- •Тема 1. Концептуальні основи національної економіки
- •1. Національна економіка як наука та її функції
- •2. Національна економіка як соціально-економічна система
- •3. Теорії національної економіки
- •4. Моделі національної економіки
- •5. Політика національної економічної безпеки
- •6. Об’єкти та методи аналізу національної економіки
- •Тема 2. Економічний потенціал країни та його оцінка
- •1. Національне багатство та економічний потенціал України
- •2. Природно – ресурсний потенціал та екологічна ситуація
- •3. Трудовий потенціал
- •4. Виробничо – технологічний потенціал
- •5. Науково – технічний потенціал
- •6. Оцінка ефективності використання економічного потенціалу
- •Тема 3. Мікро- та мезорівні економіки України
- •1. Мікрорівень економіки, підприємництво та підприємства
- •2. Споживчий попит і домогосподарства
- •3. Мезорівень національної економіки та районування територій
- •4. Регіони та оцінка їх розвитку
- •5. Мікроекономічна політика та сталий розвиток
- •Тема 4. Механізми відтворення і регулювання розвитку національної економіки
- •1. Відтворення національної економіки і макроекономічна рівновага
- •2. Регулювання та дерегулювання національної економіки
- •3. Мета, об’єкти і методи державного регулювання
- •4. Органи державного регулювання економіки та їх функції
- •5. Політика економічного зростання
- •6. Прогнозування і планування розвитку національної економіки
- •Тема 5. Галузева та регіональна структура виробничої сфери національної економіки
- •1. Загальні тенденції розвитку промисловості України
- •2. Базові галузі промисловості
- •3. Сільське господарство та аграрна політика в національній економіці
- •4. Будівельний комплекс України
- •5. Виробнича інфраструктура національної економіки
- •5. Соціально – економічне районування та регіональна політика
- •Тема 6. Ринок праці і соціальна політика
- •1. Соціальна політика та гарантії соціального захисту
- •2. Показники соціального розвитку національної економіки
- •3. Зайнятість і безробіття
- •4. Пенсійне забезпечення
- •5. Формування ринку праці
- •Тема 7. Грошово – кредитна та фінансова система національної економіки
- •1. Фінансова система України
- •2. Система кредитування
- •3. Бюджетна система України
- •4. Податкова система
- •5. Спеціалізована ринкова інфраструктура
- •Тема 9. Зовнішньоекономічні аспекти розвитку національної економіки
- •1. Нормативно – правові основи зовнішньоекономічної діяльності України
- •2. Місце України в світовому економічному просторі
- •3. Державна політика в сфері іноземних інвестицій
- •4. Зовнішня торгівля України
- •5. Платіжний баланс України
- •Тема 10. Глобалізація та перспективні моделі розвитку національної економіки
- •1. Глобалізація та економічний розвиток
- •2. Фінансова глобалізація
- •3. Глобальні проблеми та шляхи їх вирішення
- •4. Інтеграція України до світового господарства
- •5. Інноваційна модель розвитку національної економіки України
4. Моделі національної економіки
Національна економіка є певною економічною системою країни в конкретних історичних умовах. На її формування впливають, зокрема, загальні закономірності розвитку економіки, що відображають об'єктивні основи формування продуктивних сил, неекономічні особливості країни і умови, в яких вона розвивається.
Так, національні економіки, що розвиваються на однаковому технологічному базисі, як правило, мають близькі економічні системи, можуть різнитися певними національними економічними рисами з огляду на неекономічні фактори. До них, зокрема, належать:
- природні особливості;
особливості історичного розвитку;
цивілізаційні фактори;
вихідний рівень становлення і розвитку національної економіки;
особливості політичної організації суспільства.
