5. Науково – технічний потенціал

У 1990 р. в Україні було зосереджено 6,5% світового науково-технічного потенціалу при чисельності населення близько 0,1% світового рівня. З кожної 1000 зайнятих 11 осіб працювали в науково-технічній сфе­рі. У 2000 р. таке співвідношення становило вже шість осіб на 1000 зайня­тих, а у 2005 р. - п'ять осіб. Динаміку чисельності працівників наукової сфери показано в табл. 2.2.

За роки незалежності України кількість виконавців наукових та нау­ково-технічних робіт скоротилася з 313 тис. осіб у 1990 р. до 100 тис. у 2006-му, тобто більше ніж втричі. Відбулося істотне скорочення чи­сельності науковців найвищої кваліфікації (докторів і кандидатів наук) у науковій сфері, хоча загальний їх показник в економіці України протягом цього періоду майже щороку збільшувався: наука залишилася цариною ос­новної діяльності менш як для 50% від загальної чисельності фахівців та­кого рівня. Оскільки майже 90% аспірантів та докторантів навчаються за рахунок державного бюджету, можна зробити висновок, що видатки дер­жави на їхню підготовку не трансформуються в наукові результати. У 1995 р. за рахунок держбюджету навчалося 96% аспірантів, а у 2004 — вже 89%, частка докторантів незмінно складає 95%.

Важливим показником, що характеризує стан науково-технічного по­тенціалу, є обсяг видатків на науку та їхня питома вага у ВВП.

Якщо брати до уваги, що питома вага видатків на науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські розробки у ВВП складають у Швеції — 3 %, Японії — 2,97 %, Швейцарії — 2,86 %, США — 2,62 %, Німеччині — 2,53 %, то нинішня ситуація в Україні у цій сфері задовіль­ною вважатися не може.

6. Оцінка ефективності використання економічного потенціалу

Економічні результати відображаються в обсязі, структурі, якості та техніко-технологічному рівні вироблених товарів і послуг. Узагальненою характеристикою економічних результатів є ВВП, національний дохід, їхня структура та динаміка. Окрім того, в якості показників економічних ре­зультатів можуть виступати фізичні обсяги виробництва окремих видів то­варів, визнаних на даному історичному етапі найважливішими, рівень жит­тя населення тощо

Вищеназвані показники економічного потенціалу широко застосову­ються у практиці міжнародних співставлень. Найчастіше динаміку розвит­ку окремих країн аналізують за допомогою співставлення рівнів зростання їхнього валового внутрішнього продукту.

Однією із основних проблем економічної теорії є ефективність вико­ристання економічного потенціалу. Суть її полягає у визначенні шляхів і способів досягнення найбільшого задоволення суспільних потреб в умовах дефіциту та обмеженості ресурсів. Проблема ефективності суспільного виробництва має два аспекти — цільовий (задоволення потреб) і ресурс­ний (використання обмежених ресурсів).

Цільова ефективність являє собою якісну характеристику суспіль­ного виробництва з точки зору рівня розвитку і ступеня задоволення по­треб суспільства.

Ресурсна ефективність відображає раціональність організації суспі­льного виробництва, комбінації факторів виробництва, застосування наяв­них ресурсів.

Цільовий і ресурсний аспекти ефективності тісно взаємопов'язані. Ці­льова ефективність змінюється прямо пропорційно ресурсній, а також об­сягу і якості використовуваних ресурсів. При підвищенні цільової ефекти­вності на основі зростання ефективності використання кожної одиниці на­явних ресурсів говорять про інтенсивну форму функціонування економіч­ного потенціалу суспільства. Підвищення цільової ефективності за рахунок залучення в суспільне виробництво додаткових ресурсів називають екстен­сивною формою функціонування потенціалу.

Для кількісної оцінки ефективності використання економічного поте­нціалу суспільства застосовується система показників, що складається із двох підсистем: підсистем: показників цільової ефективності й підсистеми показників ресурсної ефективності.

Показники цільової ефективності:

• ВВП на душу населення;

• Рівень споживання окремих товарів на душу населення;

• Кількість студентів на 10 тис. населення;

• показники рівня та якості життя.

Показники ресурсної ефективності:

• Фондовіддача;

• Продуктивність праці;

• Матеріаломісткість;

• Фондоємність.

До першої підсистеми відносяться показники економічних результатів суспільного виробництва у співставленні з чисельністю населення: ВВП, ВНД на душу населення, а також показники обсягу накопичених матеріа­льних цінностей на душу населення. У підсистему показників ресурсної ефективності входять співвідношення між величиною отриманих результа­тів і масою ресурсів (продуктивність праці, фондовіддача тощо).

Найважливішим національним ринком є товарний. З нього починається аналіз взаємозв´язків між суб´єктами та окремими ринками на рівні національної економіки. Індикаторами його стану є макроекономічні показники ефективності використання економічного потенціалу країни, які, відповідно до СНР (системи національних рахунків), охоплюють такі:

валовий внутрішній продукт валовий національний доход чистий внутрішній продукт національний дохід особистий дохід особистий дохід у розпорядженні

─ ─ ─ ─ ─ ─

ВВП (GDP); ВНД (GNI); ЧВП (PDP); ВНД P(NI); ВОД P(PI); ОДР (PDI).

Валовий внутрішній продукт – показник сукупного обсягу діяльності суб’єктів господарювання, який на відміну від валового випуску не включає виробниче (проміжне) споживання. ВВП – це загальна ринкова вартість кінцевої продукції, яка вироблена резидентами країни за рік.

Валовий внутрішній продукт застосовується для визначення рівня і темпів економічного розвитку, продуктивності суспільної праці, рівня життя населення.

На основі показника ВВП розраховується цілий ряд інших макропоказників. Перший з них – валовий національний дохід (ВНД), який відрізняється від ВВП на величину сальдо первинних доходів, що їх виплачено чи одержано резидентами інших країн:

Національний дохід (NI) – це сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва. Єдиним компонентом ЧВП, котрий не відбиває поточний внесок економічних ресурсів, є чисті непрямі податки (Т

Особистий дохід (PI) – це отриманий дохід. Частка заробленого працею доходу, а саме: внески на соціальне страхування, податки на прибуток підприємств, нерозподілений прибуток підприємств, — домогосподарства фактично не одержують. Але домашні господарства одержують трансфертні платежі (TR), які не є результатом праці.

Особистий дохід у розпорядженні (PDI) – це дохід після сплати особистих податків.

Аналіз динаміки ВВП та інших макроекономічних показників в цілому та в розрізі їх складових дозволяє зробити висновки щодо економічного зростання, стагнації або спаду. Причому окремі складові ВВП змінюються різними темпами з різною тенденцією. А це, в свою чергу, зумовлює структурні зрушення в економіці.