Тема 20.

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ВРАХУВАННЯ СПЕЦИФІКИ ОКРЕМИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН У ПРОЦЕСІ ЇХ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

1. Об'єктивні підстави спеціального регулювання певних видів господарських відносин.

1. Класифікація господарських відносин за різними критеріями.

2. Принципи врахування специфіки господарювання в процесі правового ре­гулювання.

1. Об'єктивні підстави спеціального регулювання певних видів господарських відносин

Економіка країни - досить складна сфера суспільної діяльності. Відповідно складними є господарські відносини, що формуються в цій сфері. Наявність у цих (господарських) відносинах загальних рис, що притаманні всім або переважній більшості їх видів, зумовлює так зване загальне правове регулювання цих від­носин - щодо основних засад створення, діяльності та припинення суб'єктів, їх майнової основи, договірних засад взаємовідносин між ними, відповідальності за порушення встановленого порядку у сфері господарювання, в тому числі у сфері економічної конкуренції, негативних наслідків неефективного господарювання у формі визнання цих суб'єктів банкрутами.

Втім, господарські відносини надзвичайно різноманітні, що спричинено складністю господарського життя - багатогалузевістю сучасної економіки, різни­ми умовами господарювання, залежно від певних категорій об'єктів, певних те­риторій, щодо певних суб'єктів, незвичних умов господарювання (надзвичайних ситуацій, військового стану) тощо.

Так, банківська діяльність відрізняється від інших видів господарської ді­яльності і суб'єктним складом, і правовим становищем суб'єктів такої діяль­ності, і державним регулюванням банківської сфери, і вимогами до банківських операцій.

Особливість притаманна і господарській діяльності, що здійснюється на пев­них територіях (наприклад, на території державного кордону). Здійснення інвес­тування за участю іноземного інвестора характеризується не лише специфікою його правового становища та формами іноземного інвестування, а й спеціальним правовим режимом іноземних інвестицій. Незвичні (екстремальні) умови госпо­дарювання також впливають на правове становище суб'єктів господарювання, щодо яких можуть застосовуватися заборонені за звичайних умов господарюван­ня заходи - вилучення майна, зокрема, необхідного для задоволення публічних потреб і, відповідно, попередження чи зменшення негативних наслідків надзви­чайної ситуації (військового стану).

Зазначені обставини зумовлюють спеціальне регулювання певних категорій господарських відносин, що знайшло відображення у Господарському кодексі України, кілька розділів якого (УІ-УШ) присвячено такому регулюванню, а та­кож великій кількості спеціальних законів і прийнятих відповідно до них підзаконних нормативно-правових актів.

2. Класифікація господарських відносин за різними критеріями

Загальні умови, що визначають особливості регулювання господарських від­носин, зафіксовані у ст. 258 ГК України, відповідно до якої особливості правового регулювання господарських відносин залежать від:

а) сфери суспільного виробництва, в якій складаються ці відносини;

б) особливостей певної галузі господарювання;

в) виду господарської діяльності;

г) економічної форми результату господарської діяльності;

д) простору, на якому складаються господарські відносини (внутрішньому чи зовнішньому ринку, території зі спеціальним правовим режимом);

е) особливостей правового становища суб'єктів, між якими виникають господарські відносини;

є) суспільного поділу праці, що склався;

ж) суб'єктного складу, походження та порядку використання майна (зовнішньоекономічна діяльність, іноземне інвестування).

Окремі статті розділу VI Господарського кодексу присвячені класифікації господарської діяльності (ст. 259), галузей народного господарства (ст. 260), ма­теріального виробництва (ст. 261), продукції як результату господарської діяль­ності (ст. 262).

Так, відповідно до ст. 259 ГК, вид господарської діяльності має місце у разі об'єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріа­лів, робочої сили) для створення виробництва певної продукції або надання по­слуг. Окремий вид діяльності може складатися з єдиного простого процесу або охоплювати низку процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії кла­сифікації.

Класифікація господарської діяльності за цими критеріями на певні види має практичне значення, а саме:

• для правового регулюванні господарської діяльності з урахуванням її спе­цифіки;

• при здійсненні державного управління народним господарством з ураху­ванням особливості здійснення суб'єктами господарювання окремих видів цієї діяльності;

• для забезпечення державного управління народним господарством та учасників господарського життя обліково-статистичною інформацією, яка має задовольняти їх потреби в об'єктивних даних про стан і тенденції соціально-економічного розвитку, господарські та фінансові взаємозв'язки на міждержавному, державному, регіональному і галузевому рівнях. З цією метою, а також для впровадження міжнародних стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну систему обліку і статистики, Кабінет Міністрів України затверджує заходи щодо розвитку національної статис­тики України і державної системи класифікації техніко-економічної та со­ціальної інформації. Складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним ор­ганом виконавчої влади з питань стандартизації та має статус державного стандарту. Об'єктами класифікації в КВЕД є усі види господарської (еконо­мічної) діяльності суб'єктів.