Економічні системи класифікуються за різними критеріями:
за стадією розвитку ринкових відносин виділяють моделі економіки «традиційного» типу; капіталізму (вільного, монополістичного, державно-монополістичного, змішаної економіки); які централізовано плануються та управляються;
за соціально-економічним та техніко-технологічним рівнем розвитку виділяють національні економіки розвинуті, ті, що розвиваються, та перехідні;
за домінуванням певних технологічних укладів виділяють доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні економіки;
за структурою господарства розрізняють аграрно-індустріальні, індустріально-аграрні та постіндустріально-індустріально-аграрні економіки;
за ресурсною ознакою виділяють трудо-, капітале- та наукоємні економіки;
за ступенем інтеграції в світову господарську систему виділяють національні економіки закритого та відкритого типів;
за регіональною та континентальною ознаками національні економіки об'єднуються з урахуванням розташування країн на конкретній території.
Серед розвинутих країн за моделлю координації господарських процесів виділяються ті, що використовують ліберально-капіталістичну модель (США, Великобританія), та ті, що спираються на державно-корпоративну модель (Німеччина, Японія, Південна Корея). При порівнянні національних економік розвинутих країн використовується комплекс «стандартних» значень макроекономічних показників, до якого, зокрема, належать: зростання ВВП — від 2-3% і вище; рівень інфляції — 4-5% на рік; дефіцит державного бюджету — до 9,5% ВВП; позитивне сальдо платіжного балансу країни.
Виокремлення національних моделей економіки дозволяє систематизувати, а також визначити загальне та особливе в економіках окремих країн. Проте, якщо кілька країн, які знаходяться на одному рівні розвитку, мають схожі національні економічні системи, вважається, що вони мають однакову модель розвитку, або одну національну модель економіки. Так, розрізняють національні моделі економіки північноєвропейських країн (Австрія, Данія, Норвегія, Фінляндія, Швеція); південноєвропейських країн (Греція, Італія, Португалія); країн Латинської Америки; країн Південно-Східної Азії, що швидко розвиваються; більшості країн Африки, які знаходяться на південь від пустелі Сахара.
Глобалізація ускладнює визначення характеру та типу економічної моделі, оскільки країни інтегруються в світову економіку, регіональні утворення, що в кінцевому підсумку веде до формування в різних країнах близьких економічних систем.
Національна економіка є комплексним феноменом, який поєднує взаємопов'язані загальні риси, притаманні всім економічним системам, особливі ознаки, характерні для економік певної групи країн, та унікальні риси, властиві виключно цій економіці.
Національна економіка України, яка існує в унікальному природно-екологічному, політичному, соціальному і духовному середовищі нової незалежної держави, вже пройшла певні етапи розвитку:
І етап (1992-1994 рр.) — безсистемна та нерегульована «шокова терапія»;
II етап (1994-1999 рр.) — економічні перетворення за програмою міжнародних фінансових організацій (МВФ, ЄБРР та інших), у якій домінували заходи «шокової терапії».
Поряд з деякими позитивними зрушеннями — відносна макроекономічна фінансова стабілізація, формування власної грошово-кредитної та фінансової системи, ринкової інфраструктури, активізація зовнішньоекономічних зв'язків тощо — домінували такі регресивні процеси, як депресія, деіндустріалізація, депостіндустріалізація, криміналізація, значне соціальне розшарування тощо, які значною мірою були детерміновані не тільки спадщиною минулого, але й неадекватною економічною політикою.
Якщо оцінювати реальне співвідношення прогресивних і регресивних тенденцій у національній економіці України, то чітко визначилися два можливих варіанти її еволюції: 1) перетворення в економіку напівколоніального типу і поповнення складу малоперспективної периферії міжнародної економіки; 2) поетапне досягнення рівня середньо- та високорозвинених економік. Зрозуміло, що для України прийнятним є тільки другий варіант.
Економічна історія Німеччини, Японії, Китаю, нових індустріальних країн демонструє відсутність жорсткої детермінованості тривалої периферізації та переконує в необхідності розробки і реалізації нової інтегративної моделі економічних перетворень, головний сенс якої полягає у визначенні власного шляху реформ на основі переважно власних сил і ресурсів з огляду на складні суспільні перетворення в цілому.
III етап (1999-2000 р.) еволюції національної економіки України розпочався формуванням і реалізацією інтегративної моделі економічних перетворень. Важливим наслідком такої реалізації є економічне зростання та підвищення авторитету України в світі.