4.2. Транспортне законодавство

Договірні відносини у сфері транспорту регулюються Господарським кодек­сом України (гл. 32 «Правове регулювання перевезення вантажів», статті 306-316), Цивільним кодексом України (щодо перевезень - глава 64, транспортного експедирування - глава 65), а також актами спеціального транспортного законо­давства.

Спеціальне транспортне законодавство регулює відносини, які складаються щодо організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності на тран­спорті. До системи цього законодавства входять:

• транспортні кодекси: Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р.; Ко­декс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р.;

• закони України: «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р.; «Про трубопро­відний транспорт» від 15 травня 1996 р.; «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р.; «Про функціонування єдиної транспортної системи Укра­їни в особливий період» від 20 жовтня 1998 р.; «Про автомобільний тран­спорт» від 5 квітня 2001 р.; «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р.;

• акти Уряду, серед яких низка транспортних статутів (Статут внутрішньо­го водного транспорту СРСР, затв. постановою РМ СРСР від 15.10.1955 р. № 1801; Статут автомобільного транспорту У PCP, затв. постановою РМ У PCP від 27.06.1969 р. № 401; Статут залізниць України, затв. постановою КМУ від 06.04.1998 р. № 457);

• відомчі нормативно-правові акти: Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорт України від 14 жовтня 1997 р. № 363; Положення про порядок підготовки і надання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення (затверджено наказом Мінтрансу України від 14.12.1998 р. № 497 та ін.

Крім того, щодо практики розгляду договірних спорів у сфері транспорту була прийнята низка роз'яснень і листів Вищим господарським судом (його Президією), в тому числі:

Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 21 липня 1992 р. № 01-6/856 «Пре деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів автомобільним транспортом»;

Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 20 листопада 1992 р. № 01-6/1395 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок ван­тажів залізницею»;

Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 17 квітня 1998 р. № 01-8/142 «Про Статут залізниць»; та ін.

4.3. Учасники договірних відносин у сфері транспорту

Участь у договірних відносинах у сфері транспорту беруть різні категорії осіб, які мають необхідний для цього обсяг правосуб'єктності.

Учасників договірних відносин у сфері транспорту умовно можна поділити на дві категорії: 1) безпосередні учасники (як сторони відповідних договорів); 2) опосередковані учасники (здійснюють регулювання договірних відносин, коор­динацію дій безпосередніх учасників договірних відносин).

Безпосередніми учасниками договірних відносин у сфері транспорту є 1) транспортні підприємства (індивідуальні підприємці, що здійснюють перевезен­ня та надають інші транспортні послуги); 2) суб'єкти господарювання, інші учас­ники господарських відносин, на користь та/або на замовлення яких надаються відповідні транспортні послуги.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 10 листопада 1994 р. «Про транспорт» перевезення вантажів, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюється залізницями, пароплавствами, портами (при­станями), автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організа­ціями, якщо це передбачено їх статутами. У ч. З ст. 306 ГК України згадується, крім вищезазначених організацій, космічний, трубопровідний транспорт та інші види транспорту.

Транспортні організації (індивідуальні підприємці - у випадках, не забороне­них законом) повинні мати відповідні ліцензії на здійснення перевезень відповід­ним видом транспорту, порядок отримання яких регулюється Законом України від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Опосередкованими учасниками транспортно-договірних відносин є органи державної виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у галузі транспорту До складу системи цих органів входять:

• Міністерство транспорту та зв'язку України (Мінтрансзв'язку) як головний (провідний) орган цієї системи;

• підпорядковані Мінтрансзв'язку: Державна адміністрація залізничного тран­спорту України (Укразалізниця); Державна авіаційна адміністрація, Держав­ний департамент автомобільного транспорту, Державний департамент мор­ського і річкового транспорту, Державна спеціальна служба транспорту.

Відповідно до Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, (затверджено постановою КМУ від 06.06.2006 р. № 789), основними завданнями Мінтрансу України є:

• участь у формуванні та реалізації державної політики в галузі транспорту, у сфері використання та обслуговування повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення суд­ноплавства, торговельного мореплавства;

• організація взаємодії та координації роботи автомобільного, авіаційного, залізничного, морського, річкового транспорту;

• забезпечення проведення державної політики з питань розвитку всіх видів автомобільних доріг на території України;

• участь у межах своєї компетенції у формуванні та реалізації державної тарифної політики і політики державних закупівель у галузі транспорту, у сфері використання та обслуговування повітряного простору України, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства;

• здійснення заходів щодо забезпечення інтеграції національної транспорт­ної системи України до європейської і світової транспортної систем;

• здійснення державного управління та регулювання у сфері торговельного мореплавства;

• організація і контроль відповідно до законодавства за діяльністю морських і річкових портів;

• виконання відповідно до законодавства дозвільно-реєстраційних функцій у сфері забезпечення безпеки руху, торговельного мореплавства та судно­плавства на внутрішніх водних шляхах;

• забезпечення в межах своєї компетенції захисту авіації від актів незакон­ного втручання в її діяльність.

Мінтрансзв'язку відповідно до покладених на нього завдань:

• здійснює державне управління в галузі транспорту, у сфері використання і обслуговування повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства;

• вживає заходів щодо розвитку національної транспортної системи України, створення і функціонування національної мережі міжнародних транспорт­них коридорів, інфраструктури транспортного комплексу України;

• здійснює відповідно до законодавства заходи щодо реалізації єдиної дер­жавної економічної, тарифної, інвестиційної, науково-технічної, кадрової, соціальної політики та політики державних закупівель у галузі транспорту, у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговель­ного мореплавства;

• розробляє і реалізує заходи щодо налагодження взаємодії та координації діяльності всіх видів транспорту;

• організовує і контролює відповідно до законодавства роботу, пов'язану із забезпеченням безпеки руху транспортних засобів, вживає заходів до змен­шення шкідливого впливу функціонування транспорту на довкілля та за­безпечує екологічну безпеку на транспорті;

• здійснює відповідно до законодавства державний нагляд за додержанням вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки торговель­ного мореплавства, руху, відповідно, на морському та річковому, залізнич­ному та автомобільному транспорті;

• контролює впровадження автоматизованих систем управління, зв'язку, ін­формаційного та навігаційного забезпечення національної транспортної сис­теми України і національної мережі міжнародних транспортних коридорів;

• забезпечує в межах своєї компетенції правове регулювання перевезень пасажирів, вантажів, багажу і пошти, безпеки руху транспортних засо­бів, технічної експлуатації рухомого складу, функціонування морських та річкових портів, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання ае­ропортів і шляхів сполучення, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства;

• здійснює загальне управління проведенням державної реєстрації суден, дипломуванням спеціалістів морського флоту, забезпечує діяльність лоцман­ської, гідрографічної служби та служби регулювання руху суден;

• виконує відповідно до законодавства функції із забезпечення перевезення небезпечних вантажів залізничним, автомобільним, повітряним, морським і річковим транспортом та великовагових і негабаритних вантажів автомо­більним транспортом;

• здійснює інші повноваження, визначені вищезгаданим Положенням, та ви­конує інші функції, що випливають з покладених на нього (Мінтрансзв'язку) завдань.