9

Національна економіка Лекція 5: Гал та регіон структ нац економіки

Тема 5. Галузева та регіональна структура виробничої сфери національної економіки

1. Загальні тенденції розвитку промисловості України

2. Базові галузі промисловості

3. Сільське господарство та аграрна політика в національній економіці

4. Будівельний комплекс України

5. Виробнича інфраструктура національної економіки

6. Соціально – економічне районування та регіональна політика

1. Загальні тенденції розвитку промисловості України

Промисловість є провідною галуззю української економіки, оскільки від результатів її діяльності залежить успішне функціо­нування інших галузей і сфер національного господарства. Упродовж 1991 -2005 рр. вітчизняна промисловість займала провідні позиції у системі української економіки. У промисловості України створюється близько 32 % валової доданої вартості, зосереджено понад 35 % основних засобів, випускається майже 50 % всієї продукції та сформовано близько 30 % робочих місць. В Україні промисловість представлена майже всіма сучасними галузями, проте є високою частка базових та видобувних галузей з низьким ступенем переробки сировини.

Своєму розвитку промисловість України завдячує працьовитим і талановитим людям, багатим природним ресурсам, сприятливому географічному розташуванню нашої країни тощо. Водночас ці чинники стали основою для екстенсивного розширення промис­лового виробництва, що зумовлювало нераціональне використання вітчизняних природних ресурсів і погіршення екологічної ситуації в Україні, техніко-технологічне відставання і зневажливе ставлення до людини та її потреб в добу тоталітаризму. Промисловість Укра­їни в кінці 1980-х рр. перебувала у кризовому стані. У 1980-ті роки, особливо у другій половині різко сповільнюються темпи зростання обсягів промислового виробництва. Фактично зростання припи­нилося ще у 1988 р. і до 1990 р. збільшення обсягів промислового виробництва на 4 % відбувалося, можна вважати, лише за рахунок зростання цін на промислову продукцію.

Після проголошення Україною своєї незалежності у спадок від колишнього СРСР отримано вкрай незадовільну структуру промисловості, що здебільшого орієнтувалася на виробництво засобів виробництва. Ще однією особливістю промислового виробництва в Україні було те, що його значну частину складала продукція військово-промислового комплексу (ВПК). У вироб­ництві продукції ВПК було задіяно 38 % усіх наявних промислових потужностей та п'ята частина працівників, зайнятих у промис­ловості.

Розвиток промисловості України у першій половині 1990-х рр. відбувався в умовах втрати більшістю підприємств традиційних господарських зв'язків, що сформувалися у межах колишнього СРСР, та необхідності проведення ринкової трансформації вітчизняної економіки. До найважливіших завдань реформування вітчизняної промисловості після проголошення незалежності можна зарахувати: проведення структурної перебудови та впровадження нових технологій, формування конкурентного сере­довища і зменшення рівня монополізованості, пошук ефективного власника та приватизація промислових підприємств, конверсія ВПК тощо. Ці завдання є доволі складними і не можуть бути швидко реалізованими.

Основні показники розвитку промисловості України вказують на несприятливі тенденції у цій галузі економіки. Якщо у 1990 р. рен­табельність операційної діяльності промислових підприємств скла­дала 16,8 %, то у 2005 р. - вже 5,5 %, тобто зменшилася в 3,1 рази.

Якщо ж проаналізувати такий показник як кількість збиткових підприємств у промисловості, то їх частка збільшилася від 2 % у 1990 р., до 37 % у 2005 р. Це вказує на те, що практично кожне третє промислове підприємство України, перебуває на межі банкрутства. Найбільша частка збиткових промислових підприємств припадає на 1998-1999 рр., коли кожне друге підприємство практично простоювало. Це не могло позначитися на чисельності працюючих у вітчизняній промисловості, яка впродовж 1990-2005 рр. скоротилася в 1,8 рази і у 2005 р. становила понад 3,9 млн. осіб.

Загальні тенденції розвитку промисловості України визнача­ються за допомогою такого показника, як індекс промислового виробництва, який обчислюється як у процентах до попереднього року, так і у процентах до базового року. На основі аналізу динаміки цього індексу можна виділити три періоди розвитку вітчизняної промисловості після проголошення Україною своєї незалежності. Дамо коротку характеристику кожного з цих періодів.

Перший період припадає на 1991-1994 рр. За ці чотири роки обсяги промислового виробництва у порівнянні з 1990 р. скоро­тилися на 40,4 %. До найважливіших чинників, що зумовили таке безпрецедентне падіння обсягів промислового виробництва в Україні можна зарахувати відсутність чіткої програми реформу­вання промисловості. Український уряд, започатковуючи реформи в економіці, зокрема і в промисловості, здебільшого орієнтувався на модель ринкової трансформації, запропоновану фахівцями Міжнародного валютного фонду та Світового банку, що ігнорувала особливості культурного, історичного, економічного розвитку та політичну ситуацію в Україні. Негативні тенденції у розвитку української промисловості в цей період посилювалися і унаслідок втрати традиційних ринків збуту та низької конкурентоспро­можності продукції промислових підприємств, купівлі в Росії енергоносіїв за цінами, що склалися на світовому ринку, розбалансованості грошово-кредитної системи країни та падіння довіри до національної грошової одиниці тощо. У 1991-1994 рр. відбулася структурна деформація української промисловості, в якій зменшилася частка соціально-орієнтованих галузей та машино­будування.

Другий період тривав від 1995 по 1998 рр. Падіння обсягів виробництва промислової продукції тривало, проте, відбувалося повільнішими темпами. За 1995-1998 рр. обсяги промислового виробництва скоротилися на 10,4 %, у 1998 р. становили 49,2 % по відношенню до 1990 р. Згідно з даними Державного комітету статистики України у 1998 р. обсяги виробництва продукції у промисловості досягли свого найнижчого рівня. У цей період українська промисловість і надалі продовжує орієнтуватись на виробництво проміжних продуктів з незначною величиною валової доданої вартості, а не на продукцію кінцевого споживання. Структурна деформації вітчизняної промисловості триває.

Третій період розвитку української промисловості розпочи­нається у 1999 р. і триває до цього часу. Згідно з даними Державного комітету статистики України від 1999 р. відбувається відновлення обсягів промислового виробництва, у 2006 р. обсяги промислового виробництва дещо перевищили рівень 1990 р. Проте деформована структура вітчизняної промисловості є її найуразливішою ланкою. Перспективи розвитку промисловості України пов'я­зані з процесами інтенсифікації виробництва та з переходом на використання нових ресурсозберігаючих технологій.

Таким чином, нагальним завданням є забезпечення виперед­жаючого розвитку високотехнологічних галузей промисловості та соціальне орієнтованих галузей, поступовий перехід на іннова­ційно-інвестиційний тип економічного зростання. У зв'язку з цим важливим напрямом розвитку промисловості в Україні є реалізація політики енергозбереження, що вимагає врахування правових, економічних, соціальних та екологічних засад господарювання.