3.5. Товариство з додатковою відповідальністю

Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) - це таке госпо­дарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначе­них установчими документами розмірів, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім власним майном, а у разі його недостатності - також майном учасників у визначеному статутом товариства кратному розмірі до вкладу кожного з них.

Основні риси:

• різновид господарського товариства, що належить до об'єднань капіталів;

• спеціальне регулювання: ГК України (ч. 4 ст. 80), ЦК України (ст. 151), Закон «Про господарські товариства» (ст. 65), Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства»;

• мінімальний розмір статутного фонду - сума, еквівалентна 100 мінімаль­ним заробітним платам за ставкою, що діє на момент створення товариства (крім довірчих товариств, вимоги до розміру майнової бази яких встанов­люється вищезгаданим Декретом);

• поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається статутом това­риства і може бути будь-яким (рівним або різним);

• наявність системи органів управління: збори учасників - вищий орган, ди­рекція (колегіальний) або директор (одноособовий) - виконавчий орган, ревізійна комісія - контрольний орган;

• субсидіарнаобмеженамайновавідповідальністьучасниківзазобов'язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється або законом (щодо до­вірчих товариств) та/або статутом ТДВ в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх вкладів;

• характер субсидіарної відповідальності учасників - солідарний;

• подібність правового становища ТДВ і його учасників до правового ста­новища товариства з обмеженою відповідальністю та його учасників, за винятком обсягу відповідальності учасників і пов'язаних з цим питань (у тому числі змісту статуту товариства).

Тема 9.

ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ІНДИВІДУАЛЬНИХ

ПІДПРИЄМЦІВ ТА ІНШИХ СУБ'ЄКТІВ

ГОСПОДАРЮВАННЯ (УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН)

1. Індивідуальні підприємці як суб'єкти господарського права.

2. Кредитні спілки у сфері господарювання.

3. Особисте селянське господарство.

4. Благодійні та інші неприбуткові організації.

1. Індивідуальні підприємці як суб'єкти господарського права

У Господарському кодексі окремі статті присвячені індивідуальним підпри­ємцям (ст. 128) та іншим учасникам господарських правовідносин, яким прита­манні деякі риси суб'єктів господарювання: селянським господарствам (ст. 114); кредитним спілкам (ст. 130); неприбутковим організаціям (ст. 131).

Важливою категорією суб'єктів господарських відносин є індивідуальні під­приємці, які дозволяють вирішити важливу загальногосподарську проблему - розвиток малого підприємництва й одночасно - забезпечення зайнятості значних верств населення, які у такий спосіб забезпечують себе роботою.

Індивідуальні підприємці - це відносно новий суб'єкт господарського пра­ва, оскільки підприємницька діяльність за планово-розподільчої економіки була заборонена і легалізація її в Україні відбулася відповідно до Закону України від 07.02.1991 р. «Про підприємництво».

Індивідуальні підприємці - це фізичні особи (громадяни України, іноземні гро­мадяни чи особи без громадянства) з повною цивільною дієздатністю, не обмеже­ні законом у правоздатності, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, які безпосередньо здійснюють таку діяльність (виробляють продукцію, виконують роботи, надають послуги) і несуть відповідаль­ність за своїми зобов'язаннями усім майном, що належить їм на праві власності.

Правове становище підприємців визначається: ГК (ст. 128), ЦК (статті 50-54), законами «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підпри­ємців» (статті 42-45), «Про відновлення платоспроможності боржника або визна­ння його банкрутом» (ст. 47) та ін.

Закон встановлює обмеження для певних категорій осіб щодо можливості здійснення ними підприємницької діяльності. Так, не допускається заняття під­приємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, поса­дових і службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, органів державної влади та управління, покликаних здійснювати контр­оль за діяльністю підприємств, а також інших осіб, уповноважених здійснювати функції держави. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Реєстрація індивідуальних підприємців здійснюється в загальному для суб'єктів підприємницької діяльності порядку, тобто відповідно до вимог Закону України від 15.05.2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (статті 42-45).

Індивідуальний підприємець вправі здійснювати будь-яку підприємниць­ку діяльність, щодо якої законом не встановлено заборони для даної категорії суб'єктів.

Так, індивідуальні підприємці не вправі здійснювати такі види діяльності:

а) що становлять монополію держави (тобто можуть здійснюватися лише державними підприємствами), зокрема діяльність, пов'язана: з охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз і розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв,у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою метою; з виробництвом біоетанолу (ст.4Закону «Про підприємництво»);

б) можуть здійснюватися лише певними видами підприємств у встановленому порядку: діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів (здійснюється відповідно до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів»); діяльність, пов'язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих з добавками на основі біоетанолу, виготовленого з біологічно відновлюваної сировини, вміст якого в зазначених бензинах становить від 2 об'ємних відсотків або з вмістом ефіру етил-трет-бутилового (ЕТБЕ) від 5 об'ємних відсотків, здійснюється підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 4 Закону «Про підприємництво»);

в) провадження яких передбачається законом у певній організаційній формі:

ломбардні операції (державні підприємства чи повні товариства), страхова діяльність (господарські товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю),банківська діяльність (комерційні банки, що створюються у формі акціонерноготовариства чи кооперативного банку) та ін.

Крім того, індивідуальні підприємці повинні дотримуватися вимог закону щодо:

• ліцензування певних видів господарської діяльності (Закон «Про ліцензу­вання певних видів господарської діяльності»);

• патентування окремих видів підприємницької діяльності (роздрібна та оптова торгівля за грошові кошти, за винятком сільськогосподарських то­варовиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку, гральний бізнес, валютні операції, надання побутових послуг за готівку) від­повідно до Закону від 23.03.1996 р. «Про патентування деяких видів під­приємницької діяльності»;

• подання податковим органам декларацій про доходи, інших відомостей для нарахування податків та інших обов'язкових платежів;

• сплати податків та інших обов'язкових платежів;

• ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

• додержання прав і законних інтересів споживачів;

• добросовісної поведінки у сфері економічної конкуренції;

• забезпечення найманим працівникам (у разі застосування найманої праці) умов, передбачених трудовим законодавством;

• своєчасного повідомлення державного реєстратора про зміну своєї адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттє­вих умов своєї підприємницької діяльності, що мають відображатися в реє­страційних документах;

• дотримання екологічних, санітарно-епідеміологічних, протипожежних та інших вимог.

Індивідуальні підприємці можуть здійснювати підприємницьку діяльність са­мостійно (без залучення партнерів-підприємців і найманих працівників), спільно з іншими підприємцями (на договірних засадах), без створення юридичної особи чи створюючи юридичну особу (приватне підприємство чи господарське товари­ство - традиційне, у складі кількох осіб, чи товариство однієї особи). Як правило, індивідуальні підприємці, що здійснюють підприємницьку діяльність без створен­ня юридичної особи, є суб'єктами малого підприємництва, на яких поширюється дія Закону від 19.10.2000 р. «Про державну підтримку малого підприємництва», в тому числі спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності.

Хоча індивідуальні підприємці є важливим і досить численним видом суб'єктів господарського права, однак найбільша питома вага у сфері господарювання на­лежить господарським організаціям.