4. Договірні взаємовідносини в підприємницькій діяльності
У ринковій економіці організація підприємницької діяльності базується виключно на договірних взаємовідносинах.
Договори є визначальною і по суті єдиною правовою формою партнерських взаємовідносин.
Виділяють два основні види договорів: установчий і підприємницький (рис. 1.10).
Підприємницький договір - це
документ, що відображає угоду сторін
(партнерів) щодо безпосереднього
здійснення обраної підприємницької
діяльності в певній організаційно-правовій
формі
Установчий договір - це письмовий
документ, що закріплює волевиявлення
фізичних або юридичних осіб щодо
заснування нового організаційно-правового
утворення для реалізації певної
підприємницької ідеї
Рис. 1.10 Основні види договорів
Класифікацію підприємницьких договорів за деякими сферами діяльності наведено на рис. 1.11.
Сфера діяльності Різновиди підприємницьких договорів
Рис. 1.11 Класифікація підприємницьких договорів
Структуру типового підприємницького договору представлено в табл. 1.4.
Таблиця 1.4 – Структура типового підприємницького договору
Назва структурної частини договору |
Зміст і характеристика структурної частини договору |
1 |
2 |
1. Преамбула |
Містить: 1) чітку офіційну назву договору; 2) місце і дату укладання; 3) зазначення факту укладання договору згідно з умовами, що викладені у його тексті; 4) юридична назва сторін договору |
2. Основна частина |
Складається з: 1) специфічних умов (характерних для конкретного договору): - предмет договору й кількість товарів; - якість товару; - ціна товару, знижки або націнки, якщо вони застосовуються; - базові умови поставки; - форми оплати; - строк поставки, маркування, упакування й тара, порядок |
Закінчення таблиці 1.4
1 |
2 |
|
здавання-приймання товару;- відповідальність сторін, додаткові застереження; 2) загальних умов договору (стандартні): - арбітражні приписання (застереження); - форс-мажорні (непередбачувані) обставини (наприклад, початок воєнних дій, пожежа, повінь тощо) |
3. Заключна частина |
Містить: 1) необхідні додатки (ескізи, зразки товарів); 2) юридичні адреси сторін договору; 3) підписи уповноважених осіб |
На підприємствах підприємницькі договори регламентують відносини в процесі праці, виробництва і реалізації продукції або надання різних видів послуг.
5. Міжнародна підприємницька діяльність
Підприємства всіх форм власності відповідно до діючого законодавства можуть займатися зовнішньоекономічною діяльністю, тобто можуть здійснювати міжнародну підприємницьку діяльність з метою розширення ринків збуту своєї продукції (робіт, послуг).
Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб’єкти міжнародної підприємницької діяльності представлені на рис. 1.12.
юридичні особи, що зареєстровані
в Україні та постійно
знаходяться на її території
структурні одиниці
спільні підприємства, суб’єктів господарської
які мають постійне місце діяльності іноземних
розташування в Україні держав (філії,
представництва)
фізичні особи – громадяни
України, іноземні громадяни
й особи без громадянства,
які мають діє- та працездатність
Рис. 1.12 Суб’єкти міжнародної підприємницької діяльності
В економічній літературі виділяють чотири основні форми міжнародної підприємницької діяльності (рис. 1.13).
Практична реалізація окремих форм міжнародної підприємницької діяльності досягається двома способами:
перший спосіб – без створення юридичної особи – тільки на підставі економічної угоди (контракту);
другий спосіб – із заснуванням нового спільного підприємства чи зарубіжної філії (представництва) як суб’єкта міжнародного бізнесу.
- операції експорту та імпорту; - міжнародний лізинг; - міжнародна торгівля ліцензіями |
- бартерні операції; - міжнародне кооперування; - франчайзинг |
Міжнародні спільні підприємства – це форма об’єднання зусиль міжнародних партнерів у різних сферах економіки |
- прикордонна і прибережна торгівля; - реалізація концесійних договорів; - формування консорціумів |
Рис. 1.13 Основні форми міжнародної підприємницької діяльності
Зміст основних цілей регулювання міжнародної підприємницької діяльності зображено на рис. 1.14.
Рис. 1.14 Основні цілі регулювання міжнародної підприємницької діяльності
Регулювання міжнародної підприємницької діяльності здійснюється за допомогою певної сукупності методів, форм, і конкретних інструментів на різних рівнях просторового поля.
Виділяють два рівня регулювання міжнародної підприємницької діяльності: національний і міжнародний (табл. 1.5).
Таблиця 1.5 – Регулювання міжнародної підприємницької діяльності
Рівень регулювання міжнародної підприємницької діяльності |
Складові елементи |
1 |
2 |
Національний рівень |
1) форми іноземних інвестицій (грошові кошти в іноземній валюті, різні майнові, інтелектуальні цінності, цінні папери); 2) вимоги до результатів діяльності іноземного партнерства (масштаби діяльності, частка ринку, рівень імпортної технології, підготовка кадрів); 3) трансферт прибутку іноземного інвестора (обов’язкове створення резервного фонду зі зберіганням його в банку країни, що приймає; фіксація розміру трансфертного капіталу і прибутку відповідно до правил валютного регулювання та угод про валютне співробітництво); 4) інвестиційні пільги та обмеження (субсидії, пільгові позики, звільнення від податків та їх часткове повернення, застосування прискореної амортизації); 5) гарантії дотримання прав іноземного партнерства (залучення у вітчизняне правове поле, збереження існуючих пільг протягом інвестиційного циклу) |
Міжнародний рівень |
1) ідентифікація інвестицій та інвесторів (визначення усталених форм інвестицій, а також тих, що можуть з’явитися після укладання угоди або підписання договору; зазначення тих юридичних осіб, що вважаються національними суб’єктами господарювання країни-учасниці відповідної угоди); 2) умови імпорту й заохочення іноземного капіталу (зобов’язання країни, що приймає, стосовно стимулювання іноземних інвестицій); 3) переказування коштів (фіксація країною базування достатніх гарантій щодо безперешкодного переказування коштів у встановлені терміни); 4) розв’язання суперечок господарського та фінансового характеру (дрібних – компетентним судовим чи адміністративним органом країни, що приймає; складніших – Міжнародним центром урегулювання інвестиційних суперечок); |
Закінчення таблиці 1.5
1 |
2 |
|
5) норми поведінки іноземних партнерів (загальні поняття, принципи і норми, яких мають дотримувати іноземні підприємці та які сприяють створенню позитивного іміджу зарубіжного партнера) |
Для забезпечення руху капіталів і гармонізації економічної політики країн-учасниць використовують наднаціональний рівень регулювання міжнародної підприємницької діяльності. Він здійснюється відповідно до угод (договорів), що фіксують взаємовідносини між багатьма країнами.
Інституціональні органи, які здійснюють окремі функції регулювання міжнародної підприємницької діяльності представлено на рис. 1.15.
Рис. 1.15 Інституціональні органи, які здійснюють окремі функції регулювання міжнародної підприємницької діяльності