3. Бюджетна система України

Державний бюджет України займає важливе місце в розбудові національної економіки і покликаний забезпечувати реалізацію її національних еконо­мічних інтересів.

Існування бюджету національної економіки обумовлюється такими причинами:

1. функціонування держави та забезпечення її національної безпеки;

1. існування товарно-грошових відносин;

2. потребами розширеного відтворення національної економіки та забезпечення соціальних гарантій її населенню;

3. потребами забезпечення екологічної безпеки держави.

Законодавче оформлення терміну "бюджет" відбулося ще в XIX ст. Суть даної категорії розкривається у її призначенні фінансування загальносуспільних функцій і завдань національної економіки:

1. макроекономічної політики;

2. соціальної політики та безпеки населення;

3. організаційно-управлінської та регулюючої функції держави;

3. функції оборони населення та розвитку збройних сил держави;

4. міжнародного співробітництва та зовнішньоекономічної політики.

5. забезпечення екологічної безпеки в державі.

Бюджет можна розглядати з трьох позицій:

1. За економічним змістом - система грошових відносин між державою, з одного боку, та суб'єктами підприємницької діяльності, домогосподарствами та іншими економічними агентами, з іншого, призначеного для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій і завдань.

2. За формою прояву - основний фінансовий план держави.

3. За матеріальним змістом - централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету характеризується річною сумою коштів. Бюджет держави є провідною ланкою державних фінансів.

Частка доходів зведеного бюджету коливається у межах 25-28 % ВВП. Співвідношення між державним бюджетом і місцевими бюджетам визначається в пропорціях 60-70%: 40-30%. Структура державних фінансів України наведена на рис 7.2.

Роль і місце бюджету в суспільстві визначається фінансовою моделлю країни. За рівнем централізації ВВП у бюджеті виділяють такі моделі:

1. американська (25 - 30 %);

2. західноєвропейська (30 - 40 %);

3. скандинавська (50 - 60 %).

Бюджет є складовою частиною фінансів, йому притаманний двоїстий характер. З огляду на це бюджет виконує такі функції, як і фінанси:

1. розподільчу;

2. контрольну;

3. забезпечення вимог економічної безпеки держави. Характерні ознаки міжбюджетних відносин:

1. перерозподільчий характер - перерозподіл ВВП між галузями економіки, регіонами країни, соціальними групами населення;

2. всеохоплюючий характер - бюджетні відносини прямо або опосередковано торкаються всіх суб'єктів підприємницької діяльності та домогосподарств;

3. законодавче регулювання- бюджетні відносини регламенту­ються Бюджетним кодексом і законом про Державний бюджет, законами, що регулюють надходження доходів і фінансування витрат.

Бюджетний устрій — це організаційна структура, що побу­дована на принципах бюджетної системи і є відповідною до територіально-адміністративного поділу в державі. Цей устрій базується на таких принципах, які закріплені зако­нодавством [3]:

1. принцип єдності бюджету;

2. принцип повноти бюджету (повному відображенні всіх доходів і видатків);

3. принцип достовірності бюджету (передбачає застосування єдиних нормативів, стандартів і відображення звітних даних по відображенні бюджетів на основі документації про кінцеві касові операції);

4. принцип власності;

5. принцип наочності (передбачає відображення показників бюд­жетів у зв'язку з макроекономічними показниками);

6. принцип самостійності (передбачає самостійне нормування бюджетів різних ієрархічних рівнів, виходячи з їх можливостей і потреб).

Принципи побудови бюджетної системи України визначені Бюджетним кодексом

Бюджетна система — об'єднання всіх ланок бюджету на єди­них принципах. Вертикальна структура бюджетної системи України визначається бюджетним устроєм. До прийняття Закону України "Про державний бюджет" на наступний рік існує тривала процедура складання проекту цього закону.

Бюджетний механізм представляє собою сукупність методів, які застосовує держава з метою організації бюджетних відносин і забезпечення належних умов соціально-економічного розвитку.

Складові елементи бюджетного механізму:

1. Бюджетне планування і регулювання.

1. Фінансові показники:

1. узагальнюючі - доходи і видатки бюджету, державний борг, рівень інфляції тощо;

2. індивідуальні - рівень витрат на душу населення, сума податків, сплачених одним працюючим, інші.

3. Нормативи - характеризують рівень забезпечення видатків бюджету, витрат фінансових ресурсів.

4. Ліміти - обмеження бюджетних витрат в інтересах національ­ної економіки, підприємств, домогосподарств.

5. Резерви. Призначені для нейтралізації впливу непередбачуваних факторів.

6. Управління бюджетними коштами.

Вплив бюджету на соціально-економічний розвиток здійсню­ється за схемою: бюджет - бюджетна політика - бюджетний механізм — соціально-економічні процеси.

Через бюджетний механізм реалізуються кількісні та якісні методи регулювання соціально-економічного розвитку національної економіки. Серед факторів формування та використання бюджету можна виділити:

1. Економічні:

1. валовий внутрішній продукт держави;

2. національний дохід;

3. економічне зростання або спад виробництва;

4. продуктивність праці;

5. обсяги споживання і нагромадження;

6. розвиток пріоритетних галузей економіки;

7. фінансова політика.

2. Соціальні:

1. рівень заробітної плати працівників невиробничої сфери;

2. розмір споживчого кошика;

3. мережа бюджетних установ тощо.

3. Політичні:

1. обороноздатність держави;

2. внутрішній правопорядок;

3. державний менеджмент.

Бюджетна політика - сукупність заходів держави з органі­зації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного та соціального розвитку. Суть бюджетної політики проявляється в двох аспектах:

1. у статтях доходів і видатків бюджету, джерелах їх формування, напрямах використання;

2. у формах і методах мобілізації бюджетних потоків на державні потреби.

Напрями бюджетної політики:

1. макроекономічна стабілізація, стримування інфляції, сприяння структурній перебудові;

2. реформування системи оподаткування

3. забезпечення економічного зростання

4. реформування міжбюджетних відносин у напрямі забезпечення самостійності місцевих бюджетів;

5. оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу, пошук джерел їх фінансування;

6. пошук додаткових джерел доходів бюджету.

За характером заходів і терміном дії бюджетна політика поді­ляється на:

1. бюджетну стратегію - довгостроковий курс бюджетної політики;

2. бюджетну тактику - методи реалізації бюджетної політики в короткостроковому періоді.

Основним призначенням міжбюджетних відносин у націо­нальній економіці є створення сприятливих умов для її регіо­нального та місцевого розвитку.

Сьогодні в Україні спостерігаються ще значні диспропорції у бюджетному забезпеченні цього розвитку. Так у 2003 р. місцева податкова база забезпечила лише 2 % надходжень до місцевих бюджетів, обсяг відрахувань від загальнодержавних надходжень склав біля 67 %, а обсяг трансфертів з державного бюджету України склав біля 31 %.

Водночас співвідношення між місцевими та державним бюдже­тами у розвинутих країнах світу складає 40:60.

Ситуація, що склалась в національній економіці свідчить про те, що бюджетна система України ще не в достатній мірі відповідає потребам розвитку її регіонів та населених пунктів.

Централізація фінансових потоків в національну економіку призводить до того, що система місцевого самоврядування в нашій державі не є економічно ефективною, оскільки не має фінансових можливостей для здійснення адекватної до своїх потреб еконо­мічної політики.