.

- Добре. Але я загубив голку.

- Та вона під вашими ногами ви ж її не відрізали вона висить на ваших штанах.

- Та ось де вона.

- Давайте знімайте штани я вам поможу.

- Ти хоч обернися.

- Добре. Але я вже все бачила тому приховувати нічого не треба.

- Ох безсоромна дівчина.

- Ви мене лякаєте. Я пішла геть.

- Ні поможу. Я тебе прошу?

- Добре. Давайте сюди.

- Зараз.

«Вогонь та Золотий Місяць»

Коли олень зник вони рушили до струмка та Вогонь почав на берети воду в бурдюк а Золотий Місяць пішов до коней де ті пасли. Він зловив всіх але вони не тікали від нього він почав їх вести до струмка і перевів на вмисне зверху в той час як Вогонь набирав воду. І замітив Вогонь та почав набирати бурдюк Золотого Місяця і всміхався.

Вогонь набрав воду та почав доганяти Золотого Місяця і коли догнав той йшов спокійно та вів коней і тоді Вогонь сказав:

- Ось держи свій бурдюк?

- Дякую. Сказав Золотий місяць.

За що за то що ти все робиш мені на збитки прокрутив в голові Вогонь.

- Ти давай швидше нас там вже чекають. Сказав Вогонь.

- Та я тебе випереджу. Сказав Золотий місяць.

І почали швидко йти.

Коли вони прийшли то побачили що Олень та Перевертень сидять на землі та розкладуть їжу а Роза та Вітер йдуть до них. Вони підійшли спокійно до них та пустили коней пасти а самі підійшли та всілися білі них. І всі дивилися на них як нащось і вони це замітили і сказав Вогонь:

- Що таке?

- Та нічого просто вигляду ви наче побиті. Сказав Вітер.

- Ні ми просто коней ловили а ті брикалися. Сказав Вогонь.

- Так. Сказав Золотий місяць.

- Ну тоді повірю вам на слово. Сказав Вітер.

І продовжували їсти.

Попоївши вони встали та почали збирати їду. Олень сказав:

- Збираймося нам їхати безперестанку.

- Добре. Сказали всі.

А тоді всі почали зводити коней поближче та рихтуватися від’їхати.

«Ал»

Він сидів на коні та спостерігав як кіннота йшла вперед і обернувся він попобачив що кораблі стали відходити до глибшого місця хіба один стояв королівська корабель під названим «Русалка» його капітан піднімався до Ал і сказав:

- Навіщо мені сюди підніматися?

- Треба. Я не чекав що ми до вечора в же будемо на березі тому не в стих з кликати нараду тому слухай уважно скільки у нас боцманів та офіцерів та капітанів? Сказав Ал.

- Я знав що ви задасте це питання тому я ще до відправлення наказав зложити скільки в сього нас є.

І він витяг закручений папір і почав розкручувати та дав його Ал. Той взяв та почав читати: « Капітанів сто двадцять а офіцерів тисяча а кухарів двісті сорок, боцманів п’ять п’ятсот тисяч чоловік та солдатів три цяць три тисячі лицарів п’ять тисяч та червоні плачі три тисячі на своєму кораблі їх налічує п’ять.» все в нас така велика армія. Сказав Ал.

- Та. Ваш батько пообіцяв деяким лордам якщо вони приєднаються до вас то ви дасте їм землю та замки. Та ще кілька лордів сини схотіли добровільно їхати з вами та ще деякі лицарі самі попросилися короля до вас на службу за малу ціну.

- Зрозуміло.

- Ще щось?

- Та. Тут недалеко є великий найбільший порт в цьому королівстві ти його захопиш для мене.

- Як?

- Ми лишили катапульти та арбалети великі для вас тим більше вас майже шість тисяч та я вам дам дві тисячі лицарів і ви оточите з всіх боків та по можливості менше руйнувань.

- А як ваш батько скаже що ми не повернулися.

- Тепер ви мої підлеглі і мій флот я вас забрав.

- Добре. Ваш батько казав мені що ви так зробите і велів вам передати такі слова та письмо?

- Давай сюди?

І він витяг письмо та дав Ал тай відкрив і капітан сказав:

- Я по приказу короля йду вам на службу новому королю.

- Так. Я радий. Сказав Ал.

І прочитав та сказав знову:

- Добре йди виконуй наказ.

І він почав спускатися вниз і кричав:

- Всіх капітанів до мене?

- Слухай капітане йдіть разом з лицарями та разом атакуйте і не спішіть а чекайте їх та спільно складайте план атаки. Кричав Ал.

Вслід капітану а той відповів:

- Добре.

Слуги стояли позаду та лицарі построїлися та солдати теж і всі хто був стояли в стрій і чекали наказу в перед.

Ал поскакав до лицарів та сказав такі слова:

- Мені треба розумних та хитрих лицарів та лордів приблизно три тисячі.

З них виїхали дві тисячі чимось та лордів з своїми лицарями появилося біля п’ять та кожен мав по триста та по двісті солдатів і кожен на коні.

- Слухайте уважно ті хто вийшли тут поблизу є найбільший порт і ви разом з флотом захопите мені його і рухати метися разом з флотом а командиром буде вам відомий червоний плащ на ім’я Лис.

Він виїхав та сказав:

- Дякую за таку честь?

- Добре. А зараз рушайте та рухайтеся разом з флотом.

- Добре.

І ці хто виїхали були з ряду рушили до берега за Лисом той стояв та спостерігав з рухом флот та закричав:

- Вперед за короля.

І вони всі поскакали.

І тоді Ал поїхав на початок ряду та закричав:

- За мною за славу та волю.

І всі рушили.