Складовою частиною єдиної системи класифікації і кодування техніко-економічної і статистичної інформації, яка використовується суб'єктами господа­рювання та іншими учасниками господарських відносин, а також органами дер­жавної влади та органами місцевого самоврядування в процесі управління гос­подарською діяльністю, є загальна класифікація галузей народного господарства. Галузь народного господарства - це сукупність всіх суб'єктів господарювання (їх виробничих одиниць), які здійснюють переважно однакові функції (ч. 1 ст. 260 ГК України).

За критерієм створюваних благ розрізняють:

• галузі сфери матеріального виробництва - галузі, які визначаються вида­ми діяльності, що створюють, відновлюють або знаходять матеріальні блага (продукцію, енергію, природні ресурси), а також продовжують виробни­цтво у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортуван­ня, пакування продукції чи інших видів діяльності);

• галузі сфери нематеріального виробництва (невиробнича сфера) - галузі, що забезпечують надання різноманітних послуг (банківських, страхування, посередницьких, управління майном та ін.).

У галузях матеріального виробництва здійснюється виробництво матері­альних благ, призначених як для використання у сфері виробництва в якос­ті засобів виробництва (продукція виробничо-технічного призначення), так і для використання у сфері особистого споживання (вироби народного спожи­вання).

До сфери матеріального виробництва належать промислові підприємства, які виробляють і реалізують на підставі відповідних договорів (поставки, купівлі­продажу, міни/бартеру контрактації сільськогосподарської продукції енерго­постачання тощо) товари народного споживання та/або продукцію науково-технічного призначення.

Невиробнича сфера - більш різноманітна. Вона включає суб'єктів господа­рювання, які надають різноманітні послуги на підставі відповідних договорів. У Господарському кодексі окремі глави або параграфи присвячені таким галузям нематеріального виробництва, як:

• господарсько-торговельна діяльність - глава 30;

• комерційне посередництво (агентські відносини) - глава 31;

• перевезення вантажів - глава 32;

• банківська діяльність - параграф 1 глави 35;

• страхування - параграф 2 глави 35;

• посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами - параграф З глави 35;

• аудит - параграф 4 глави 35;

• комерційна концесія (глава 36 ГК) як діяльність (за кордоном іменується франчайзинговою) правоволодільця щодо передання користувачам за ви­нагороду комплексу належних йому прав (зазвичай промислової та інте­лектуальної власності) та надання користувачам постійного технічного та консультативного сприяння, контролювання якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) користувачами на підставі договору комерційної концесії;

• концесійна діяльність (якщо вона обмежується управлінням та експлуата­цією об'єкта концесії, не пов'язаної з виробництвом матеріальних благ) -глава 40 розділу VIII ГК.

Відносини, що складаються у процесі організації та здійснення окремих видів діяльності, характеризуються специфічними ознаками, а отже - потребують спе­ціального регулювання за допомогою вищезгаданих положень ГК і спеціальних нормативно-правових актів (подаються до кожної теми цього розділу, а також у списку нормативно-правових актів до цього розділу).

Зазначені види господарської діяльності можна класифікувати за критерієм можливості чи неможливості їх поєднання з іншими видами господарської діяль­ності на:

• виключні види діяльності (не можна поєднувати з іншими видами госпо­дарської діяльності): банківська діяльність, страхування, аудиторська ді­яльність, посередницькі операції з цінними паперами;

• універсальні види господарської діяльності (можна поєднувати з будь-якими іншими видами діяльності, крім виключних, за умови дотриман­ня встановлених законом вимог). До універсальних належать усі інші (крім виключних) види господарської діяльності і насамперед - вироб­нича та господарсько-торговельна діяльність. Крім того, слід зазначити, що при здійсненні кількох універсальних видів діяльності виділяють основну господарську діяльність (на якій спеціалізується суб'єкт госпо­дарювання) та допоміжну (яка здійснюється час від часу - залежно від потреби в ній суб'єкта господарювання). Так, основною діяльністю під­рядних будівельних організацій є виконання будівельних та пов'язаних з ними робіт, проте при цьому така організація може мати підсобні цехи з виробництва певних будівельних матеріалів (наприклад, столярних виробів), що використовуються в основній діяльності та реалізуються третім особами.

Особливість притаманна і господарській діяльності будь-яких або певних ви­дів, що здійснюється:

• на певних територіях (спеціальні/вільні економічні зони, території пріори­тетного розвитку, виключна/морська економічна зона України, державний кордон України, території та об'єкти, що особливо охороняються);

• у незвичайних умовах (воєнного стану, надзвичайних ситуацій);

• за участю певних суб'єктів господарювання - іноземних інвесторів (інозем­не інвестування), резидентів і нерезидентів, якщо при цьому матеріальні цінності перетинають державний кордон України (зовнішньоекономічна ді­яльність).