1.3. Договір контрактації сільськогосподарської продукції

Договір контрактації сільськогосподарської продукції (ст. 272-274 ГК Укра­їни, ст. 713 ЦК України) належить до різновиду договорів на реалізацію майна, але поєднує в собі деякі елементи організаційного договору (щодо надання контр­актантом сприяння іншій стороні договору, яка виробляє та реалізує сільськогос­подарську продукцію, порядку координації дій сторін щодо виконання ними до­говірним зобов'язань).

За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (вироб­ник) зобов'язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти й оплатити її.

Договір контрактації сільськогосподарської продукції укладається зазвичай на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської про­дукції (ч. 1 ст. 272 ГК України).

Істотними умовами цього договору, крім вищезгаданих, відповідно до ч. З ст. 272 ГК є:

• види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції похідних речовин;

• кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

• ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

• обов'язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пунк­ти і підприємства;

• взаємна відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору;

• інші умови, що мають передбачатися Типовим договором контрактації сіль­ськогосподарської продукції, затвердженим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

• Факультативні (необов'язкові умови) договору (частини 3-4 ст. 273 ГК України):

• визначення обсягів сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка достав­ляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам; решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймаль­них пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезна­ходженням виробника;

• порядок забезпечення виробників тарою та необхідними матеріалами для пакування продукції із зазначенням їх кількості та строків надання вироб­никові.

• Порядок виконання цього різновиду договору на реалізацію майна має свої особливості, що фіксуються не лише в договорі, а й закріплюються в за­коні. Так, відповідно до частин 1 та 2 ст. 273 ГК України передбачається обов'язковість і порядок дій сторін, спрямованих на досягнення мети до­говору, а саме:

• обов'язок виробника не пізніше ніж за 15 днів до початку заготівлі про­дукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогоспо­дарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі;

• обов'язок контрактанта прийняти від виробника всю пред'явлену ним про­дукцію на умовах, передбачених у договорі; нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробле­ному вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад передбачені договором обсяги, контрактант приймає за цінами і на умовах, що мають бути погоджені між сторонами.

Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання сторонами договір­них зобов'язань у формі неустойки має визначатися сторонами в договорі, проте за найбільш серйозні порушення обов'язковість такої відповідальності й навіть вид та розмір неустойки передбачається в законі. Так, згідно зі ст. 274 ГК України:

• за не здачу сільськогосподарської продукції у строки, передбачені дого­вором контрактації, виробник сплачує контрактанту неустойку у розмі­рі, передбаченому договором (якщо інше не встановлено актами законо­давства);

• за невиконання зобов'язання щодо приймання сільськогосподарської продук­ції безпосередньо у виробника, а також у разі відмови у прийманні продукції, пред'явленої виробником у строки і порядку, що погоджені сторонами, контр­актант сплачує виробнику штраф у розмірі 5% вартості неприйнятої продук­ції, враховуючи надбавки і знижки, а також відшкодовує завдані виробникові збитки, а щодо продукції, що швидко псується, - повну її вартість.

Відповідальність у формі відшкодування збитків передбачена ч. З ст. 274 ГК за порушення з боку виробника - у разі якщо він несвоєчасно підготував продук­цію до здавання-приймання і не попередив про це контрактанта, якому й мають бути відшкодовані завдані подібним порушенням збитки.

Відповідальність за порушення зобов'язань за державним контрактом або у разі фінансування виконання договірних зобов'язань за рахунок Державного бю­джету чи за рахунок державного кредиту передбачаються ч. 2 ст. 231 ГК України у формі штрафних санкцій таких розмірів (якщо інше не передбачено законом або договором):

• за порушення зобов'язань щодо якості (комплектності) товарів (робіт, по­слуг) - штраф у розмірі 20% неякісних (некомплектних) товарів (робіт, по­слуг);

• за порушення строків виконання зобов'язання - пеня у розмірі 0,1% вар­тості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, а за прострочення виконання зобов'язання понад ЗО днів - штраф у розмірі 7% вказаної вартості.