«Орел з Валовських»

Він зайшов до підвалу де побачив жінку яка сиділа але обернена до нього та він побачив мішки з грошами так подумав Орел. Та пішов до неї але коли наблизився до метра замітив що це не Ала а якась інша жінка і вона обернулася і сказала:

- Не чекав?

- Ви хто і де Ала? Сказав Орел.

- Її нема а ти знаєш то що мені треба?

- Я. Щось знаю?

Здивувався Орел.

- Ати впевнений? Сказала жінка.

- Та. Сказав Орел.

- Ну тоді ти сам винен своїй долі.

- Не зрозумів.

І вона свиснула і позаду відкрилися двері він побачив солдатів які йшли до нього їх було троє і він сказав:

- Я наказую як старший взяти жінку цю?

І він обернувся до неї і вмить на нього налетів мотузок який зв’язав йому руки він почав крутитися але солдати почали швидко зв’язувати його і він почав кричати:

- Засада?

Але жінка підійшла та сказала під вухо:

- Кричи скільки в лізе.

- Ти мені відповіси. Сказав Орел.

- Ти скажи нам все про хлопця і ти вільний.

- Ха..

- Не віриш в хлопців спитай хоча забула їм язики відрізали.

- Ти сволота відпусти мене і будеш ціла.

- Від ведіть його в будинок та допитайте його. А я почекаю нашу королеву та вб’ю її а потом підставлю тебе.

- Ти цього не зробиш.

- Чого?

- Бо я тобі не дам.

- Інтересно якщо тобі відрізати язик і що тоді ти будеш казати.

- Але тоді ви не взнаєте що я знаю про хлопця.

- Ти напишеш.

- Я писати не вмію.

- Все кінчаймо цю виставу. Забирайте його.

І вони потягли його на вулицю.

«Лис»

Він сидів на коні і сказав:

- Йди але тихо до краю берега та помахай факелом.

І рушив солдат до берега і почав махати факелом і через хвилину йому відповіли теж факелом.

Хоча була ніч але вогник було далеко видко і тоді Лис сказав:

- Готуйтеся починаємо.

І всі посідали на коней і рушили до порта. Там вже всі спали бо не було видко вогнів але ворота були закриті. І тоді Лис сказав:

- Стійте тут і чекайте сигналу а коли відкриють ворота то рушайте але тихо щоб менше чули. І мені треба десять чоловік.

І загону вийшли десять і він махнув рукою і вони поїхали в перед. І вони під їхали до воріт та постукали по воротах. І звіти почувся звук і голос сказав:

- Хто?

- Свої. Сказав Лис.

- Свої вже по домах.

- Ми їздили в інше місто.

- Хто ще з вами?

- Моя жінка та слуги.

- Добре проїжджайте.

І ворота відкрилися і Лис в їхав та за ним в їхали солдати десять.

- Де жінка? Сказав вартовий.

- Дома спить. Сказав Лис.

Та пробив меч йому груди. Це побачив інший вартовий та хотів закричати але інший солдат побив його списом груди. І тоді Лис подав сигнал помахав факелом. І вся армія пішла до них а ті що були пішли на верх де вбили ще кількох вартових. Він знав що центральна частина порта закрита і ніколи не відкриється тоді коли вони почали напад він перед тим зустрівся з капітаном корабля «Русалка» та домовилися що вони почнуть атаку з суші а ті з моря перекриють вихід та будуть стріляти з катапульт. І він подивився у гору і побачив летючі снаряди які попали в центральну стіну і вона спалахнула. І він наказав:

- Всім по стінах та йдіть відкрийте нашим друзям ворота. А зі мною йде п’ятдесят лицарів.

І виїхали п’ятдесят. І тоді він сказав решті:

- Чого стоїмо давайте на стіни і вбийте і беріть полонених солдатів ліпше візьміть більше полонених. А ще двадцять чоловік нехай йдуть до морських воріт і відкрийте їх за лубу ціну.

І всі рушили одні на стіну інші до центральних мурів а інші до воріт.

Пожежа в центральних мурах призвела до того що ворота впали і Лис увірвався з загоном лицарів та почав вбивати всіх ворожих солдатів. І вчув він крик позаду і обернувся і побачив солдата який був у плащі та на він побачив герб рука яка держить косу рука була кістлява він зрозумів що це лицар з ордену лицарі «Рука смерті» вони завжди ворогували з Червоними плащами.

- Гей червоний плащ я тебе вб’ю. Пролунав голос.

- Це саме я скажу про тебе рука смерті. Сказав Лис.

- То витягуй свій меч і ходи битися.

- Зараз чекай нехай вб’ю цих солдатів.

І набравши швидкості він врізався в шеренгу солдатів які були на конях спис який він держав пройшов середньому в груди а щит в першого в голову і той злетів з коні але нога застряла в мотузках і кінь пішов в перед з солдатом. А третій не встиг нанести вдар як його пробив меч але це не був меч Лиса.

- Бачиш я тобі поміг щоб скоріше почати битву. Сказав голос за спиною.

- Ах.. Твоя сила в швидкості. Сказав Лис.

«Ала»

Вона йшла та думала що там робить орел та чи справді він знає правду та чи він не вб’є її а гроші забере собі. Вона підійшла до дверей вона трохи стояла та рішалася чи обернутися чи йти далі тоді вона подумала що би сказав тато якщо ти взялася за справу то треба її завершувати. І вона відкрила двері та оглянулася назад але на зовні нікого не було. Вона пішла далі в підвал і побачила що світло трохи освітлює постать. Але вона недуже була похожа на Орла і вона сказала:

- Це ти Орел?

- Ні. Сказав жіночий голос.

- Ви хто?

- Я замість нього він зараз на службі.

Вона обернулася та рушила до виходу але її рука заді схопила та сказала жінка:

- Куди я тебе не відпускала?

- А я не буду питати якоїсь шлюхи. Сказала Ала.

- Я не шлюха я дочка короля так само як ти але того якого ніхто не знатиме вічність.

- Ти дочка короля. Якого саме. І якого королівства.

І вона потягнула руку але не вдалося вирватися.

- Не пручайся тобі ніколи не вирватися з цієї руки. Сказав голос.

Вона обернулася і побачила жінку яка була врита пір’ям а рука яка держала була похожа на лапу орла але вона мала п’ять пальців але вони були з кігтями. Наче в кота.

- Ти що таке? Сказала Ала.

- Я людина але не така як ти я маю зброю бога коваля. Сказала жінка.

- Зброю чого?

- Коваля.

- Я не знаю таких ковалів щоб кували тварин.

- Це зброя бога коваля який поєднав душу дитини з орлом та з металом.

А я цю зброю знайшла.

- І що ти хочеш?

- Я хочу вбити тебе.

І друга рука появилася і полетіла в неї вона вихватила ніж який вона недавно знайшла в батька в підвалі де він держить зброю.