Зародження мистецтва україни первісної доби.

Первісна історія починається з епохи праобщини. Це час появи знарядь трудової діяльності, виникнення найдавніших людей, збігається з початком палеоліту. Починають історію людства з виникнення австралопітеків – вимерлого виду антропоморфної мавпи. Першу появу людини на терені України відносять до палеоліту, стоянки: печера Кіїк-Коба у Криму, біля сучасної Амвросіївки, на Волині.

Новий фізичний тип людини сучасного вигляду – неоантроп або Homo sapiens (людина розумна) виникає приблизно 100 тис. років тому. Зміни в суспільній організації людства відбуваються внаслідок розповсюдження землеробства і скотарства. Це припадає на археологічну добу – неоліт. Знання про світ у первісної людини були зумовлені рівнем розвитку виробничих сил, характером праці, досвідом. Вони були обмежені, але не бідні. Головні риси первісної культури – міф і ритуал. Міф часто супроводжували дії, які перетворилися на обов’язкові та стали ритуалом. Сукупність міфів складає міфологію. У первісній міфології зливаються початки мистецтва, релігії та уявлень про природу і суспільство. Першою від міфології відокремилася релігія. Релігія має зовнішні прояви в спеціальних атрибутах, спорудах. Перші релігійні уявлення зароджуються у первісних людей. Вчені відокремлюють такі основні ранні форми релігії давніх людей: анімізм, тотемізм, магія, фетишизм, культ предків, які були тісно взаємозв’язані. Однією з найважливіших сторін життя первісної людини був перехід дитини до круга дорослихПервісне мистецтво – це початковий та найтриваліший період художньої творчості в історії світової культури. Характерною відмінністю первісного мистецтва від мистецтва класових суспільств є органічний зв’язок змісту та форми його творів, факторів матеріального та духовного життя як єдиного цілого. Первісне мистецтво не складало автономної області в сфері культури. Всі його види перепліталися з іншими сферами первісної культури: міфологією, релігією, господарською діяльністю і утворювали разом з ними так званий первісний синкретизм. Тобто всі види духовної діяльності були пов‘язані з мистецтвом і висловлювали себе через мистецтво. Твори первісного образотворчого мистецтва пов’язані з появою людини сучасного вигляду та початком верхнього палеоліту. Художник епохи палеоліту зображував на стінах печер, вирізав з м’якого каміння, кісток, дерева тих тварин, на яких він полював. У період неоліту людина заселила нові землі, зміцнилися зв’язки між племенами. Виникли більш складні форми усвідомлення життя. Поширеною формою мистецтва стали наскальні малюнки. Епоха неоліту – період розквіту орнаментації, що пов’язано з виникненням кераміки. Орнамент прикрашав глиняний посуд та кістяні вироби. Наносився фарбами або нарізався на предмети з дерева, шкіри, тканини. В епоху бронзи домінуючого значення набула монументальна архітектура, виникнення якої було пов’язано з культом предків. Величезні споруди з каменю будувалися завдяки праці членів всієї первісної общини і демонстрували єдність роду. До інших форм первісного мистецтва, окрім образотворчого, відносяться усна, музична, танцювальна творчість. В епоху класоутворення з’являються нові види мистецтва – архітектура, декоративно-прикладне мистецтво. Воно починає поділятися на елітарне та простонародне. В усній творчості з’явилися оповідання та казки. Таким чином, культура була важливою складовою частиною життя первісної людини і відіграла значну роль у формуванні людського суспільства.